Рішення № 31872478, 11.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.13 р. Справа № 914/1438/13

за позовною заявою: Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА», м.Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», м.Стрий Львівської області

про стягнення 4314987,73грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Лосіцька А.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Шепітяк Р.С. - голова ліквідаційної ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»

Суть спору: Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА», м.Київ звернулось з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», м.Стрий Львівської області про стягнення 4314987,73грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.04.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2013р. Ухвалою суду від 26.04.2013р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом докази та забезпечити явку повноважних представників в засіданні, розгляд справи відкладено на 11.06.2013р. Ухвалою суду від 11.06.2013р. заяву Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА» про зміну позовних вимог повернуто без розгляду.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2013р. позов підтримав. Ствердив, зокрема, що між позивачем та Аграрним фондом (продавець за договором) влітку 2009 року укладено біржовий контракт аграрної біржі, на виконання умов якого восени цього ж року між Аграрним Фондом України, позивачем та відповідачем - Дочірним підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», м.Стрий Львівської області підписано акт відповідно до якого продавець переоформив, а Підприємство з іноземними інвестиціями «СЄРНА» прийняло на зберігання зерно, яке знаходилось на відповідальному зберіганні у відповідача. Окрім цього влітку 2009 року між сторонами по справі укладено договір складського зберігання зерна, за умовами якого відповідач прийняв на зберігання від Аграрного фонду зерно, що переоформлене на позивача, що серед іншого підтверджується складською квитанцією. Позивач добросовісно виконував взяті на себе за договором зобов'язання та своєчасно оплачував вартість послуг зберігання.

В період з грудня 2009 року по березень 2011 року відповідачем повернуто позивачу частину зерна переданого на зберігання за договором, що підтверджується відповідними квитанціями про приймання вантажу та накладними. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про повернення решти зерна, переданого на зберігання за договором, однак останній залишив їх без відповіді та задоволення. Таким чином, станом на 01.04.2013р. неповернутими залишилось майже три з половиною тонни зерна загальною вартістю 4314987,73грн., що зумовило звернення до суду з позовною заявою. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.2013р. проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№14473/13 від 25.04.2013р.). Ствердив, що заборгованість за договором, у вказаному позивачем розмірі існує, однак влітку 2011 року господарським судом Львівської області порушено справу про банкрутство відповідача, а в січні 2012 року ухвалою господарського суду затверджено остаточний реєстр вимог кредиторів. Відтак, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА» задоволенню не підлягають.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Аграрним фондом (продавець за договором) та Підприємством з іноземними інвестиціями «СЄРНА» (позивач по справі, покупець за договором) укладено біржовий контракт аграрної біржі №1950АБ від 26.08.2009р., за яким продавець продав, а покупець купив товар - пшеницю 4 класу, згідно ДСТУ-3768:2004 (урожаю 2008р.) кількістю, як визначено у п.1.1 контракту, 15469,979тонн. Відповідно до п.2.1 контракту, продавець забезпечує наявність товару на базисі поставки: EXW Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» (відповідач по справі).

Згідно з п.1 підписаного сторонами акту №2 та акту передачі-приймання від 02.10.2009р. продавець переоформив, а покупець прийняв на зберігання зерно пшениці 4 класу урожаю 2008 року в кількості 15352,407тонн, яке знаходиться на зберігання на підприємстві (Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»).

Окрім цього, між Підприємством з іноземними інвестиціями «СЄРНА» (поклажодавець за договором) та ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» (зерновий склад за договором) укладено договір складського зберігання зерна №18 від 21.07.2009 року.

Згідно з п.1.1 вказаного договору, поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад - прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури (далі зерно) та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Складською квитанцією на зерно №435 від 02.10.2009р. (бланк АТ №160146) підтверджується, що зерновий склад ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» прийняв на зберігання від Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА» 15352407 кг пшениці м'якої 4 класу урожаю 2008 року на підставі договору складського зберігання від 21.07.2009р. №18.

Як визначено п.1.3 договору, зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно із цим договором є власністю поклажодавця.

Відповідно до п.4.1 договору, зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця на зберігання зерно, надати послуги зі зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск зерна поклажодавцю згідно з умовами цього договору. Окрім цього п.п.4.11 та 4.12 договору встановлено, що зерновий склад зобов'язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця, а також письмово за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна попередити про це поклажодавця та запропонувати термін його виборки.

Поклажодавець, згідно з п.5.16 договору, має право встановити строк зберігання зерна з урахуванням умов цього договору та мети своєї діяльності, але не пізніше 31.12.2009р.

Вказаний договір, відповідно до п.11.1, діяв до 31.12.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 31.12.2009р. по 24.06.2010р. ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» повернуло Підприємству з іноземними інветиціями «СЄРНА» 11974,052 тонни зерна, що підтверджується наступними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи: квитанції про приймання вантажу №36203772, №36203773, №36203776, №362037, №36664207, №36664201, накладними на маршрут або групу вагонів №36203851, №3620382, №36203867, №36203852, №36203856, №36203859, №36203863, №36203913, №36203905, №36203881, №36203891 та накладною №36499193.

Як вказує у позивач, неповернутим підприємству залишилось 3495,927 тонн зерна, що свідчить про часткове невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань та не заперечується ним. Так, у відзиві на позовну заяву (вх.№14473/13 від 25.04.2013р.) зазначено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства, вказане зерно повинно числитись на підприємстві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався з вимогою про повернення зерна до відповідача, зокрема, листами №7859 від 17.11.2010р., №7864 від 22.11.2010р., №7868 від 23.11.2010р., №7870 від 24.11.2010р. та №7925 від 21.03.2011р., які ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» залишено без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача вартість неповернутого зерна у розмірі 4314987,73грн. (розрахунок ціни позову міститься у позовній заяві).

Однак, як вбачається з долученого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, а також листа арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича (вх.№14468/13 від 25.04.2013р.), щодо ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» господарським судом Львівської області порушено справу про банкрутство.

Так, ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2011р. порушено провадження у справі №5015/4081/11. Ухвалою суду від 04.10.2011р. по вказаній справі розпорядником майна вказаного підприємства призначено арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича. На виконання вимог ухвали суду, 13.10.2011р. в газеті «Урядовий кур'єр» № 189 (4587) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на вказану дату) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Право вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА» до ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» виникло, відповідно до норми ст.530 ЦК України, з 01.01.2010р. - на наступний день після закінчення строку дії договору, а отже дія вказаної норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поширювалась і на позивача.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Підприємством з іноземними інвестиціями «СЄРНА», не зважаючи на те, що право вимоги до відповідача у нього виникло до 21.07.2011р., тобто до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, письмової заяви з вимогами до боржника у встановлені строки до господарського суду не подано, а відтак воно не включено у реєстр вимог кредиторів ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», затверджений ухвалою господарського суду Львівської області по справі №5015/4081/11 від 17.01.2012р.

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999р. у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на це, суд вважає, що до спірних правовідносин між сторонами небхідно застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 16.10.2011р., чинній на дату винесення ухвали господарського суду, якою затверджено реєстр вимог кредиторів до ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2».

Так, ч.2 ст.14 вказаного Закону визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до п.3 ухвали господарського суду Львівської області по справі № 5015/4081/11 від 17.01.2012р., вимоги кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство і не заявлені протягом тридцяти днів від дня опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» № 189 (4587) від 13.10.2011р. оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство або заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання вважаються погашеними.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду №15 від 18.12.2009р., а саме п.54, визначено, що Закон і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач як конкурсний кредитор в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяву з вимогами до боржника у встановлені строки до господарського суду не подав, у реєстр вимог кредиторів ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», затверджений ухвалою господарського суду Львівської області по справі №5015/4081/11 від 17.01.2012р., не включений, а відтак його вимоги до боржника вважаються погашеними на підставі ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 16.10.2011р., про що зазначено в п.3 ухвали господарського суду Львівської області від17.01.2012р. у справі №5015/4081/11.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2013р.

Суддя Щигельська О.І.