Рішення № 31872383, 11.06.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 рокуСправа № 912/307/13-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув матеріали справи № 912/307/13-г

за позовом: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача 1: Світловодської міської ради Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Світловодськ Кіровоградської області

до відповідача 2: управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради, м. Світловодськ Кіровоградської області

до відповідача 3: Світловодського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг", м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 38 471,60 грн.

Представники :

від позивача - Малахова Т.Ю., довіреність № 03 від 02.01.13 р.;

від відповідача 1 - Гоменюк С.С., довіреність № 10 від 24.11.10 р.;

від відповідача 2 - Морокова І.В., довіреність № 22/5 від 14.01.13 р.;

від відповідача 3 - Келеберда В.В., довіреність № 15 від 18.01.1.3 р.

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 на користь позивача грошових коштів в розмірі 35 259,00 грн. на відшкодування завданої підприємству матеріальної шкоди (а.с. 3-7).

30.05.13 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 30.05.13 р. за № 803, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідачів грошові кошти в розмірі 38 471,60 грн.(а.с. 145).

Разом із поданої заявою про збільшення розміру позовних вимог позивачем у справі також надано належні докази направлення вказаної заяви на адресу відповідачів (а.с. 146, 147, 148).

Відповідно до змісту ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог належить до процесуальних прав позивача, враховуючи те, що позивачем також надано до суду належні докази направлення заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідачів, господарський суд приймає до розгляду подану позивачем заяву та розглядає вимоги позивача в редакції заяви від 30.05.13 р. за № 803 (а.с. 145).

Свої вимоги позивач, з посиланням на ст.ст. 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1190 ЦК України, обґрунтовує тим, що в результаті ДТП, яке мало місце 04.08.12 р. автомобіль, що належить позивачу, отримав значні технічні ушкодження; сума матеріального збитку нанесеного автомобілю позивача в результаті пошкодження за висновком суб'єкта оціночної діяльності становить 38 471,60 грн.

Позивач також стверджує в позові, що Світловодська міська рада є уповноваженою особою, у господарському віддані якої знаходяться дороги місцевого значення (в даному випадку вул. Дружби та Комарова м. Світловодська), тому повинна нести відповідальність за бездіяльність у формі відсутності відповідного знаку на вул. Комарова; управління житлово-комунального господарства є балансоутримувачем доріг по вул. Дружби та Комарова, а Світловодське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних послуг" має обов'язок встановлення дорожніх знаків. Тому, зазначає в позові позивач, відповідачі своєю бездіяльністю завдали шкоду позивачу, у зв'язку з чим, на підставі ст. 1190 ЦК України мають нести солідарну відповідальність перед потерпілим (а.с. 40-42).

В наданих до суду письмових запереченнях Світловодська міська рада (відповідач 1) вимоги позивача не визнала, вказуючи зокрема на те, що на перехресті, де відбулося ДТП, знаки пріоритету відсутні, у зв'язку з чим позивач мав керуватися положеннями пунктів 16.12. або 10.11. Правил дорожнього руху, пропустити автомобіль, що знаходиться праворуч, тому підстави вважати, що керований Павлюченко О.В. автомобіль має пріоритет проїзду перехрестя, відсутні; позивачем не доведено, що пошкодження автомобіля, який належить позивачу, сталися дійсно внаслідок ДТП (а.с. 107-108).

Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради (відповідач 2) в наданих до суду запереченнях вимоги позивача не визнав, вказуючи на те, що водієм автомобіля, що належить позивачу не виконано вимоги п.п. 1.5., 16.5. Правил дорожнього руху; позивачем не додано доказів відсутності знака; оцінка майна має проводитись оцінювачем, що має відповідний сертифікат (а.с. 54).

Світловодське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних послуг" (відповідач 3) в наданих до суду відзиві та письмових запереченнях позовні вимоги не визнало, вказуючи на те, що позивачем жодним чином не доведено та не обґрунтовано відповідальність відповідача 3, як учасника дорожнього руху або за створення безпечних умов руху на дорогах, таким чином не доведено ні вини відповідача 3, ні безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями комбінату і самою шкодою, вказані обґрунтування в позові відсутні; відсутнє експертне визначення понесених збитків; відсутність звернення позивача до відповідачів про відшкодування спірної суми шкоди перед зверненням з позовом до суду, свідчить про відсутність порушеного права позивача на день звернення з позовом до суду; позовні вимоги ґрунтуються на протоколі огляду автомобіля від 25.09.12 р., тобто огляду, що здійснено на 52-й день після ДТП, без участі жодного з відповідачів, як зацікавлених осіб; позивачем не надано жодних доказів про стан автомобіля до ремонту, його фактичний теперішній стан, про його частковий або капітальний ремонт, суми фактичних витрат тощо; обґрунтування грошових позовних вимог є не доведеними, суперечливими, не ґрунтуються на письмових доказах (а.с. 46, 157).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами у справі доказами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

04.08.12 р. о 18 год. 20 хв. в м. Світловодськ, водій КП "Теплокомуненерго", Павлюченко О.В., керував автомобілем GEELY д.н. № ВА 2547 АТ по вул. Дружби в м. Світловодськ та на перехресті з вул. Комарова не надав перевагу в русі автомобілю ЗАЗ державний номер 18629 СН, який рухався праворуч, в результаті чого здійснив з останнім зіткнення; чим порушив вимоги п. 16.12., 2.3 "б"; в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Належність автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ КП «Теплокомуненерго» підтверджується копію технічного паспорта на автомобіль.

Факт ДТП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АА2 № 203388, а також схемою місця ДТП (додаток до протоколу про адміністративне правопорушення), складених працівником ДАІ в день ДТП - 04.08.12 р. (а.с. 24, 92).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № 203388 та доданою до нього схемою місця події вбачається, що ДТП сталось по вині водія КП "Теплокомуненерго" Павлюченко О.В., який порушив Правила дорожнього руху.

Факт скоєння водієм Павлюченко О.В. 04.08.12 р. адміністративного правопорушення підтверджується також і виданим йому тимчасовим дозволом на право керування транспортним засобом, отриманим останнім 04.08.12 р., після тимчасового вилучення працівником ДАІ документів (а.с. 30).

Так, зокрема, зі змісту схеми місця ДТП вбачається, що ДТП сталося на перехресті вулиць Дружби та Комарова, на яких відсутні дорожні знаки (а.с. 92).

Позивач в позові стверджує, що дорога по вул. Дружби, по якій рухався належний позивачу автомобіль, мала пріоритет головної дороги, у зв'язку з чим, автомобіль, як другий учасник ДТП, мав дати дорогу автомобілю, що рухався по головній дорозі.

Відповідно до змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в супереч вимог ст. 33 ГПК України, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження доводів про те, що дорога по вул. Дружби, по якій рухався належний позивачу автомобіль, мав пріоритет головної дороги.

Позивач в позові стверджує, що на в'їзді на вул. Дружби установлений знак "Головна дорога", яким надається право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.

Також позивач стверджує, що ДТП сталося з вини відповідачів, у зв'язку з відсутністю на вул. Комарова знаку 2.1 "Дати дорогу".

Однак, жодного доказу на підтвердження даних доводів позивачем до суду не надано.

Відповідно до пункту 2 розділу 33 "Знаки пріоритету" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р., № 1306, в редакції, що діяла на 04.08.12 р., пункт 2.1 "Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі; пункт 2.3 "Головна дорога". Надається право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.

Згідно змісту абзацу другого п.п. 2.4 пункту 2 Знаки 2.1-2.3, 2.5, 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.4 - в кінці головної дороги. Знак 2.3 з табличкою 7.8 обов'язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.

При складені 04.08.12 р. працівником ДАІ протоколу про адміністративне правопорушення серія АА2 № 203388 на водія автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ Павлюченко О.В., а також схеми місця ДТП, відомості про те, що дорога по вул. Дружби, саме по якій рухався даний автомобіль GEELY д.н. № ВА 2547 АТ має, у відповідності до Правил дорожнього руху, статус головної дороги, відсутні. Зазначені вище документи також не містять будь-якого посилання на відсутність необхідних на перехресті вул. Дружби та Комарова дорожніх знаків пріоритету, зокрема, "Головна дорога", "Дати дорогу", що в свою чергу спростовує доводи позивача в цій частині.

