Постанова № 31872907, 05.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа№ 910/1605/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Іваненко О.В.;

від відповідача: представник за довіреністю Коломийченко І.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року

у справі №910/1605/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення 311 828,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №910/1605/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на користь ПАТ «Київенерго» 292,494,80 грн. основного боргу, 8 046,28 грн. пені, 2 637,45 грн. інфляційних та 8 649,52 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №910/1605/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року апеляційну скаргу КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 29.05.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

У судовому засіданні 05.06.2013 року оголошено перерву до 05.06.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 05.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.11.2003 року між ПАТ «Київенерго» (далі - постачальник) та КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №331098 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. та п. 2.3.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно додатку 1 до договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Згідно звернення-доручення до договору облік споживання теплової енергії протягом розрахункового періоду (місяця) здійснюється розрахунковим способом, згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ - 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяця; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 вказаного додатку споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується обліковими картками (а.с. 39-52) та довідкою про розрахунок суми основного боргу.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.10.2010 року по 01.01.2013 рік, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість (враховуючи часткову сплату боргу в розмірі 125 923,37 грн.) на загальну суму 292 494,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №331098 від 14.11.2003 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості за використану теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 292,494,80 грн.

Доводи скаржника про те, що він не є споживачем теплової енергії та про те, що він не порушував умови договору, а заборгованість мешканців по договору, які розраховуються через КП «ГІОЦ» КМДА не є заборгованістю КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», який не користується коштами мешканців будинку, не накопичує їх і не отримує на свій рахунок і не використовує теплову енергію на власні потреби, відхиляють колегією суддів, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №331098 від 14.11.2003 року сторонами виступають ПАТ «Київенерго» та КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Пунктом 10 додатку №2 до договору сторонами передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Отже, із умов договору №331098 від 14.11.2003 року слідує, що обов'язок оплати за використану теплову енергію покладений саме на відповідача (КП експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»).

Також, згідно з п. 3.2. договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за відносини будь-якої сторони за цим договором з іншою стороною.

Аналогічної правової позиції щодо наявності у відповідача перед позивачем обов'язку по сплаті поставленої теплової енергії за вказаним типом договорів притримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 13.07.2011 року у справі №53/267, від 18.07.2011 року у справі №52/36, від 01.03.2012 року у справі №9/107, від 13.11.2012 року у справі №5011-72/5960-2012.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, які відображають належне виконання позивачем своїх зобов'язань передбачених п. 2.2.1. договору, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 9 додатку №2 до договору визначено, що споживач отримує, серед іншого, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.п. 2.5.1., 2.5.2. договору сторонами передбачено право споживача вимагати від постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими теплопостачання тощо, а також право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору.

Отже, у разі виявлення розбіжностей показників температур від нормальних показників, споживач мав право звернутися до постачальника і в позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків встановити суму розбіжності.

В іншому випадку відповідач мав право звертатися до суду у встановленому чинним законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору (п. 2.5.3. договору).

Проте, матеріали справи не містять відповідних рішень, якими встановлено порушення позивачем умов договору, або застосування інших тарифів, ніж застосовував позивач, а відтак не підтверджують доводів відповідача.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 046,28 грн. пені, 2 637,45 грн. інфляційних та 8 649,52 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати використаної теплової енергії та умови договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 8 046,28 грн. пені, 2 637,45 грн. інфляційних та 8 649,52 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №910/1605/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №910/1605/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №910/1605/13 залишити без змін.

3. Справу №910/1605/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.