Рішення № 31878357, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7742/13 10.06.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»

про стягнення 23 750,37 грн.

Суддя: Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ретерук Н.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 23 750,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3591479 від 29.12.2011 р., у зв?язку з чим у позивача виникло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. порушено провадження справі 910/7742/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.05.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.06.2013 р.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначає про зменшення страхового відшкодування на суму франшизи, встановлену полісом АВ/6757839, що становить 500, 00 грн. та просить та просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 23 250, 37 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Тож, приймаючи до уваги, що позивач у своїй заяві фактично зменшує заявлену до стягнення суму, вищевказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а відтак - суд приймає останню до розгляду та вирішує спір, виходячи із суми позову, визначеної в такій заяві.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з?явився.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ А та отримані представником, про що свідчать повідомлення про вручення поштового підправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та Юдаковим Володимиром Вікторовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспортну № 3591479 за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ, 2006 року випуску.

Умовами договору передбачено, що позивач відшкодовує Юдакову Володимиру Вікторовичу відновлювальний ремонт, спричинений страховим випадком, з урахуванням застосованої технології цін на частини, матеріали та роботи, фактичний збитком, спричинений страховим випадком з урахуванням застосованої технології, цін на матеріали, роботи та інших положень договору.

Вигодонабувачем за договором № 3591479 від 29.12.2011 р. визначено Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Термін дії договору встановлено з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р.

31.05.2012 р. на вул. Смолича у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Форд транзит», державний номер АА 8269 КІ під керування Перепелиціна Павла Андрійовича та транспортного засобу «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ під керуванням Юдакова Володимира Вікторовича, в результаті якої було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» автомобіль «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ.

У відповідності до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 15.06.2012 р. Перепелиціна Павла Андрійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «Форд транзит», державний номер АА 8269 КІ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6757839 з лімітом відповідальності 50 000, 00 грн.

Полісом № АВ/6757839 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та франшиза у розмірі 500, 00 грн.

Фактична вартість ремонту автомобіля «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ склала 24 692, 35 грн., що підтверджується звітом № 2885 про визначення вартості матеріального збитку від 14.06.2012 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Між тим, за страховим актом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» № 2012/U/МОD02249/UІА5328 від 12.07.2012 р. до відшкодування визначено суму 23 750, 37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 23 750, 37 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест», яке здійснювало ремонт застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним доручення № 33046 від 16.07.2012 р.

20.12.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» із регресною вимогою № 5151 про відшкодування шкоди на суму 23 750, 37 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Форд транзит», державний номер АА 8269 КІ, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ, у водія автомобіля «Форд транзит», державний номер АА 8269 КІ виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору добровільного страхування № 3591479 від 29.12.2011 р. у розмірі 23 750, 37 грн.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Форд транзит», державний номер АА 8269 КІ.

Однак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля «Форд транзит», державний номер АА 08269 КІ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6757839.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом

Також, суд відзначає, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

При цьому, наведеними нормами не передбачено обов'язково проведення професійної оцінки шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться в залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 23 750, 37 грн.

В той же час, суд відзначає, що як зазначається в листі Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Тобто, наявність та розмір шкоди визначається, зокрема, але не виключно, шляхом проведення автотоварознавчої експертизи.

Вищезазначена позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012.

Таким чином, виходячи з наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість виплати позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу - автомобіля «Хонда Сівік», державний номер АА 0314 СВ у розмірі вартості фактичного його ремонту.

Таким чином, враховуючи, що позивачем визначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 23 250, 37 грн. та вказана сума була перерахована позивачем страхувальнику, суд дійшов висновку що до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги саме у розмірі 23 750, 37 грн.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд відзначає, що доводи позивача підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням викладеного, судовий збір в розмірі 36, 22 грн. підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 75, літ «А», код ЄДРПОУ 30859524), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. «А», код ЄДРПОУ 31093336) заборгованість у розмірі 23 250, 37 грн. (двадцять три тисячі двісті п?ятдесят грн. 37 коп.) грн. та 1 684, 27 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн. 27 коп.) грн. - судового збору.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. «А», код ЄДРПОУ 31093336) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36, 22 (тридцять шість грн. 22 коп.) грн..

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.06.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.