Постанова № 31876647, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2013 року 12:18 № 826/6697/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.12.2012р.,за участю:

предстваника позивача - Медвецька Г.І., Байдужий В.Я.

представника відповідача - Яфонкін Я.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.12.2012р. №0001102230 та №0001112230.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» за результатами якої 06.12.2012р. складено акт №1038/22-2/35275763 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147) за квітень 2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплати в бюджет на загальну суму 221 625грн., в тому числі за квітень 2011 року 221 625грн.; п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 218, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 254 869грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року 254 869грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 26.12.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0001112230, яким за порушення п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 254 870грн., в тому числі основний платіж - 254 869грн. та штрафні санкції - 1грн. та №0001102230, яким за порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 221 626грн., в тому числі основний платіж - 221 625грн. та штрафні санкції - 1грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення №0001112230 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1грн. - скасовано, а решта залишена без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «РІП» (ЄДРПОУ 32163147) по яким задекларував податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «РІП» задекларовано податковий кредит в сумі 543 542грн., в тому числі ПДВ - 221 625грн.

В матеріалах справи міститься акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 1803/23-03/32163147 від 08.08.2011 про результати невиїзної перевірки ТОВ «РІП» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період березень-травень 2011 року з якого вбачається, що згідно пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011 №4528/ДПІ/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_4 не є директором ТОВ «РІП», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, та не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «РІП» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією від 07.10.2002, керівник (головний бухгалтер) ОСОБА_4.

Місцезнаходження ТОВ «РІП» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію 03113, м. Київ, Артилерійський, д. 13, перевіркою встановлено, що суб'єкт господарювання за адресою 01113, м. Київ, Артилерійський, д. 13 не знаходиться.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «РІП» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №70 «Доходи від реалізації», №641 «Розрахунки по податкам», №643 «Податкові зобов'язання», №681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів віданих податкових наклданих, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.

Також перевіркою встановлено по контрагенту ТОВ «РІП»:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «РІП» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «РІП» з постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача».

Проведеною перевіркою відображених показників за перевіряємий період у загальній сумі 25 198 697грн., на підставі таких документів: декларацій з податку на додану вартість з додатками встановлено завищення задекларованих ТОВ «РІП» показників у рядках 10.1-17 Декларацій з податку на додану вартість, всього у сумі 25 198 697грн.

Аналізом податкової звітності з ТОВ «РІП», а саме: декларацій з додатками №5 (розділ «податковий кредит») до декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» наданих до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за перевіряємий період на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», встановлено, що податковий кредит підприємства у зазначені періоди по ряд.10.1 «придбання (виготвлення, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (робіт, послуг) та ОФ, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» сформовано на загальну суму 25 198 697грн. за рахунок контрагентів-постачальників, перелік яких наведений у додатку 2 до акту.

Відповідно до п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На порушення вищезазначених нормативних актів ТОВ «РІП» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту в тому числі головних книг, журналів-ордерів та картків рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №90 «Собівартість реалізації», №91 «Загальновирбничі витрати», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут» та первинних документів до них, ВМД, податкових наклданих на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткових накладних, тощо.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного у зв'язку з тим, що контрагент є підприємство, яке має ознаки фіктивності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відповідачем встановлено про відсутність документально підтверджених взаємовідносин з ТОВ «Енерго-Бест» за квітень 2011 року.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України «... суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Відповідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, уразі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також - через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в резуьтаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України згідно якого «... не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами...».

Відповідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України «... Датою виникнення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування товарів, робіт (послуг)».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «РІП», податкові накладні які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені товариства податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "РІП" не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Енерго-Бест» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 221 625грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 221 625грн., податку на прибуток на загальну суму 254 869грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 254 869грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012р. №0001112230 та №0001102230, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 13.06.2013р.

Суддя В.В. Амельохін