Рішення № 31872683, 11.06.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 926/48/2013

За позовом Новодністровської міської ради

до відповідача - 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник - Т»

відповідача - 2: фізична особа - підприємець ОСОБА_2

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6

про визнання володіння майном незаконним, договорів оренди недійсними та повернення безпідставно набутого майна в натурі

Суддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

СУТЬ СПОРУ: Новодністровська міська рада звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник - Т» майном міського ринку, що складається з: м'ясного павільйону, молочного павільйону, павільйону "Костроман», металевого вагончику, вагончику лікаря, магазину»Сонечко», туалету, водоймища (свердловини), асфальтового настилу (41676,65 м2), трансформаторної підстанції та сторожки, що знаходиться за адресою м. Новодністровськ, квартал 2 незаконним;

- визнати недійсними договори оренди майна Новодністровського міського ринку від 17.06.2005 року, від 01.11.2005 року та додаткової угоди №1 від 29.12.2006 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник - Т» і приватним підприємцем ОСОБА_2;

- зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2 повернути міській раді безпідставно набуте майно міського ринку.

У відзиві на позов відповідач-1 проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що позивач не є власником спірного майна, а ТОВ «Будівельник - Т» не може бути відповідачем по даній справі, оскільки на даний час не володіє жодними речовими правами на спірне майно.

Відповідач-2 проти позову також заперечує, посилаючись на те, що позовна вимога щодо визнання незаконним володіння не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права. У свою чергу, позивач не володіє будь-яким цивільним правом щодо спірного майна, яке передано у спільну власність засновникам ТОВ «Будівельник» (власника майна) у зв'язку з його ліквідацією.

Ухвалою суду від 04.01.2013 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.01.2013 року за участю представників сторін.

У судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви.

Ухвалою від 25.02.2013 року за клопотанням представника відповідача-2 зупинено провадження по справі №926/48/2013 до вирішенням пов'язаної з нею справи №824/365/13-а.

Ухвалою суду від 22.05.2013 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 03.06.2013 року.

Ухвалою суду від 03.06.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 розгляд справи відкладено на 11.06.2013 року та залучено до участі у справі гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

10.06.2013 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Враховуючи, що встановлений строк розгляду спору закінчився, при цьому клопотань про його продовження від представників сторін не надходило та виходячи з того, що позивач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, відтак у задоволенні поданого клопотання суд відмовляє.

Відповідач-2 не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Треті особи звернулись з клопотанням про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2004 року між позивачем та ТОВ «Будівельник» укладено договір №20, на підставі якого товариство зобов'язалось погасити борги за Новодністровську міську раду.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області по справі №9/157 від 27.10.2004 року затверджено мирову угоду між Новодністровською міською радою та ТОВ «Будівельник», за умовами якої міська рада зобов'язалась передати товариству спірний міський ринок.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2004 року затверджено додаток до мирової угоди від 25.10.2004 року по справі № 9/157, згідно з яким Новодністровський міський ринок повинен бути переданий у власність ТОВ "Будівельник" протягом 30 днів з дня підписання мирової угоди та затвердження її господарським судом, а у разі не передачі майна у вказаний термін ТОВ "Будівельник" звертається до виконавчої служби про примусове виконання мирової угоди.

Вказані судові рішення не скасовано та набули законної сили, а тому, в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до акту державного виконавця від 22.04.2005 року на виконання вищезазначеної ухвали суду ТОВ «Будівельник» передано міський ринок.

Згідно витягу про реєстрацію права власності станом на 25.04.2005 року ТОВ «Будівельник» був власником спірного майна.

При цьому, відповідно до інформаційної довідки від 27.10.2009 року №207 в реєстрі права власності наявний також запис від 13.09.2004 року, що власником спірного майна є позивач.

Відповідно до статуту ТОВ «Будівельник» його засновниками були гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6.

Згідно п. 9.4 статуту засновники товариства при ліквідації або при вибутті з нього отримують право на повернення свого вкладу в грошовій або натуральній формі по залишковій вартості на момент ліквідації та належних їм дивідендів

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 31.05.2005 року по справі №2/38, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 року, визнано недійсним договір №20 від 23.04.2004 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області по справі №9/157 від 24.05.2007 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд ухвали від 27.10.2004 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року вищевказану ухвалу скасовано, провадження у справі припинено.

Згідно статуту відповідача-1 його засновниками були гр. ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельник» (протокол зборів засновників від 05.03.2005 року).

Рішенням засновників ТОВ «Будівельник» від 25.04.2005 року вирішено припинити його діяльність, а рішенням від 27.04.2005 року - вирішено безкоштовно передати майно товариства в користування ТОВ «Будівельник-Т».

Згідно акту приймання - передачі майна товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» від 19.07.2005 року, затвердженого протоколом зборів засновників від 19.07.2005 року, товариство передало у власність своїм засновникам (по ? частці кожному): гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6 комплекс будівель і споруд міського ринку загальною площею 16971,9 кв.м, який розташований за адресою м. Новодністровськ квартал №2, в т.ч.: м'ясний павільйон, молочний павільйон, павільйон «Кострома», металевий вагончик, металевий вагончик, вагончик лікаря, магазин «Сонечко», туалет, водоймище, трансформаторна підстанція, сторожка, асфальтований настил, площа ринку засипана гравієм, огорожа.

Відповідно до акту ліквідаційної комісії від 20.07.2005 року проведено розрахунки із засновниками ТОВ «Будівельник».

Як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію ТОВ «Будівельник» як юридичної особи припинено 05.08.2005 року, номер запису 103911100020000049, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.10.2010 року з відміткою про припинення юридичної особи.

При цьому, як встановлено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року по справі №9/157 ні статут ТОВ «Будівельник-Т», ні його установча угода не містять умови про те, що ТОВ «Будівельник-Т» є правонаступником ТОВ «Будівельник».

Згідно договору від 17.06.2005 року ТОВ «Будівельник-Т» передав ПП ОСОБА_2 в тимчасове платне користування до 30.09.2005 року майно, передбачене додатком №1 до договору, а саме: м'ясний павільйон, молочний павільйон, павільйон «Кострома», металевий вагончик, вагончик лікаря, магазин «Сонечко», туалет, водоймище, асфальтований настил, площу ринку засипану гравієм, трансформаторну підстанцію та сторожку.

Відповідно до договору від 01.11.2005 року ТОВ «Будівельник-Т» передав ПП ОСОБА_2 в тимчасове платне користування м'ясний павільйон, молочний павільйон, павільйон «Кострома», металевий вагончик, вагончик лікаря, магазин «Сонечко», туалет, водоймище, асфальтований настил, площу ринку засипану гравієм, трансформаторну підстанцію та сторожку.

Відповідно до п. 10.1 даний договір діє до 31.06.2006 року.

Додатковою угодою від 29.12.2006 року до договору додано п. 10.3, згідно умов якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії протягом 1 місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих умовах, які були передбачені договором.

03.01.2011 року між гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір позички, згідно якого позичкодавці зобов'язались передати, а ПП ОСОБА_2 прийняти в безоплатне користування комплекс будівель і споруд міського ринку загальною площею 16971,9 кв.м, який розташований за адресою: Чернівецька область Сокирянський район, м. Новодністровськ, квартал №2, до складу якого входять: м'ясний павільйон, молочний павільйон, павільйон «Кострома», металевий вагончик, металевий вагончик, вагончик лікаря, магазин «Сонечко», туалет, водоймище, трансформаторна підстанція, сторожка, асфальтований настил, площа ринку засипана гравієм, огорожа.

Згідно пункту 2.1. вищевказаного договору приміщення надається у користування на строк до 03.01.2014 року, що становить 24 календарних місяці з моменту його передачі.

Доказів підписання акта приймання - передачі до вищевказаного договору відповідачем-2 суду не надано.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/365/13-а від 16.04.2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_7 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Новодністровського міського управління юстиції Дзюбенко Христини Петрівни (відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Новодністровської міської ради (третя особа) про визнання протиправною відмову в реєстрації прав власності та зобов'язання здійснити таку реєстрацію.

При цьому, адміністративний суд зробив висновок, що останнім зареєстрованим власником спірного комплексу будівель і споруд міського ринку загальною площею 16971,9 кв.м. є ТОВ "Будівельник", а відтак, позивачі як його засновники, на підставі п. 4 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», мають право звертатись до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційної служби Новодністровського МУЮ з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно отримане внаслідок ліквідації заснованого ними товариства.

Згідно ч. 12 ст. 111 Цивільного кодексу України ( в редакції станом на 19.07.2005 року) майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму ВГС України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

При цьому, у силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

У свою чергу, ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачем не надано належних доказів того, що він є власником спірного приміщення, останнім зареєстрованим власником якого є ТОВ «Будівельник», відтак оспорюваними договорами оренди права і законні інтереси Новодністровської міської ради не порушені, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про визнання договорів оренди майна від 17.06.2005 року, від 01.11.2005 року та додаткової угоди №1 від 29.12.2005 року недійсними та про зобов'язання повернути Новодністровській міській раді безпідставно набуте майно слід відмовити.

У свою чергу, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання володіння майном незаконним не відповідає встановленим ст. 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Більш того, з наявних матеріалів справи не вбачається, що спірне майно знаходиться у володінні відповідача-1, тож вимога до нього заявлена безпідставно.

З урахуванням вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити, а судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 14.06.2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв