Рішення № 31878154, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7846/13

10.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна»

про стягнення 17 728, 34 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 17 742, 00 грн., 203, 92 грн. – 3 % річних та 52, 42 грн. – інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. порушено провадження у справі 910/7846/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

20.05.2013 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із клопотанням про проведення судового засідання без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.06.2013 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання повноважних представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адресу: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11 оф. 417 та на час прийняття рішення у даній справі до Господарського суду міста Києва не повертались.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» рахунок-фактуру № СФ-081 на суму 17 472, 00 грн., у якості оплати спліт-системи моделі СК 203.

Листом від 26.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» повідомило позивача, що у разі здійснення оплати рахунку-фактури № СФ-081 від 26.11.2012 р., спліт-система моделі СК 203 буде поставлена не пізніше 20.12.2012 р.

Платіжним дорученням № 1138 від 26.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» грошові кошти у розмірі 17 472, 00 грн. за спліт-систему згідно рахунок-фактуру № СФ-081 від 26.11.2012 р.

06.03.2013 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» з листом № 170 від 28.02.2013 р. про повернення грошових коштів, перерахованих платіжним дорученням № 1138 від 26.11.2012 р., у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання щодо поставки оплаченого товару.

27.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 175 від 27.03.2013 р. про повернення коштів у розмірі 17 472, 00 грн. до 02.04.2013 р.

Однак, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» товар не поставило та кошти не повернуло.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов’язання щодо поставки товару, оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11», у зв’язку з чим останнє просить повернути грошові кошти у розмірі 17 742, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд вважає, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з наявних у справі документів, відповідач зобов’язався здійснити поставку оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» товару не пізніше 20.12.2012 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів виконання ним зобов’язань з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» товару, оплаченого останнім.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює виходячи із наведених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано заявлені до нього вимоги та не надано суду доказів поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати.

Разом з тим, суд відзначає, що матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 17 472, 00 грн., в той час як ним заявлено вимогу про стягнення попередньої оплати у сумі 17 742, 00 грн.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення попередньої оплати в частині 17 472, 00 грн.

В іншій частині позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відтак – суд відмовляє у задоволення вимоги про стягнення 270, 00 грн.

Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» 203, 92 грн. – 3 % річних та 52, 42 грн. – інфляційних втрат за порушення виконання грошових зобов’язань.

Грошові зобов’язання за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Грошовим визнається зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Таким чином, у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язання щодо передачі товару, у нього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати повернення коштів, сплачених у якості оплати його вартості.

В той же час, право позивача на повернення грошових коштів зумовлює виникнення у відповідача відповідного грошового зобов’язання.

Про можливість виникнення грошового зобов’язання внаслідок непередання у встановлений строк попередньо оплаченого товару, зазначає також і Верховний Суд України у постанові від 05.12.2011 р. № 3-125гс11.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав зобов’язання щодо перерахування суми попередньої оплати, суд вважає обґрунтованим застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Тож, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача про повернення суми попередньої оплати 06.03.2012 р., виходячи з положень ст. 530 Цивільного кодексу України. судом визначено період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 14.03.2013 р. до 17.04.2013 р. (визначено позивачем).

Згідно розрахунку суду розмір 3 % річних становить 50, 26 грн.

Разом з тим, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за вказаний період відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме – 17 472, 00 грн. – заборгованості та 50, 26 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноблок Україна» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11 оф. 417, код ЄДРПОУ 35977178) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет-11» (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 5-А, код ЄДРПОУ 37796445) заборгованість у розмірі 17 472, 00 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві грн. 00 коп.) грн., 50, 26 (п’ятдесят грн. 26 коп.) грн. – 3 % річних та 1 675, 00 (одна тисяча шістсот сімдесят п’ять грн. 00 коп.) грн. – судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.