Рішення № 31872880, 11.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 922/1361/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м. Дергачі про стягнення 106755,63 грн. за участю представників:

позивача - Мунір А.А., довіреність № 16/170 від 25.01.2013 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 106755,63 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором підряду на виконання робіт № 1 від 23 липня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 87772,00 грн., індекс інфляції в розмірі 3940,96 грн. та проценти за користування грошовими коштами в сумі 15042,67 грн. грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1361/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 11 квітня 2013 року об 11:00.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року заяву відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 23 квітня 2013 року об 11:00 та від 23 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 травня 2012 року о 10:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 922/1361/13 (вх. № 19677) задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 16 червня 2013 року та розгляд справи відкладено до 11 червня 2013 року о 12:00.

11 червня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 21464) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач під час розгляду справи в призначені судові засідання не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв, відзив на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень до матеріалів справи не надав, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Під час розгляду справи № 922/1361/13 судом перевірено адресу відповідача, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.03.2013 року місцезнаходження відповідача - 62300, Харківська область, м. Дергачі, провулок Луговий, буд 14, саме на зазначену адресу господарським судом направлялись всі процесуальні документи у даній справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23 липня 2010 року між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) було укладено договір підряду на виконання робіт № 1-572дп (далі-Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов'язаний прийняти цю роботу та оплатити її.

Пунктом 2.1 спірного Договору визначений характер робіт, що виконуються підрядником, а саме, ремонт під'їздної колії в кількості 200 м.

Відповідно до п. 5. 1 Договору, вартість та витрати з виконання робіт визначаються згідно договірних умов між підрядником та замовником і складає 175539,60 грн. в т. ч. ПДВ 20 % - 29256,60 грн.

Договірна ціна фіксована та не підлягає зміні (п. 5. 2 Договору).

Пунктами 6.1- 6.3 спірного Договору від 23.07.2010р., сторони погодили порядок розрахунків, а саме, термін оплати: Попередня платня складає 50 % і становить 87770,00 грн. Види розрахунків: безготівковий. Після здачі колії до експлуатації та підписання відповідного акту замовник виплачує решту 87769,60 грн. в триденний термін.

Пунктом 7.1 вищенаведеного Договору від 23.07.2010 року, сторони погодили термін виконання робіт, а саме, підрядник (відповідач) зобов'язався виконати роботу в один місячний термін з правом дострокового виконання з моменту передплати.

Відповідач (підрядник) починає виконання робіт через три дні з моменту зарахування 50 % передплати позивачем (замовником) на розрахунковий рахунок відповідача (підрядника) (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7. 3 спірного Договору від 23.07.2010р., після закінчення виконання робіт відповідач (підрядник) зобов'язаний повідомити позивача (замовника) про готовність предмета до здачі.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання пункту 6. 1 спірного Договору від 23.07.2010 року, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача (підрядника) грошові кошти у вигляді 50 % передплати на загальну суму 87772,00 грн., а саме: 13 жовтня 2010 року за платіжним дорученням № 6690 грошові кошти в розмірі 12000,00 грн.; 19 жовтня 2010 року за платіжним дорученням № 6766 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.; 22 жовтня 2010 року за платіжним дорученням № 6823 грошові кошти в розмірі 8500,00 грн.; 25 жовтня 2010 року за платіжним дорученням № 6837 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.; 29 жовтня 2010 року за платіжним дорученням № 6978 грошові кошти в розмірі 30000,00 грн.; 22 листопада 2010 року за платіжним дорученням № 7454 грошові кошти в розмірі 15000,00 грн.; 24 листопада 2010 року за платіжним дорученням № 7527 грошові кошти в розмірі 2272,00 грн. (арк. справи 16-22).

Проте відповідач, в порушення пунктів 7.1 та 7.2 допустив невиконання своїх зобов'язань за спірним договором від 23.07.2010 року, до виконання робіт у встановлений зазначеним договором строк не приступив.

Відповідно до п. 10.1 вищенаведеного Договору від 23.07.2010 року, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь - якому випадку до 31 грудня 2010 року.

05 листопада 2012 року відповідач направив на адресу позивача претензію № 1, в якій зазначає про те, що підрядником у встановлений термін виконані підрядні роботи, проте позивач (замовник) по незрозумілим обставинам відмовляється підписувати Акти приймання виконаних робіт та перерахувати залишок винагороди підрядника (арк. справи 23).

У відповідь на вищезазначену претензію, позивач, 19 листопада 2012 року направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначає про те, що станом на 12.11.2012 року роботи за договором підряду на виконання робіт № 1-572дп від 23.07.2010р. не виконано, тому у позивача відсутні підстави для підписання вищезазначених актів приймання виконаних робіт та оплати таких робіт, на підставі чого позивач наполягає на тому, щоб відповідач у строк до 10.12.2012 року повернув йому грошові кошти в розмірі 87772,00 грн., які позивач сплатив у вигляді 50 % передплати за спірним Договором (арк. справи 32-33).

Однак відповідач відповіді на вищезазначену вимогу не надав та грошові кошти в розмірі 87772,00 грн. позивачу не перерахував, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, 07 червня 2013 року комісією ДП "Завод ім. В.О. Малишева" складено Акт комісійного огляду виконання робіт з ремонту ж/д колій Приватним виробничо-комерційним підприємством "Політехком" на Державному підприємстві "Завод ім. В.О. Малишева", якими зафіксовано відсутність результатів робіт за спірним Договором від 23.07.2010р., що підлягають прийманню.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів які б спростовували позицію позивача, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в розмірі 87772,00 грн. є обґрунтованою, підтверджуються наданими суду доказами та такою, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 3940,96 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 3940,96 грн. (арк. справи 10), суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума індексу інфляції в розмірі 3908,17 грн., в частині стягнення 32,79 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 15042,67 грн. процентів за користування коштами, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлю ється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що з аналізу положення ст. 536 ЦК України, вбачається, що тільки фізичні особи можуть не передбачати у відповідному договорі за користування чужими грошовими коштами сплату процентів, інші суб'єкти цивільного права не мають такої можливості.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено позивачем на рівні облікової ставки Національного банку України з посиланням на ст.536, ст.1054 та ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України. Проте, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати договором не встановлено. При цьому, розмір процентів та порядок їх сплати у відповідності до ст.1054 ЦК України є істотною умовою договору.

Враховуючи, що договором підряду на виконання робіт № 1-572дп від 23.07.2010 року, розмір відсотків та процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений, тому вимога, щодо стягнення з відповідача 15042,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Вищого господарського суду України від 24 червня 2009 р. по справі № 51/266-08, та Постанові Вищого господарського суду України від 22 липня 2010 р. № 23/304(05-5-15/24785), Постанові Вищого господарського суду України від 26 травня 2010 р. № 26/396, Постанові Вищого господарського суду України від "14" липня 2011 р. Справа № 40/356-10.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням чого, в даному випадку, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" (62300, Харківська область, м. Дергачі, провулок Луговий, будинок 14, код ЄДРПОУ 31154304) на користь Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, р/р 26005010124001 у ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 14315629) - 87772,00грн. грошових коштів, сплачених позивачем в якості 50 % передплати за договором підряду на виконання робіт № 1-572дп від 23.07.2010 року; 3908,17грн. індексу інфляції; 1833,60грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 32,79грн. інфляційних та 15042,67грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.