Що ж стосується наданої до суду позивачем постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.12 р. у справі № 1118/7370/12 (3/1118/1818/12), якою адміністративну справу № 1118/7370/12 про вчинення водієм КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради Павлюченком О.В. правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях правопорушення. Зі змісту даної постанови вбачається, що відомості про те, що дорога по вул. Дружби відноситься до головних доріг, відомі суду зі слів самого правопорушника (Павлюченко О.В.), який притягувався до адміністративної відповідальності (а.с. 12).

В той же час, господарський суд звертає увагу на те, що зі змісту зазначеної вище постанови вбачається, що розглядаючи адміністративну справу суд встановив, що ДТП сталося на перехресті рівнозначних доріг вул. Дружби та вул. Комарова в м. Світловодськ.

Разом з тим, свої висновки у адміністративній справі суд зробив на користь доводів правопорушника, який відповідно до складених на нього уповноваженою особою Державної автомобільної інспекції документів, порушив правила дорожнього руху (далі - ПДР), а саме п. 16.12 ПДР.

Оскільки зазначена постанова містить в собі зазначені протиріччя, господарський суд критично оцінює наданий позивачем доказ.

Вирішуючи даний спір, господарський суд також враховує і наступне.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просить стягнути з відповідача збитки - витрати, необхідні для ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ, що є власністю позивача.

В якості доказів наявності матеріальної шкоди, позивачем до суду надано протокол огляду транспортного засобу від 25.09.12 р., складений аварійним комісаром страхової компанії Малигіним Е.В. та підписаного водієм Павлюченко О.В. (далі - акт від 25.09.12 р.); кошторис (смета) на проведення поточного ремонту легкового автомобіля та договір на капітальний ремонт автотранспорту № 7 від 05.11.2012 р.(а.с. 15-17, 18-19, 20-23).

Однак, надані до суду позивачем документи не можна вважати належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарський суд звертає увагу на той факт, що зі змісту наданого позивачем акт від 25.09.12 р. огляд транспортного засобу проводився на 52 день після дати ДТП (04.08.12 р.).

Крім того, як вбачається, зі змісту вказаного акту, в момент огляду автомобіль GEELY д.н. № ВА 2547 АТ частково відремонтований (а.с. 23 - зворотній бік).

Кошторис (смета) на проведення поточних ремонтних робіт, а також для придбання необхідних для виконання ремонтних робіт, що складений фізичною особою - підприємцем Василенко Ю.Г. (далі - ФОП Василенко Ю.Г.) та наданий до суду позивачем не містить дати його складання, що позбавляє ознак його дійсності та встановлення фактичних обставин.

Крім того, зазначений кошторис не містить будь-яких застережень щодо здійснення саме відновленого ремонту автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ, після ДТП.

Що ж стосується наданого до суду позивачем договору на капітальний ремонт автотранспорту № 7 від 05.11.2012 р., укладеного між КП "Теплокомуненерго" (Замовник) Олександрійської міської ради та ФОП Василенко Ю.Г. (Виконавець)( далі - Договір), зі змісту його вбачається, що предметом договору є поточний ремонт автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ (п. 1.1. Договору); капітальний ремонт здійснюється на місці в виконавця (п.1.2 Договору).

А отже, зміст Договору позбавляє можливості встановити, який саме поточний чи капітальний ремонт автомобіля є предметом даного Договору.

Крім того, вказаний Договір також не містить будь-якого посилання на ремонт, необхідний для відновлення автомобіля після ДТП, що в свою чергу свідчить про сумнівність даного доказу та ставить під сумнів його належність.

Не є належними доказами у справі і надані позивачем до справи копії фотокарток, зокрема, оскільки на них відсутні відомості про те, ким, де та коли вони зроблені, зокрема, це стосується фотокартка з наявним на ній дорожнім знаком (а.с. 34).

Виходячи з вищенаведених норм закону, які визначають поняття та склад збитків, господарський суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати не є збитками у розумінні вищезазначених статей, оскільки матеріальні витрати, що необхідні для відновлення автомобіля спричинені діями водія автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ, що належить позивачу.

Таким чином, із позову та встановлених обставин справи не вбачається, що кошти, які позивач просить стягнути, мають правову природу збитків.

Звертаючись з позовом про відшкодування збитків, позивач посилається на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

1) неправомірність поведінки особи;

2) наявність шкоди;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

4) вина завдавача шкоди.

Так, враховуючи характер позову про стягнення збитків, для відшкодування збитків необхідна наявність складу господарського правопорушення: наявність збитків та встановлення їх розміру, протиправні дії чи бездіяльність, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями чи бездіяльністю та збитками, вина. Відсутність вини доводиться відповідачем, всі інші складові господарського правопорушення, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, повинні доводитися позивачем.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов'язання.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, дана правова позиція також викладена в ухвалі Верховного Суду України від 21.12.2005 р.

Суб'єктом відшкодування шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України є особа, яка її завдала.

Господарським судом встановлено, що до матеріальних збитків, про відшкодування яких позивачем пред'явлено позов у даній справі, позивач відносить технічні ушкодження автомобіля, що заподіяні в результаті ДТП, що сталося 04.08.12 р.

Господарським судом у даній справі встановлено, що ДТП сталося за участю двох автомобілів, а саме автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ, що належить позивачу та іншого автомобіля ЗАЗ д.н. 18629 СН. Тобто, учасниками даного ДТП, крім водія, що керував належним позивачу автомобілем GEELY д.н. № ВА 2547 АТ є водій, що керував іншим автомобілем ЗАЗ д.н. 18629 СН (далі - другий учасник ДТП).

Таким чином, відповідно до ст. 1166 ЦК України збитки має відшкодовувати саме та особа, яка їх завдала, однак відповідачі у справі не є учасниками ДТП, за наслідками якого позивачу завдано матеріальні збитки, з огляду на що, посилання позивача в позові на зазначену правову норму є безпідставним.

Безпідставним також вважає господарський суд і посилання позивача в позові на застосування ст. 1188 ЦК України, оскільки виходячи зі змісту даної норми, її застосування обумовлено наявністю шкода, що заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка заподіяна одній особі з вини другої особи, однак відповідачі у даній справі, до яких саме позивачем пред'явлено даний, не мають відношення до тих транспортних засобів, що брали участь в ДТП, зокрема, до автомобіля, яким автомобілю GEELY д.н. № ВА 2547 АТ заподіяно технічні пошкодження, тобто матеріальні збитки.

Оскільки технічні пошкодження автомобіля GEELY д.н. № ВА 2547 АТ, що належить позивачу, є наслідком ДТП, що мало місце 04.08.12 р., обґрунтування позивачем вимог на застосування до спірних правовідносин ст. 1190 ЦК України, господарський суд також вважає безпідставним, враховуючи, що застосування зазначеної норми обумовлено наявністю шкоди особами, спільними діями або бездіяльністю яких вона завдана.

Позивач не довів суду належними доказами факту наявності в нього заподіяної шкоди, завданої саме діями або бездіяльністю відповідачів.

Доводи позивача в тій частині, що відповідачі не здійснили заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху на перехресті вулиць, де сталося 04.08.12 р. ДТП в м. Світловодськ, у зв'язку з чим вони мають нести солідарну відповідальність перед позивачем за завдані позивачу збитки, що полягають у відшкодуванні понесених позивачем та майбутніх витрат на відновлення пошкодженого за наслідками ДТП автомобіля, що належить позивачу, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Позивач не довів належними доказами наявності в нього збитків, протиправних дій або бездіяльність відповідачів та причинного зв'язку між збитками та протиправними діями або бездіяльністю відповідачів.

Відсутність хоча б одного з необхідних для відповідальності елементів позбавляє можливості покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Враховуючи те, що позивачем не доведено наявність усіх складових елементів, необхідних для покладення на відповідачів відповідальності у вигляду відшкодування шкоди, позовні вимоги позивача є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 11.06.13 р. оголошувалась перерва до 17 год.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Л. С. Коротченко