Постанова № 31877079, 12.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 803/1233/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 року № 0000252206 та № 0000262206,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД (далі - ТзОВ «Неофіт» ЛТД, позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 року № 0000252206 та № 0000262206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений позивачем із ТзОВ «Медео-Захід», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Медео-Захід», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Також зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Крім того відсутність товаро - транспортних накладних, в сукупності з наданими первинними документами, не може свідчити про те, що товар не придбавався. Враховуючи викладене просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0000252206 та № 0000262206.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому письмовому запереченні позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не були надані товаро-транспортні накладні, сертифікати відповідності (якості), документів, які б підтверджували фактичну наявність мінеральних добрив у позивача (картки складського обліку, акт проведення інвентаризації, тощо). Крім того, в ході перевірки не можливо було встановити реальну поставку товару ТзОВ «Медео-Захід» позивачу у червні 2010 року. Так як і не встановлено, що придбаний товар в подальшому був реалізований. Крім того, перевіркою ТзОВ «Медео-Захід» встановлено, що операції із придбання товарів та послідуючу їх реалізацію не мали реального товарного характеру, не спричинили реального настання юридичних наслідків та відповідно до частини 1 статті 215, статтей 216, 218 ЦК України правочини укладені з ТзОВ «Медео-Захід» мають ознаки нікчемності. У ТзОВ «Медео-Захід» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для ведення господарської діяльності у задекларованих даним товариством обсягах. Тому, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що у період з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Неофіт» ЛТД з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.02.2013 року №1248/22.6/20137132.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.4.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ «Неофіт» ЛТД занижено податок на додану вартість на загальну суму 154166, грн.. в тому числі: за червень 2010 року на суму 154166,00 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 192707,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0000252206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 240883,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 192707,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 48176,75 грн. та №0000262206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 192707,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 154166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38541,50 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку. Проте, рішеннями ДПС у Волинській області від 03.04.2013 року № 1448/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 30.04.2013 року № 1929/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки Луцької ОДПІ про те, що правочин, укладений між ТзОВ «Неофіт» ЛТД та ТзОВ «Медео - Захід» не спричинив жодних реальних наслідків його укладення, а отже є недійсним та відповідно не може бути підставою для формування підприємством сум валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Судом встановлено, що у червні 2011 році ТзОВ «Неофіт» ЛТД здійснювало операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (мінеральні добрива) з ТзОВ «Медео - Захід» на підставі усної домовленості.

ТзОВ «Неофіт» ЛТД по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Медео-Захід» згідно з видатковими накладними від 07.06.2010 року № РН-0000186, від 28.06.2010 року № РН - 0000218, від 30.06.2010 року № РН-0000219, а також виписаними продавцем податковими накладними від 07.06.2013 року № 203, від 28.06.2010 року № 210 та від 30.06.2010 року № 234 включило до валових витрат витрати за придбаний товар (мінеральні добрива) на загальну суму 1290000 грн., в тому числі ПДВ - 215000 грн.

Відповідно до накладної на повернення від 31.07.2010 року № ВН-0000001 ТзОВ «Неофіт» ЛТД було здійснено повернення товару ТзОВ «Медео-Захід» на суму 365001,96 грн. в тому числі ПДВ - 60833,66 грн.

На підтвердження факту придбання даного товару ТзОВ «Неофіт» ЛТД надано видаткові, податкові накладні, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар.

Актів приймання-передачі товару не надано.

Придбаний товар позивачем не реалізовувався, а відповідно до договору про відповідальне зберігання від 22.10.2010 року переданий на зберігання ТзОВ «Відродження».

Товар на складі не оприбутковано.

Операції з поставки товару не відображені в бухгалтерському і податковому обліках.

Крім того, відповідно до листа ТзОВ «Неофіт» ЛТД від 23.01.2013 року № 7 господарські операції з ТзОВ «Медео-Захід» до складу валових витрат протягом 2010-2011 років підприємство не включало.

