Рішення № 31872584, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8844/13 11.06.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."

про стягнення 12 946,17 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Чайковський Я. В. (дов. б/н від 10.01.2013р.)

від відповідача: Ніколаєв О.С. (дов. б/н від 09.01.2012р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." (далі по тексту - відповідач) про стягнення 12 946, 17 грн. за договором фінансового лізингу № 1345/05/2008 від 16.05.2008 року, з яких 12 116, 03 грн. основного боргу, 650, 28 грн. пені, 11, 01 грн. інфляційних втрат, 168, 85 грн. 3% річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8844/13, розгляд справи призначено на 04.06.2013 року.

В судовому засіданні 04.06.2013 року судом оголошено перерву до 11.06.2013 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень по справі.

В судове засідання 11.06.2013 року представники сторін з"явились та надали усні пояснення по суті справи.

Представником відповідача надано оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договоруфінансового лізингу № 1345/05/2008 від 16.05.2008 року, щодо оплати лізингових платежів.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення поважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2008 року між позивачем (за договором - лізінгодавець) та відповідачем (за договором - лізінгоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1345/05/2008 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався придбати у власність техніку (далі за текстом - мйно) у відповідності до встановленої відповідачем специфікації та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобов'язався прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно умовам п. 3.5. договору, з моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння та користування переходять до відповідача та обов'язок позивача щодо передачі майна у фінансовий лізінг відповідачу вважаються виконаними.

Згідно п. 4.3. договору, договір набуває законної чинності з дня його підписання та дії до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно п. 6.1. договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця, а саме, сума в гривнях яка рівна одному євро за курсом згідно п. 6.1.1. договору.

Пунктом 6.1.1. встановлено, що курс 1 - курс, встановлений НБУ для одного євро на дату 23.05.2008 року, але не нижче ніж на дату складання договору; курс 2 - курс встановлений НБУ для одного євро на дату, встановлену для проведення лізингового платежу відповідно графіку внесення платежів до договору.

Відповідно п. 6.1.2. договору поточний лізинговій платіж, що підлягає оплаті в гривнях розрахований як виконання суми лізингового платежу виражені в у.о. згідно графи 3 додаток № 1 на відповідну дату виконання платежу курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситися сума, що виражена в гривнях і розрахована, як множинник відповідної суми в у.о. вказаною в графі 4 застосування № 1 і курсу 1.

Відповідно п. 6.1.3. договору штрафи та пеня, підлягають оплаті згідно умовам договору та розраховуються на умовах курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що загальна сума лізингових платежів, що підлягають сплаті лізингоотримувачем лізингодавцю, становить 7024, 51 у.о., включаючи НДС в розмірі 20 % від суми, що відноситься в рахунок погашення вартоств майна 904, 67 у.о. з урахуванням правил, викладених в додатку № 7 до даного договору.

Відповідно п. 6.4. договору, відповідач повинен здійснювати лізінгові платежі відповідно додатку № 1 до договору.

Згідно п. 6.8. договору, відповідач повинен здійснювати лізингові платежі відповідно додатку № 1 до договору незалежно від фактичного використання майна відповідачем та незалежно від виставлення розрахунків позивачем.

Згідно п. 6.11. зобов'язання вважаються виконаними лише за умови повного розрахунку між сторонами.

Відповідно п. 8.5 договору, у випадках коли відповідач у встановлені договором строки не проводить оплату встановлених договором платежів, позивач має право вимагати від відповідача неустойку у розмірі 0, 25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, і якщо в перші п"ять днів після отримання письмового повідомлення лізингодавця такі порушення не виправлені, то лізингодавець має право нараховувати неустойку в розмірі 1% від поточного боргу лізингоотримувача за кожний конкретний випадок невиконання зобов"язань по договору, та лізингоотримувач зобо"язується її оплатити протягом 7 днів з дня, коли лізингодавець надіслав лізингоотриувачу відповідне повідомлення про невиконання зобов"язань.

Відповідно підписаного між сторонами додатку № 1, сторонами було погоджено графік внесення платежів, відповідно до якого відповідач повинен був виконати лізингові платежі 60 разів з 24.05.2008 року по 23.05.2013 року.

30.07.2009 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1345/05/2008/R відповідно до яких були внесені зміни як до основного договору, так і було змінено графік внесення платежів (додаток № 1 до договору) відповідно до якого сторонами було погоджено, що відповідачем буде виконано 78 лізингових платежів з 20.06.2008 року по 19.12.2014 року.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору та чинного законодавства позивач виконав свої зобов'язання передавши предмет лізингу відповідачу 15 липня 2008 року, що підтверджує видатковою накладною № ЗР-0000283 від 15.07.2008 року.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не виконав сплати лізингових платежів з 47 по 58 період включно, відповідно до строків та розмірів, вказаних в договорі та додатку до договору № 1. Таким чином, сума несплаченого боргу за договором складає 12 116, 03 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 650, 28 грн. пені, 11, 01 грн. інфляційних втрат, 168, 85 грн. 3 % річних та покласти судові витрати на відповідача.

Отже, станом на момент подання позову до суду (24.04.2013) та на момент розгляду справи судом (11.06.2013) борг відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу № 1345/05/2008 від 16.05.2008 року та додаткової угоди № 1345/05/2008/R від 30.07.2009 року складає 12 946, 17 грн.

Відповідачем було надано відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог позивача у зв'язку з нечинністю відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України) пунктів 6.1.-6.5. розділу 6 договору, оскільки зазначені положення суперечать ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 99, 117 Конституції України, ч. 2 ст. 198 ГК України, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року "Про удосконалення порядку формування цін", ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а також не правильним розрахунком позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір фінансового лізінгу № 1345/05/2008 від 16.05.2008 року є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно п. 6.4. договору, відповідач повинен здійснювати лізінгові платежі відповідно додатку № 1 до договору.

Згідно п. 6.8. договору, відповідач повинен здійснювати лізингові платежі відповідно додатку № 1 до договору незалежно від фактичного використання майна відповідачем та незалежно від виставлення розрахунків позивачем.

Відповідно підписаного між сторонами додатку № 1, сторонами було погоджено графік внесення платежів, відповідно до якого відповідач повинен був виконати лізингові платежі 60 разів з 24.05.2008 року по 23.05.2013 року.

Відповідно додаткової угоди № 1345/05/2008/R відповідно до яких були внесені зміни як до основного договору, так і було змінено графік внесення платежів (додаток № 1 до договору) відповідно до якого сторонами було погоджено, що відповідачем буде виконано 78 лізингових платежів з 20.06.2008 року по 19.12.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно договору фінансового лізингу № 1345/05/2008 та додатку № 1 до договору (графік внесення платежів) відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 12 116, 03 грн.

Доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів з 20.04.2012 року по 19.04.2013 року у розмірі 12 116, 03 грн. на підставі додатку № 1 до договору (графік внесення платежів). За таких обставин, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12 116, 03 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 19 травня 2012 року по 19 квітня 2013 року у розмірі 168, 85 грн. та інфляційних втрат з 19 серпня 2012 року по 19 грудня 2012 року у розмірі 11, 01 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 19 травня 2012 року по 19 квітня 2013 року в розмірі 650, 28 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно п. 6.11. зобов'язання вважаються виконаними лише за умови повного розрахунку між сторонами. Відповідно п. 8.5 договору, у випадках коли відповідач у встановлені договором строки не проводить оплату позивач має право вимагати від відповідача неустойку у розмірі 0, 25 % від суми простроченого платежу. У випадках коли відповідач не виконує встановлені договором зобов'язання відповідно п. 8.5. договору, и якщо після п'яти днів після отримання претензії позивача такі порушення не виправлені, то позивач має право на отримання неустойки у розмірі 1 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 650, 28 грн., у відповідності до чинного законодавства.

Отже, станом на момент розгляду справи (11.06.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 946, 17 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ - 14073675; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнец-Центр "Реноме", код ЄДРПОУ - 33104543) 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 03 коп. основного боргу, 650 (три тисячі тридцять шість) грн. 28 коп. пені, 11, 01 грн. інфляційних втрат, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 85 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко