Постанова № 31874049, 12.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року справа № 813/1959/13-а

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Надич М.О,

за участю:

представника позивача Прокіпчук О.Б.,

представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Публічне акціонерне товариство «Південьзахіделектромережбуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 р. №0000032210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 377 550 грн. 00 коп., а саме за основним платежем на 251 700 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 125 850 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача від 29.01.2013 р. №117/2210/00114086, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно дійшов висновку неправомірне формування позивачем податкового кредиту на суму 251 700 грн. з підстав відсутності у ПАТ «Південьзахіделектромережбуд» на час перевірки, яка проводилась податковим органом, оригіналів податкових накладних, оскільки позивачем надавались для перевірки їх копії.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву в якому проти позову заперечив з тих підстав, що у разі неподання платником податків податковому органу під час перевірки документів, що підтверджують показники, відображеній у податковій звітності, вважається що такі документи були відсутні у платника податків на час проведення перевірки. Також вказав, що відповідач не скористався своїм правом на подання до податкового органу документів, визначених в акті перевірки як відсутні. Крім цього зазначив, що нормативно передбачений обов'язок зберігання платником податків оригіналів податкових накладних, а не їх копій.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів повторності вчинення правопорушення, а тому неправомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 125 850 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених запереченні на позовну заяву. Додатково зазначив, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету за період з 01.01.2011 р. до 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000012321 від 05.01.2012 р., яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 60001 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. Оскільки контролюючим органом повторно протягом 1095 днів визначена позивачу сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Південьзахіделектромережбуд», юридична та фактична адреса: 79035, м.Львів, вул.Зелена,151, зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 15.11.1994 р. за №14151050003002246. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Держаної податкової служби 02.07.2007 р. за №18354, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.01.2009 р. №580/29-0, перереєстровано на облік в ДПІ у м.Львові. На час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Держаної податкової служби.

На підставі направлень ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 17.12.2012 р. №1302, 1303, 1304, 1305, 1306, 1307, 1308, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Південьзахіделектромережбуд» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету та дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2011 р. до 30.09.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.01.2013р. за №117/2210/00114086. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 251 700 грн., в т.ч. в березні 2012 р. на суму 24 000 грн., в серпні 2012 р. на суму 227700 грн.

На підставі акта перевірки 29.01.2013р. за №117/2210/00114086 відповідно до пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032210 від 07.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377550 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем на 251700 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 125850 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Щодо тверджень позивача про неправомірність збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на суму 251 700 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.181., п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного (податкового) періоду, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України).

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379, зареєстрованим Міністерством юстиції України за №1333/20071 від 22.11.2011 р.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Порядок створення, прийняття та відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами незалежно від форми власності визначено Положенням №88.

Відповідно до п.п.2.1. п.2 Положення документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.п.6.2.п.6 вказаного Положення первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву. Строк зберігання документів в архіві підприємства встановлено у наказі Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 «Про затвердження Переліку типових документів».

Відповідно до ст.315 розділу 4.2. «Бухгалтерський облік і звітність» цього переліку для первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та н.) встановлено термін зберігання в архіві підприємства у 3 роки, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.

Згідно з п.п.20.1.8. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу наведеної норми випливає, що податковий орган вправі вимагати від платника податків під час проведення перевірки первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з урахуванням строків зберігання, визначених у наказі Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 «Про затвердження Переліку типових документів».

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На підставі системного аналізу наведених норм та дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що на позивача покладається обов'язок збереження оригіналів податкових накладних з урахуванням строків зберігання, визначених у наказі Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 «Про затвердження Переліку типових документів», а податковий орган вправі вимагати надання цих документів під час перевірки.

Судом встановлено, що під час проведення планової виїзної документальної перевірки ДПІ у Сихівському районі позивачем не було надано податковому органу оригінали податкових накладних за березень 2012 р. від ТзОВ «НТЦ Енергозвязок» на суму 144000 грн. 07 коп. та за серпень 2012 р. від ТзОВ «Джиністра» на суму 1366200 грн.

Суд також бере до уваги, що позивач не скористався своїм правом, гарантованим п.44.7. ст.44 Податкового кодексу України, подати до податкового органу після закінчення перевірки документи, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, які повинні враховуватись контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На пропозицію суду надати оригінали податкових накладних за березень 2012 р. від ТзОВ «НТЦ Енергозвязок» на суму 144000 грн. 07 коп. та за серпень 2012 р. від ТзОВ «Джиністра» на суму 1366200 грн. для підтвердження обставин, на яку посилається позивач, вказані документи ПАТ «Південьзахіделектромережбуд» надані не були.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у позивача оригіналів податкових накладних, на підставі яких сформований податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 251 700 грн. 00 коп.

Щодо тверджень позивача про неправомірне застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 125 850 грн. 00 коп. суд зазначає таке.

Відповідно до п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд встановив, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету за період з 01.01.2011 р. до 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 21.12.2011 р. №5057/23-209/23884071. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000012321 від 05.01.2012 р., яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 60001 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

Оскільки контролюючим органом повторно протягом 1095 днів, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2013 р. №0000032210, визначена позивачу сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251 700 грн., то відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, що становить 125 850 грн. 00 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 07.02.2013 р. №0000032210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивача на суму 377550 грн. винесено з додержанням чинного законодавства України, а відтак, немає підстав для його скасування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 17.06.2013 р.

Суддя А.Г. Гулик