Як зазначено в акті перевірки від 22.02.2013 року № 1248/22.6/20137132 підставою для визначення ТзОВ «Неофіт» ЛТД податкових зобов'язань стало те, що під час проведення перевірки не можливо було встановити фактичне здійснення операцій з придбання товару (мінеральних добрив) у ТзОВ «Медео - Захід» у червні 2010 року, оскільки не було надано документів, які підтверджують транспортування товару; хто саме приймав товар, здійснював вантажно-розвантажувальні роботи; сертифікатів відповідності (якості); документів, складського обліку; акту інвентаризації.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність у покупця виданої продавцем податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум з податку на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту, оскільки податковий орган довів, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Згідно з пунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, наявність у підприємства видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій.

Разом з тим, актом позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео - Захід» від 18.04.2012 року № 753/23-3/35594018 встановлено порушення ТзОВ «Медео - Захід» ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.с.662, 655, 656 ЦК України. ТзОВ «Медео - Захід» не підтверджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість квітня 2010 року в сумі 166020,00 грн., травня 2010 року в сумі 438673,00 грн., червня 2010 року в сумі 1211039,00 грн., жовтня 2010 року в сумі 2364627,00 грн., лютого 2011 року в сумі 507025,00 грн., серпня 2011 року в сумі 2036749,00 грн., листопада 2011 року в сумі 1385658,00 грн., грудня 2011 року в сумі 762652,00 грн. та не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість квітня 2010 року в сумі 149129,00 грн., травня 2010 року в сумі 331727,00 грн., червня 2010 року в сумі 1125400,00 грн., жовтня 2010 року в сумі 2374430,00 грн., лютого 2011 року в сумі 505732,00 грн., серпня 2011 року в сумі 1446918,00 грн., листопада 2011 року в сумі 1493875,00 грн., грудня 2011 року в сумі 831404,00 грн.

Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що на думку суду, унеможливлює здійснення товариством безпосередньо фінансово-господарських операцій в значних обсягах.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товаро-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист -документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару, документів складського обліку, доручення на отримання товару, сертифікатів відповідності на придбаний товар та актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості, не надано доказів про місцезнаходження складських приміщень на території яких здійснювалась передача товару, хто здійснював вантажно-розвантажувальні роботи, яким чином здійснювалось транспортування придбаного товару протягом 2010 року на склад позивача.

Крім того, згідно з відповідей КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 30.09.2011 року, Луцького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УМВС України у Волинській області від 16.09.2011 року у ТзОВ «Медео-Захід» не зареєстровано ні права власності на нерухоме майно, ні транспортних засобів.

Одночасно як вбачається з акту перевірки ТзОВ «Медео-Захід» від 18.04.2012 року № 753/23-3/35594018 основними видами діяльності ТзОВ «Медео-Захід» є оптова торгівля будівельними матеріалами, м'ясом та м'ясопродуктами, іншими продуктами харчування, машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, розведення свиней, посередництво в торгівлі живими тваринами, текстильною сировиною, тобто, вказане свідчить про те, що ТзОВ «Медео-Захід» не займається поставкою мінеральних добрив, що ставить під сумнів реальність виконання вищевказаної господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Разом з тим, із представлених в судове засідання доказів не вбачається, яким чином поставлявся товар на адресу позивача у досить значній кількості та де він зберігався чотири місяці, оскільки придбаний товар є небезпечним за своїми властивостями, що в свою чергу потребує відповідних умов перевезення та зберігання, а договір про відповідальне зберігання, укладений з ТзОВ «Відродження» лише 22.10.2010 року.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що придбаний товар був оприбуткований на складі, оскільки як вбачається з акту перевірки, документів, які підтверджують фактичну наявність мінеральних добрив не надано, а саме: картки складського обліку, акту про проведення інвентаризації.

Більше того, працівникам податкового органу було відмовлено в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, оскільки комірник ТзОВ «Неофіт» ЛТД знаходився у відпустці, однак, наказ на відпустку не надавався.

Разом з тим, надані позивачем товаро-транспортні накладні на переміщення мінеральних добрив на склад ТзОВ «Відродження», не можуть свідчити про те, що такий товар був придбаний саме у ТзОВ «Медео-Захід» та поставлявся ним позивачу.

Отже, позивачем не підтверджено фактичний рух товару від продавця до покупця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки ТзОВ «Неофіт» ЛТД, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «Медео-Захід», а тому у задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Неофіт» ЛТД слід відмовити повністю.

Інші твердження представника позивача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року № 0000252206 та № 0000262206 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 17 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк