Рішення № 31872770, 12.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 16/133-10-3912

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.

Судді Погребної К.Ф.

Судді Щавинської Ю.М.

Секретаря судових засідань Борисенко В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Масін В.В. за довіреністю від 28.05.2013р. № 300-122/08-5291

Від відповідача: Сінюков А.С. за довіреністю від 06.02.2013р. № 0325/вих/д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Антимонопольного комітету України до виконавчого комітету Одеської міської ради про зобов'язання скасувати рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним п. 5 рішення №970 від 21.08.2008 року „Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій", а також п. 2 рішення №1212 від 28.10.2008 року „Про внесення змін до рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008р. „924 „Про визначення площ прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків, прибирання яких здійснюється двірниками комунальних підприємств житлово-комунального сервісу м. Одеси" та від 21.08.2008р. № 970 „Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій", обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням відповідачем рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №32-р/тк від 15.12.2009 року по справі №28-26.13/51-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Одеської міської ради. Згідно з зазначеним рішенням Антимонопольного комітету України, виконавчий комітет Одеської міської ради, прийнявши вищезазначені рішення від 21.08.2008 року №790 та від 28.10.2008 року №1212, якими встановлені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій без економічного обґрунтування, вчинив порушення, передбачене статтею 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою від 17.10.2010р. провадження у даній справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до остаточного вирішення пов'язаною з нею справи № 2-а-2297/10/1570 за позовом виконавчого комітету Одеської міської ради до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, яка перебувала в провадженні Одеського окружного адміністративного суду.

У зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, а саме остаточним вирішеннями вищезазначеної адміністративної справи та набранням відповідним судовим рішенням законної сили, провадження у даній справі на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України було поновлено згідно з ухвалою господарського суду від 10.01.2013р.

У зв'язку із особливою категорією та складністю даної справи, в порядку ст. 4-6 ГПК України її було призначено до колегіального розгляду.

Згідно із заявою від 10.06.2013р. залишаючи підстави позову незмінними просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. № 32-р/тк шляхом скасування п. 5 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.2008р. № 970 та п. 2 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.10.2008р. № 1212. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

В процесі розгляду даної справи відповідач повністю заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що позивачем в установленому законом порядку за допомогою належних та достеменних доказів не доведено суду факт вчинення виконавчим комітетом Одеської міської ради порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Виконавчий комітет Одеської міської ради наголошував, що сам по собі факт наявності чинного на момент вирішення спору рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №32-р/тк від 15.12.2009 року по справі №28-26.13/51-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Одеської міської ради не носить преюдиціального характеру для даної справи та не звільняє Антимонопольний комітет України від доказування в процесі розгляду даної справи наявності цього порушення і обґрунтованості рішення останнього, чого з боку позивача, за переконанням виконавчого комітету Одеської міської ради, зроблено не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та було підтверджено наданими представником позивача поясненнями, до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надходили численні заяви та скарги від мешканців міста Одеси з питань встановлення економічно необґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Також, з цього приводу до Антимонопольного комітету України надходили звернення народного депутата України Костусєва О.О.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про Антимонопольний комітет України") Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

В свою чергу, положеннями ст.ст 1, 4 Закону України „Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-III (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про захист економічної конкуренції) передбачено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

31.03.2009р. державним уповноваженим Антимонопольного комітету України Вознюк О.В. за результатами розгляду подання Департаменту розслідування справ у паливно-енергетичному комплексі від 30.03.2009р. № 28-02/7 було прийнято розпорядження № 07-81р „Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", згідно з яким було розпочато розгляд справи № 28-26.13/51-09 за ознаками вчинення виконавчим комітетом Одеської міської ради порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді бездіяльності органів місцевого самоврядування, що полягають у створенні умов для вчинення суб'єктами господарювання (КП „ЖКС") порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст.ст. 35, 37 Закону України „Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

В процесі розгляду даної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України було встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.2008р. № 970 „Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій" (далі по тексту - рішення № 970 від 21.08.2008р.) затверджені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які були введені в дію з 01.10.2008р.

Рішенням від 28.10.2008р. № 1212 „Про внесення змін до рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008р. „924 „Про визначення площ прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків, прибирання яких здійснюється двірниками комунальних підприємств житлово-комунального сервісу м. Одеси" та від 21.08.2008р. № 970 „Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій" (далі по тексту - рішення від 28.10.2008р. № 1212) здійснене коригування та перерахунок натуральних показників прибудинкових територій, а додатки до рішення № 970, яким затверджені зазначені тарифи, викладені у новій редакції.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007р. № 1173-V, виконавцями послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Одеси визначені комунальні підприємства „Житлово-комунальний сервіс" (КП „ЖКС"). Вказані підприємства мають ознаки таких, що займають монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку надання житлово-комунальних послуг у межах окремих районів міста Одеси, а саме: у межах тих районів, де вони визначені виконавцями послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

Штатні розклади КП „ЖКС" (за період з липня 2007р., тобто з моменту затвердження рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007р. № 1449-V статутів КП „ЖКС", до листопада 2008р.) погоджені Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради. При цьому, штатні розклади погоджені Управлінням з порушеннями Типових норм часу та норм обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 04.08.1997р. № 59 (Типові норми).

Відповідно до Типових норм, нормативи обсягів завантажування двірників коливаються від 3800 кв.м. (для житлових будинків до 5-ти поверхів) до 5 000 кв.м. (для житлових будинків зі сміттєпроводом).

В той же час, згідно з довідкою КП „ЖКС Порто-Франківський" від 23.10.2008р. № 3853/11, прибудинкова територія, яку обслуговує вказане підприємство, становить 1 562 866,8 кв.м. Відповідно до штатного розгляду КП „ЖКС Порто - Франківський" кількість двірників становить 529 одиниць. Тобто, на одного двірника в середньому при будинкова територія становить 2 954,4 кв.м. (1 562 866,8 кв.м. : 529).

Отже, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради погодило штатні розписи комунальних підприємств житлово-комунального господарства, які суперечать вимогам наказу Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 04.08.1997р. № 59 „Типові норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду".

За переконанням Антимонопольного комітету України, включення до штатного розгляду чисельності двірників у кількості, яка перевищує нормативи, призводить до підвищення витрат по статті „Основна заробітна плата" та, як наслідок, призводить до встановлення необґрунтованого тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до пункту 1.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. № 76, визначено, що виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення змін до них.

Проте, КП „ЖКС" здійснило розрахунки на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій без паспортизації близько 50 відсотків будинків (листи КП „ЖКС Порто-Франківський" від 10.12.2008р. № 4352/11, КП „ЖКС „Фонтанський" від 11.12.2008р. № 2683 та КП „ЖКС „Вузівський" від 11.12.2008р. № 1897а/02-08). Також не здійснений розподіл прибудинкової території відповідно до вимог Закону України „Про планування і забудову територій", яким передбачене визначення площі та меж прибудинкових територій існуючих і запроектованих житлових будинків з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території (проекту забудови території).

Отже, Антимонопольний комітет України вважає, що під час прийняття виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення від 28.10.2008р. № 1212, яким здійснене коригування та перерахунок натуральних показників прибудинковий територій, під час встановлення нових тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій не враховано зокрема: відсутність паспортизації будинків; невідповідність вимогам наказу Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 04.08.1997р. № 59 „Типові норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду" штатних розкладів комунальних підприємств житлово-комунального господарства.

Без враховування вищенаведених вимог виконавчим комітетом Одеської міської ради шляхом прийняття рішень від 21.08.2008р. № 970 (пункт 5) та від 28.10.2008р. № 1212 (пункт 2) було затверджено тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які не мають економічного обґрунтування.

Також, згідно з наданою Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України інформацією, отриманою від Державної інспекції по контролю за цінами, остання двічі зверталась до виконавчого комітету Одеської міської ради стосовно надання даних про рівні тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій з обов'язковим наданням розрахунків їх економічної обгрунтованості по кожному будинку окремо в залежності від показників фактичного надання послуг, однак відповідна інформація до Інспекції не надходила.

Крім того, за висновками Одеської обласної державної адміністрації (лист від 31.10.2008р. № 26/01-09-7038/7161) тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.2008р. № 970 є економічно необґрунтованими.

Застосування комунальними підприємствами „ЖКС" тарифів на послуги, які не мають належного економічного обґрунтування, може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, дії виконавчого комітету Одеської міської ради, які полягають у прийнятті рішень від 21.08.2008р. № 970 та від 28.10.2008р. № 1212, якими встановлені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій без належного економічного обґрунтування, були кваліфіковані Антимонопольним комітетом України як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ст. 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді дій органів місцевого самоврядування, що полягають у створенні умов для вчинення суб'єктами господарювання - комунальними підприємствами „Житлово-комунальний сервіс" порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Положеннями ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що до порушень законодавства про захист економічної конкуренції зокрема належать антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону.

Згідно зі ст. 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції" атиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції" забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

При цьому, статтею 4 цього Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

З огляду на викладене, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 28-26.13/51-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.12.2009р. було прийнято рішення № 32-р/тк „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", відповідно до якого було визнано, що дії виконавчого комітету Одеської міської ради, які полягають у прийнятті рішень від 21.08.2008р. № 970 та від 28.10.2008р. № 1212, якими встановлені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудиннкових територій без економічного обґрунтування, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ст. 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді дій органів місцевого самоврядування (виконавчого комітету Одеської міської ради), що полягають у створенні умов для вчинення суб'єктами господарювання (КП „ЖКС") порушень законодавства про захист економічної конкуренції.; з метою усунення наслідків порушення виконавчий комітет Одеської міської ради було зобов'язано скасувати пункт 5 рішення від 21.08.2008р. № 970 та пункт 2 рішення від 28.10.2008р. № 1212., та зобов'язано повідомити Комітет про вжиті заходи в строк до 30.06.2010р.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Статтями 12-1, 14 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що до компетенції тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, так само як і до компетенції постійно діючою адміністративної колегії, належить зокрема прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень. Рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається із матеріалів справи, копія зазначеного рішення була надіслана відповідачу супровідним листом від 21.12.2009р. № 28-26/12-11567 та вручено останньому 28.12.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку. Однак, рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. за № 32-р/тк є невиконаним, а оспорювані рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, відповідно, є чинними на час вирішення цього спору.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач скористався наданим йому законом правом на оскарження рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. за № 32-р/тк, у зв'язку з чим, виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із відповідним позовом до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради. Постановою названого місцевого адміністративного суду від 09.09.2010р. по справі № 2а-2297/10/1570 позовні вимоги виконавчого комітету Одеської міської ради було задоволено шляхом визнання протиправним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. № 32-р/тк по справі № 28-26.13/51-09.

Проте, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2012р. вищезазначену постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2010р. по справі № 2-а-2297/10/1570 було скасовано, а провадження у адміністративній справі було закрито, тобто справа з приводу надання правової оцінки на предмет законності рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. за № 32-р/тк залишилась невирішеною по суті у зв'язку із неправильним обранням виконавчим комітетом Одеської міської ради підвідомчості спору з приводу пред'явлення вимог про скасування цього рішення.

Оскільки згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала адміністративного суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, господарський суд дійшов висновку про відсутність на даний час судового рішення про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. за № 32-р/тк. Отже, вказане рішення Антимонопольного комітету України на час вирішення спору є чинним, виконання його в порядку, передбаченому Законом України „Про захист економічної конкуренції", не зупинене, а строк на його оскарження до господарського суду, яке це передбачено ст. 60 названого Закону, є таким, що минув.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Згідно зі ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

У п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги, що рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2009р. за № 32-р/тк є чинним, обов'язковим до виконання і не може бути оцінене господарським судом на предмет його відповідності закону у зв'язку із спливом строку на його оскарження, визначеного ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції", а також враховуючи, що обраний Антимонопольним комітетом України спосіб примусового виконання цього рішення у вигляді пред'явлення даного позову відповідає положенням ст. 25 Закону України „Про захист економічної конкуренції", господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення на виконавчий комітет Одеської міської ради обов'язку скасувати п. 5 рішення від 21.08.2008р. № 970 та п. 2 рішення від 28.10.2008р. № 1212. Викладене свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову, в обґрунтування яких покладено доводи стосовно того, що сам по собі факт наявності чинного на момент вирішення спору рішення Антимонопольного комітету України №32-р/тк від 15.12.2009 року по справі №28-26.13/51-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Одеської міської ради не носить преюдиціального характеру для даної справи та не звільняє Антимонопольний комітет України від доказування в процесі розгляду даної справи наявності цього порушення і обґрунтованості рішення останнього, з огляду на наступне.

По-перше, суд зазначає, що в силу наведених вище по тексту рішення положень ст.ст. 56, 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" рішення органів Антимонопольного комітету України, ухвалені за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є в будь-якому разі обов'язковими до виконання, а у випадку спливу строку на його оскарження, такі рішення не можуть бути переглянуті та оцінені судом на предмет їх обґрунтованості та законності.

По-друге, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України", ст. 4 Закону України „Про захист економічної конкуренції" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є зокрема здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх орган.

Отже, законом чітко визначено, що Антимонопольний комітет України є єдиним органом державної влади, до повноважень якого віднесено здійснення державного контролю за додержання законодавства про захист економічної конкуренції, та відповідно, виявлення, фіксацію порушень норм цього законодавства, а також вжиття передбачених законом заходів щодо їх усунення, в тому числі шляхом прийняття обов'язкових до виконання рішень з цього приводу. Чинні рішення органів Антимонопольного комітету України, ухвалені за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, строк оскарження яких минув, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України є єдиними належними доказами вчення особою відповідного правопорушення. Вказаний випадок не слід ототожнювати із наявністю преюдиціальних для справи фактів, які звільнюють сторону від доказування певних обставин справи.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що рішення Антимонопольного комітету України №32-р/тк від 15.12.2009 року по справі №28-26.13/51-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Одеської міської ради не звільняє Антимонопольний комітет України від доказування в процесі розгляду даної справи наявності цього порушення і обґрунтованості відповідного рішення є такими, що не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим, відхиляються господарським судом.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 1, 3, 6, 12-1, 14, 19, 22, 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст 1, 4, 15, 17, 35, 37, 48, 50, 56, 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-III (з наступними змінами та доповненнями) господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Антимонопольного комітету України у повному обсязі шляхом зобов'язання виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати п. 5 рішення від 21.08.2008р. № 970 та п. 2 рішення від 28.10.2008р. № 1212.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд даних позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача шляхом присудження їх до стягнення в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 12-1, 14, 19, 22, 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст 1, 4, 15, 17, 35, 37, 48, 50, 56, 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-III (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради /65004, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919/ скасувати пункт 5 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.2008р. № 970 „Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій". Наказ видати

3. Зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради /65004, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919/ скасувати пункт 2 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.10.2008р. № 1212 „Про внесення змін до рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008р. „Про визначення площ прибудинкових територій багатоквартирних будинків, прибирання яких здійснюється двірниками комунальних підприємств житлово-комунального сервісу міста Одеси" та від 21.08.2008р. № 970 „Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій". Наказ видати.

4. Стягнути з виконавчого комітету Одеської міської ради /65004, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби судовий збір в сумі 1 147 грн. 00 коп. /одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу..

Повний текст рішення підписано 14.06.2013р.

Головуючий суддя С.П. Желєзна

Суддя К.Ф. Погребна

Суддя Ю.М. Щавинська