Постанова № 31872804, 12.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 5015/5338/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Гриців В.М.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»

на рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013р.

у справі № 5015/5338/12

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДТГО «Львівська залізниця», м.Львів

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 10505,48 грн.,

з участю представників :

від скаржника - Козак І.С.; Шира М.В.

від позивача - Васильченко О.О.

від третьої особи - Жовтонецький В.М.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013р. у справі № 5015/5338/12 (суддя Фартушок Т.Б.) задоволено частково позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м.Львів 9004,10 грн. заборгованості з врахуванням індексації, 479,57 грн. пені, 900,41 грн. штрафу та 1593,41 грн. судового збору, в решта позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення в цій частині, посилаючись, зокрема, на наступне:

· Судом не було належним чином взято до уваги ту обставину, що балансоутримувач - ДТГО «Львівська залізниця» без згоди товариства та рішення суду розібрав торгівельний об»єкт. Відтак, користуватись орендованим майном не вбачалося за можливе. Даний факт підтверджується також, актом від 26.10.2011р., який складений між РВ ФДМУ по Львівській області та ТзОВ «Сюрприз» про проведення перевірки (обстеження) стану об»єкта оренди по договору оренди від 22.12.2009р. № 197, в якому зазначено, що торгівельний об»єкт відсутній та актами про недопуск до орендованого майна від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р.;

· Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що у відмовному матеріалі СДСБЕЗЛВ на ст.Львів УМВСУ на Львівській залізниці містяться пояснення начальника вокзалу та інших працівників, які не заперечували того факту, що демонтаж торгового павільйону було проведено саме ними, а також без відома та згоди ТзОВ «Сюрприз»;

· Враховуючи те, що товариство з вини ДТГО «Львівська залізниця» не може здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, орендна плата не може бути стягнута;

· Також скаржник зазначає, що товариством орендна плата сплачувалась за період від початку укладення договору з 22 грудня 209 року, а орендоване майно було передане балансоутримувачем лише після втручання транспортного прокурора та РВ ФДМУ по Львівській області, а саме 07.06.2010р., про що свідчить акт прийому-передачі та листи від 09.04.2010р. та 19.05.2010р. Таким чином, на думку скаржника, існує переплата орендної плати за час фактичного користування орендованим майном.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

22.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №197 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивівуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів (далі - Майно), загальною площею 6м2 за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця" (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою:

- 4м2 - розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи;

- 1м2 - розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів;

- 1м2 - розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.

31.07.2011р. укладено договір про внесення змін до Договору, яким внесено зміни в площу орендованого майна, яка становить 6,4м2, з яких 4,4м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, кірм товарів підакцизної групи; 1м2 розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів, 1м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно п.2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2009р. 808,44грн.; орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - грудень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2009р. на індекс інфляції за листопад та грудень 2009р.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чиним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% - до Державного бюджету України; 30% - на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009р. по 19.12.2012р. включно. Згідно Договору від 26.04.2010р. про внесення змін до Договору, внесено зміни до п.10.1 Договору, яким доповнено Договір пунктом 10.1.1 наступного змісту: "Цей Договір вважати продовженим по 10.04.2013 року включно. …".

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін та Балансоутримувача.

Сторонами підписано та погоджено Розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди.

Сторонами та Балансоутримувачем підписано та скріплено відбитками печаток Акт приймання-передачі Майна за Договором. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області про зобов'язання відновити об'єкт оренди, усунути перешкоди в користуванні майном, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р., та яке набрало законної сили, встановлено наступне:

"Орендоване позивачем на підставі договору укладеного з РВ ФДМУ по Львівській області майно, частина площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, площею 6,4 кв. м., за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1, є державною власність та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", було передане позивачу згідно акту приймання-передачі від 22.12.2009р.".

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що наведені факти встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили у справі, в якій беруть участь ті самі сторони, беручи до уваги те, що наведений спір виник з приводу виконання одного й того ж Договору, керуючись ч.2 ст.35 ГПК України суд зазначає, що встановлені факти, в тому числі передання Відповідачу по даній справі Майна за Договором згідно акту приймання-передачі від 22.12.2009р., встановлені та недоводяться знову. Відтак, спростовуються і доводи Відповідача щодо здійснення ним переплати у зв'язку з несвоєчасним (не 22.12.2009р.) переданням останньому орендованого Майна.

Позивач зазначає, та наведене вбачається з уточненного розрахунку ціни позову, що Відповідачем не здійснено оплату згідно Договору за період з жовтня 2011р. по жовтень 2012р. на загальну суму 9004,10грн., та порушено строки розрахунку за вересень 2011р. (з врахуванням індексу інфляції). Наведений Позивачем розрахунок відповідає розділу 3 Договору.

Щодо доводів Відповідача про вчинення перешкод в користуванні майном, окрім спростованих наведеним вище актом передачі від 22.12.2009р. та встановленими фактами рішенням суду від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12, суд зазначає, що Позивачем в обгрунтування наведенного зазначено доводи, що вже були предметом розгляду у справі №5015/3217/12. Як встановлено ж рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12: "Відтак, позивачем всупереч вимог ст.33 ГПК Украни не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном.". З наведеним висновком погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. у справі №5015/3217/12, додатково зазначивши, що позивачем в порядку ст.33 ГПК України не подано належних та допустимих доказів чинення як відповідачем, так і третьою особою перешкод у користуванні майном. Наведені факти, в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України, не потребують доведення.

Також, наявна в матеріалах справи постанова від 10.02.2012р. СДСБЕЗЛВ на ст.Львів УМВСУ на Львівській залізниці про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.146, 185, 206 КК України щодо можливого незаконного позбавлення волі або викрадення людини, крадіжки та продитії законній господарській діяльності, при обмеженні доступу до приміщення квиткових кас вокзалу ст. Львів ДТГО "Львівська залізниця" та демонтажі приміщень вказаного товариства у будівлі вокзалу на пл.Двірцевій, 1, прийнята за результатами додаткової перевірки, згідно вказівки Львівської міжрайонної транспортної прокуратури, не підтверджує факту чинення Третьою особою перешкод саме орендованим (згідно п.1.1 Договору) Майном, та спростовує доводи ТзОВ "Сюрприз". Аналогічна позиція і зазначені у рішенні суду від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12, яке набрало законної сили.

Крім того, щодо доводів Відповідача про те, що обставини щодо недопуску майна підтверджуються актами про недопуск до орендованого майна від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р. суд підставно зазначив наступне.

Наведені Відповідачем акти від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р. не стосуються періоду, за який стягується орендна плата (як зазначено вище, орендна плата стягується по жовтень 2012р.).

Крім того, від підписів наведених актів представник Третьої особи (Балансоутримувача) відмовились, наведені акти не стосуються предмету Договору (Майна) (частина площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів (п.1.1 Договору)), а стосуються торгівельного кіоску, торгового об'єкту, та наведеними актами не встановлено недопуск представників Відповідача до орендованого майна протяом періоду, за який стягується заборгованість.

З врахуванням вищенаведеного слід зазначити, що представлені Відповідачем актами про недопуск від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р. не є належними та допустими доказами в обгрунтування наявності підстав неможливості використання орендованого Майна за період, за який стягується заборгованість, а відтак, відсутності підстав для нарахування та стягнення орендної плати за період, який зазначено Позивачем.

Крім цього, актом про проведення перевірки (обстеження) стану об'єкта оренди (Майна) за Договором, складеним Позивачем 26.10.2011р., не встановлено відсутності можливості користування Відповідачем орендованим згідно Договору Майном (частиною площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів).

Суд також обгрунтовано зазначив, що відсутність торгівельного об'єкту (павільйону, кіоску) на орендованому Майні (згідно п.1.1 Договору, - частини площі приміського касового залу) не є доказом неможливості користування Відповідачем предметом оренди (Майном). Демонтаж, згідно доводів Відповідача, торгівельного об'єкту, не позбавляє Відповідача права звернення з позовом про стягнення збитків до осіб, з вини яких, згідно доводів Відповідача, він не зміг здійснювати господарську діяльність. В силу ж вимог ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.588 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не представлені належні та допустимі докази відсутності боргу за Договором в розмірі 9004,10грн., здійснення повної або часткової оплати такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 9004,10грн. заборгованості (боргу з врахуванням індексації) підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Відтак з відповідача підставно стягнено пеню в розмірі 479,57 грн. (враховуючи розрахунок, проведений судом) та штраф - 900,41 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013р. у справі № 5015/5338/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 13» червня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Гриців В.М.

суддя Мельник Г.І.