Рішення № 31872484, 13.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВв, 3а. Тел. 55-17-32 ___________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2013 року Справа № 913/980/13

Провадження №1/913/980/13

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до фізичної особа-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 38942 грн. 57 коп.

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и:

від позивача - Пальчик М.О., за довіреністю від 14.05.13 № 06-05-86/801;

Сімейко А.І., довіреність від 10.01.13 № 06-05-3/47;

від відповідача - не прибув;

Суть пору: про стягнення з відповідача 19273 грн. 98 коп. боргу, 19273 грн. 98 коп. пені, 394 грн. 61 коп. 3 % річних за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 22.05.03 № 253. /за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року/.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття вдруге у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представників позивача, суд дійшов до наступного.

Так, правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання" .

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Основними обов'язками споживача теплової енергії та теплопостачальної організації є своєчасне укладання договору на постачання теплової енергії.

При розгляді справи господарським судом встановлено, що 22.05.03 між позивачем - Державним підприємством "Сєвєродонецька ТЕЦ" та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 253 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач прийняв зобов'язання постачати теплову енергію споживачу у вигляді гарячої води, а відповідач - оплачувати її у розрахунковий спосіб, що передбачено п. 6 даного договору.

Строк дії вказаного договору визначено до 01.06.04, а у відповідності до п. 10.2 він є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово жодною із сторін.

Оскільки у справі відсутні докази того, що будь-якою із сторін робились заяви згідно п. 10.2 договору, суд вважає, що правовідносини сторін регулюються даним договором, пролонгованим "автоматично" з 01.06.04 на кожний наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по ній є заборгованість, яка утворилась за даними позивача за період з жовтеня 2011 року по квітень 2012 року на суму 19273 грн. 98 коп.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - у відповідності з вимогами ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння зміна зобов'язання, а ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, п. 6.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць).

Поставку теплової енергії позивачем відповідачу на виконання умов зазначеного договору за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 19273 грн. 98 коп. підтверджено матеріалами справи, у тому числі оформленими позивачем рахунками за спірний період, а саме: від 31.10.11 за № 253 на суму 976,92 грн.; від 30.11.11 - 3202,10 грн.; від 30.12.11 - 2995,87 грн.; від 31.01.12 - 3929,36 грн.; від 29.02.12 - 4949,70 грн.; від 31.03.12 - 3115,27 грн.; від 30.04.12 - 104,76 грн. /арк. справи 13-19/.

За умовами п. 6.6 договору споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Матеріалами справи підтверджено вручення рахунків споживачу.

Таким чином наданими позивачем доказами підтверджено та господарський суд встановлює факт прострочення сплати відповідачем та наявності з його боку заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 19273 грн. 98 коп. за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

Вимога позивача про стягнення 394 грн. 61 коп. 3% річних /за період з 19.11.11 по 29.10.12/ є обґрунтованою та відповідає чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити 3% річних з простроченої суми.

Щодо решти вимог, то відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами п. 7.2.3. договору у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99 № 686-XIV за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачується пеня в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Тому позивачем визначено пеню у сумі 19273,98 грн., яка дорівнює сумі боргу, однак до стягнення підлягає 3000 грн. 00 коп., оскільки суд за своєю ініціативою зменшує її розмір на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, якою передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов''язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому у решті пені слід відмовити.

Відповідачем позов не оспорений, доказів погашення боргу не надано.

Оскільки вимоги позивача відповідають умовам договору сторін та фактичним обставинам справи, підтверджені її матеріалами, позов підлягає задоволенню частково на суму 19273 грн. 98 коп. боргу, 394 грн. 61 коп. 3% річних та 3000 грн. 00 коп. пені з віднесенням на відповідача судових витрат повністю відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки пеня зменшується судом та позивач звернувся з нею обґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1 на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк-3 Луганської області, ідент. код 00131050 - 19273 грн. 98 коп. боргу, 3000 грн. 00 коп. пені, 394 грн. 61 коп. 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення підписане 17.06.13.

Суддя Н.М.Зюбанова