Рішення № 31878138, 04.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7695/13 04.06.13

За позовом Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція

з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва»

До Міністерства внутрішніх справ України

Про стягнення 10 931,89 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Богомаз А.К. представник за довіреністю № 11 від 12.02.13.

Від відповідача: Калініченко Л.В. представник за довіреністю № 04/2011 від 09.11.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач) про стягнення 10 931,89 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 10 931,89 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.13. порушено провадження у справі № 910/7695/13; розгляд справи призначено на 21.05.13.

20.05.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Міністерства внутрішніх справ України проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 21.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.06.13.

В судовому засіданні 04.06.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.06.13. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/7695/13.

В судовому засіданні 04.06.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 434/1 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець, на підставі розпорядження голови Печерської районної у м. Києві ради № 4-р від 15.01.10. (при переукладенні договору оренди на новий термін чи продовженні терміну дії договору оренди) на протокольного рішення комісії з питань користування та відчуження комунального майна Печерської районної у місті Києві ради ( протокол № 19 від 10.12.09.,), передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення, будівлю, споруду (далі - об'єкт оренди) за адресою: вул. П. Орлика, 22/2, загальною площею -378,5 кв.м, в т.ч. 311,7 кв.м 1-й поверх; 66,8 кв.м підвал, для розміщення підрозділів МВС України - 2%.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з 01.10.12. по 21.11.12. в розмірі 10 931,89 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 931,89 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.2.1 Договору сторонами погоджено обов'язок Орендодавця передати Орендарю об'єкт оренди по акту прийому-передачі в день укладення Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.12. у справі № 5011-49/13890-2012 встановлено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з 15 січня 2010 року і діє до березня 2012 року.

При цьому, згідно з ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Приписами ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Крім того, зазначеним рішенням встановлено наявність у період з 01 грудня 2011 року по 27 вересня 2012 року у Орендаря перед Орендодавцем заборгованості з орендної плати та інших платежів за об'єкт оренди.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.12. у справі № 5011-49/13890-2012, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Далі, статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 4.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського районна м. Києва, затвердженої рішенням Печерської районної в м. Києві ради від 12.06.03. № 105 і становить 6 196,79 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Платежі за поточний місяць, визначені в п. 4.1 Договору, вносяться Орендарем на рахунок Орендодавця до 20-го числа поточного місяця (п. 4.5 Договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами п. 5.5 Договору сторонами погоджено, що при закінченні терміну дії Договору і не продовженні його на новий термін чи достроковому припинення орендних відносин Орендар має попередити Орендодавця за 10 днів про звільнення об'єкту оренди та передати його по акту приймання-передачі представникам Орендодавця у належному технічному та санітарному стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду.

Отже, у разі припинення дії Договору, умовами Договору обов'язок по поверненню майна шляхом складання акту приймання-передачі покладено на Орендаря.

Відповідно до п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.

При цьому, згідно з п. 4.13 Орендар сплачує орендну плату та інші платежі, що визначені Договором, до дня фактичної передачі Орендодавцю об'єкта оренди по акту приймання-передачі.

Оскільки по акту прийому-передачі відповідач об'єкт оренди не повернув, тому позивачем на підставі п. 4.13 Договору здійснювались відповідні нарахування з орендної плати.

Вказане спростовує доводи відповідача стосовно неправомірності нарахування орендної плати за період з 01.10.12. по 21.11.12., обґрунтовані закінченням строку дії Договору.

Крім того, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендних платежів чи від сплати таких платежів.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Міністерство внутрішніх справ України в порушення покладеного на нього обов'язку по сплаті орендної плати за фактичне користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.10.12. по 21.11.12. становить 10 931,89 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» про стягнення 10 931,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10; ідентифікаційний код 00032684) на користь Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» (01010, м. Київ, провулок Січневий, б. 9; ідентифікаційний код 35692211) 10 931 (десять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 89 коп. - заборгованості за фактичне користування приміщенням та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко