Рішення № 31872505, 11.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.13 р. Справа № 914/1441/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб-Трейд», с. Сокільники

до відповідача: Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі», м. Львів

про: стягнення 22 983,22 грн.

Представники:

Від позивача: Стецик А.Р. - представник (Довіреність б/н від 02.04.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб-Трейд», с. Сокільники до відповідача - Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі», м. Львів про стягнення 22 983,22 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

Заявлені у позовній заяві вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки товару від № 211 01.06.2012 р. а частині оплати отриманого від позивача товару.

Згідно клопотання від 23.05.2013 р. позивач змінив підставу позову та просив суд стягнути з відповідача суму боргу за видатковими накладними № Хл* - 004435 від 30.11.2012 р., № Хл* - 004452 віл 5.12.2012 р., № Хл* - 004460 від 017.12.2012 р., № Хл* - 004494 від 19.12.2012 р.,№ 2340 від 17.01.2013р., № 8202 від 22.01.2013 р., № 15006 від 06.02.2013 р., № 19750 від 18.02.2013 р., № 17851 від 18.02.2013 р., № 24140 від 28.02.2013 р., № 25532 від 04.03.2013 р., № 29361 від 13.03.2013 р., № 31969 від 20.03.2013 р., № 32845 від 22.03.2013 р., № 35131, № 34266 від 28.03.2013 р. у розмірі 19 481,38 грн., з яких 19 276,85 грн. - основного боргу; 142,97 грн. - 3 % річних; 61,56 грн. - інфляційних втрат.

З огляду на те, що клопотання про зміну підстав позову позивачем було подано до початку розгляду господарським судом справи по суті, суд Ухвалою від 23.05.2013 р. прийняв змінені позовні вимоги до розгляду.

03.06.2013 р. представником позивача подано в канцелярію суду клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за видатковими накладними у розмірі, з яких 19 276,85 грн. - основного боргу; 153,55 грн. - 3 % річних; 35,13 грн. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Як вбачається із матеріалів справи у протягом 2012 - 2013 р.р. позивач поставляв відповідачу пекарську та кондитерську сировину. За словами позивача за період з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 р. відповідачу було відвантажено товар на загальну суму 126 068,47 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивачем представлено суду видаткові накладні, скріплені відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали накладних оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Отриманого товару за твердженням позивача відповідач у повному обсязі не оплатив, сплативши лише 106 791,62 грн. Таким чином, у ПП «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 276,85 грн. (за товар, поставлений згідно Видаткових накладних: № 2340 від 17.01.2013р. на суму 7 513,60 грн.; № 8202 від 22.01.2013 р. на суму 625,00 грн.; № 15006 від 06.02.2013 р. на суму 2 576,40 грн.; № 19750 від 18.02.2013 р. на суму 116,60 грн.; № 17851 від 18.02.2013 р. на суму 1 658,40 грн.; № 24140 від 28.02.2013 р. на суму 284,80 грн.; № 25532 від 04.03.2013 р. на суму 2 975,00 грн.; № 29361 від 13.03.2013 р. на суму 142,40 грн.; № 31969 від 20.03.2013 р. на суму 3 159,40 грн.; № 32845 від 22.03.2013 р. на суму 160,20 грн.; № 35131 від 28.03.2013 р. на суму 410,50 грн. та № 34266 від 28.03.2013 р. на суму 1 991,00 грн.)

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 19 276,85 грн. підтверджується також підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом за період: 1 квартал 2013 р.

За порушення термінів оплати товару, позивач, окрім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 35,13 грн. інфляційних втрат та 153,55 грн. 3 % річних.

Загальна сума уточнених позовних вимог (згідно клопотання від 03.06.2013 р.) складає 19 465,53 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Як встановлено в процесі розгляду справи, шляхом підписання видаткових накладних відповідач прийняв у власність поставлений позивачем товар, а саме пекарську та кондитерську сировину.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із врахуванням положень вищенаведеної правової норми перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідачем почався з моменту прийняття товару згідно видаткових накладних. В даному випадку положення ч. 2 ст. 530 ЦК Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи суд встановив, що отриманого від позивача товару відповідач у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим у ПП «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 276,85 грн.

Підписанням Акту звірки взаємних розрахунків станом за період: 1 квартал 2013 р. відповідач вищевказану суму боргу визнав.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок уточнених позовних вимог (згідно клопотання від 03.06.2013 р.), прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 19 276,85 грн. основного боргу та 153,55 грн. 3 % річних є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат слід задоволити частково, оскільки позивачем невірно здійснено розрахунок втрат від інфляції.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна нараховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу, при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (така позиція висвітлена у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справа» від 03.04.1997 р. №62-97).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, із врахуванням вимог чинного законодавства, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 5,00 грн.

Розрахунок суми за рахунок індексу інфляції з 01.12.2012 р. по 15.01.2013 р. на суму боргу 1 178,00 грн. становить 2,36 грн.; з 06.12.2012 р. по 15.01.2013 р. на суму боргу 1 320,00 грн. - 2,64 грн.; з 21.12.2012 р. по 15.01.2013 р. на суму боргу 2 642,83 грн. - 0,00 грн.; з 03.01.2013 р. по 15.01.2013 р. на суму боргу 14 317,94 грн. - 0,00 грн.; з 16.01.2013 р. по 31.01.2013 р. на суму боргу 11 320,17 грн. - 0,00 грн.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати товару суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (79058, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 273/28. Ідентифікаційний код 37693494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб-Трейд» (81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 4. Ідентифікаційний код 33419760) 19 276,85 грн. основного боргу, 5,00 грн. інфляційних втрат та 153,55 грн. 3 % річних, всього - 19 435,40 грн.; 1 717,84 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 30,13 грн. інфляційних в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2013 р.

Суддя Ділай У.І.