Постанова № 31878599, 13.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р.Справа № 916/49/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Аленін О.Ю.

(відповідно до розпорядження голови суду від 12.06.2013р. №402 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, за ордером №01/13 від 15.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 15 березня 2013 року

по справі №916/49/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОТ"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 62089 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „ЛОТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 62089 грн. шкоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 березня 2013 року у справі №916/49/13-г (суддя Горячук Н.О.) позов ТОВ „ЛОТ" задоволено, з ФО-П ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 62089 грн. збитків та 1609,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що він не отримав від позивача письмової відмови від послуги, а фактично позивач отримав послуги згідно договору №14/08/2012 оренди виставкового стенду, обладнаного „під ключ", що підтверджується 100% передоплатою послуги, прийманням, використуванням, та поверненням стенду після закінчення виставки не приймаються судом до уваги, бо 100% оплата договору здійснена на виконання п. 3.2 договору, приймання, повернення стенда не підтверджено документами передбаченими п.4.5, п. 3.3 договору. Крім того, контракт №05/2012 укладений між ФО-П ОСОБА_3 та Фірмою „Messe Service International e.K" (Німечинна) не містить посилання на те, що забудова стенда замовлена саме для ТОВ „ЛОТ".

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ФО-П ОСОБА_3) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „ЛОТ" у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „ЛОТ") у судовому засіданні 16.05.2013р. надав пояснення, згідно з якими позивача не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_3, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з розпорядженням голови суду від 12.06.2013р. №402 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Аленін О.Ю.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012р. між ТОВ „ЛОТ" (позивач, замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (виконавець, відповідач) було укладено договір оренди виставкового стенду, обладнаного „під ключ" №14/08/2012 (надалі - договір), за умовами якого виконавець передає в тимчасове користування (оренду) на період роботи виставки InnoTrans 19.09.2012-21.09.2012р. Берлин, Німеччина) виставковий стенд, обладнаний „під ключ", згідно проекту, затвердженого сторонами який є невід'ємною частиною договору, виставковий стенд складається з обладнання: конструкції (основні стіни, стінова конструкція, підвісна конструкція, підсобне приміщення), килимове покриття, меблі, електро - та інше обладнання, за бажанням замовника виконавець може передати йому у повне володіння наступні частини стенду: світові надписи, надписи на підвісній конструкції, логотипи, стінову конструкцію (разом із лавкою для переговорів).

Відповідно до п.2.1 договору, з метою реалізації даного договору, виконавець приймає на себе наступні зобов'язання: здати виставковий стенд в експлуатацію; в останній день роботи виставки по акту здачі - прийняття прийняти від замовника переданий раніше в оренду стенд; прийняти на зберігання обладнання замовника до початку виставки та після закінчення виставки до передання його перевізнику замовника; монтаж/демонтаж стін, кабіни, підвісної конструкції та освітлення, укладка ковроліну та прибирання стенда перед здачею, прибирання після експлуатації по закінченню виставки, а також щоденне прибирання стенду під час виставки.

Згідно з п.2.2 договору, з метою реалізації даного договору, замовник приймає на себе наступні зобов'язання: користуватися виставковим обладнанням у відповідності з його призначенням; підтримувати виставкове обладнання у полагодженому стані не допускаючи його псування та втрати; при до оформленні стенду не застосовувати фарби, клеї та інші речовини, які можуть привести до псування виставкового обладнання; у випадку відмови від послуг виконавця, у письмовій формі сповістити про це виконавця (п. 2.2.3 договору); відмова від послуг в усній формі вважається не дійсною (п. 2.2.4 договору); в останній день роботи виставки по акту здачі-прийняття повернути виконавцю орендований стенд (п. 2.2.5 договору).

За п.2.3 договору в цілях реалізації договору сторони приймають на себе наступні зобов'язання: затвердити ескіз стенда; затвердити специфікацію та схему стенда; по закінченню виставки після виконання виконавцем робіт по демонтажу та прибиранню стенда підписати акт здачі-приймання, який підтверджує факт надання послуг виконавцем та приймання-передачу зданого раніше в оренду стенда.

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що вартість послуг по договору складає 62089 грн. (без ПДВ). Замовник зобов'язується перерахувати 100% вищезазначеної суми на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 днів після підписання договору.

Приписами п.п.4.1-4.3, 4.5 договору сторони погодили, що відповідальність сторін визначається діючим законодавством України. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. У випадку невиконання сторонами умов договору або порушення строків договору винна сторона відшкодовує інший стороні всі фактичні збитки, які викликані цими порушеннями. У випадку виникнення обставин, зазначених у п. 2.2.3 договору, замовник відшкодовує виконавцю усі фактичні збитки. У випадку не надання виконавцем замовнику по акту здачі - прийняття стенда в оренду у день відкриття виставки, виконавець відшкодовує замовнику збитки спричинені не участю або часткової участі замовника у виставці. Під частковою участю розуміється не відповідність стенда затвердженому макету та специфікації.

Також, відповідно до п.4.6 договору, у випадку надання виконавцем замовнику стенда, який не відповідає затвердженому макету та специфікації, з браком або недоліками, виконавець зобов'язаний до 16.09.2012р. усунути усі невідповідності та брак, або відшкодувати замовнику збитки, спричинені неучастю або частковою участю замовника у виставці. Під частковою участю розуміється не відповідність стенда затвердженому макету та специфікації.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за даним договором (п. 8.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що у подальшому позивачем та відповідачем було погоджено проект стенда до договору №14/08/2012 (а.с. 92-94, 143-148, т.1).

На виконання вищезазначеного договору позивачем було перераховано відповідачу 62089 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4456 від 14.08.2012р.

01.10.2009р. між відповідачем та Messe Servise International, в особі Каневського Бориса, було укладено договір про співпрацю та сумісну діяльність №01-2009, за умовами якого з метою сприяння один одному при вирішенні задач сторони договорились оказувати взаємні послуги, здійснювати обмін інформацією, приймати участь в сумісних практичних проектах та інших видах сумісної діяльності.

20.08.2012р. між відповідачем (організатор) та Messe Servise International, в особі Каневського Бориса, (виконавець) було укладено контракт №05/2012, за умовами якого організатор доручає, а виконавець приймає на себе роботи по забудові стенда на виставці InnoTrans 2012, місце проведення виставки Берлін, Німеччина, період проведення виставки 18.09.2012р.-21.09.2012р.

21.09.2012р. відповідачем та Messe Servise International складено акт приймання-здачі виконаних послуг, відповідно до якого виконавець повністю виконав роботи, а організатор у повному обсязі їх оплатив.

18.09.2012р.-21.09.2012р. в Берліні, Німеччина позивач прийняв участь у виставці InnoTrans 2012.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, відповідачем послуги за спірним договором не надавались і позивач фактично сам здійснив інсталяцію стенду.

16.10.2012р. позивачем було направлено відповідачу лист-претензію про стягнення 62089 грн., відповідно до якого ТОВ „ЛОТ" вимагало перерахувати 62089 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „ЛОТ" до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Як вже було зазначено вище, 14.08.2012р. між сторонами по справі було укладено договір оренди виставкового стенду, обладнаного „під ключ" №14/08/2012.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, позовні вимоги складаються з 116886 грн. понесених позивачем збитків (шкоди), та ґрунтуються на ст.1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також відшкодування збитків передбачено ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Приписами ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання або завдання збитків (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків або шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та розміром шкоди; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання, або завдала шкоду.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

За ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 765 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно зі ст. 766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд не приймає наданий позивачем фіскальний чек (т.1, а.с. 97) на підтвердження придбання необхідних матеріалів для виготовлення та інсталяції стенду, оскільки за вказаним фіскальним чеком придбано невідомою особою лише електричний дріт, шуруповерт та шурупи, загальною вартістю 51 євро, однак, з вищезазначених засобів неможливо виготовити стенд, який фактично був виготовлений та приймав участь у виставці InnoTrans 19.09.2012-21.09.2012р. у Берлині, Німеччина (т.1, а.с.32, 33, 134, 135).

Як вбачається з матеріалів справи, стенд, який приймав участь у виставці InnoTrans 19.09.2012-21.09.2012р. у Берлині, Німеччина фактично ідентичний погодженому проекту стенда до договору №14/08/2012, макетам та специфікаціям (т.1, а.с.92-94, 143-148), що в свою чергу вбачається з наданих позивачем фотографій стенда з вищезазначеної виставки (т.1, а.с.32, 33, 134, 135).

Окрім того, матеріаламии справи, а саме електронним листування між представниками позивача, відповідача та Messe Servise International від 01.10.2012р. (т.1, а.с.46) підтверджується та не спростовується сторонами, що позивач просив відповідача та Messe Servise International повернути 2203 євро та додатково 80 євро за прибирання стенду, яке заказувалось у відповідача позивачем, якщо таке прибирання не було відповідачем оплачено.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України факту порушення зобов'язань відповідачем, вини у порушенні такого зобов'язання або завданні збитків (протиправної дії або бездіяльності), оскільки з матеріалів справи вбачається, що за погодженим проектом стенду до договору №14/08/2012 на виставці InnoTrans 19.09.2012-21.09.2012р. у Берлині, Німеччина було монтовано та інстальовано відповідний стенд, що вбачається з фотографій, при цьому, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження монтажу спірного стенду самим позивачем, або іншою особою, з огляду на що, апеляційний господарський суд вважає що саме відповідачем було здано спірний стенд в експлуатацію позивачу, монтовано та інстальовано.

Таким чином, враховуючи відсутність з боку відповідача порушень зобов'язань за спірним договором відсутній також і причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та її розміром.

Також, апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів щодо підтвердження понесення збитків та розміру завданих відповідачем позивачу збитків або шкоди.

З огляду на вищенаведе, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заподіяних збитків у розмірі вартості послуг за договором №14/08/2012 від 14.08.2012р., оскільки позивачем не доведено належним чином наявність жодних вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків/шкоди.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують відсутності вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків/шкоди.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ЛОТ" про стягнення з відповідача 62089 грн. збитків, з огляду на необґрунтованість та недоведеність таких вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_3 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 15 березня 2013 року у справі №916/49/13-г скасувати, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОТ" - відмовити."

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОТ" (61177, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 196, код ЄДРПОУ 24488518) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 17 червня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош О.Ю. Аленін