Рішення № 31872354, 12.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9054/13 12.06.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Комунального підприємства «Київпастранс»провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 19 146 гривень 47 копійок

Представники:

від Позивача: Голоднюк О.Г. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (надалі також - «Позивач», «ПрАТ «СК «УНІКА») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі також - «Відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 19 146 гривень 47 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 030133/4002/0000049 від 23 січня 2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер АН 0187 НР, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що оскільки винний у вчиненні ДТП Довженко М.Г. перебував з КП «Київпастранс» у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, Відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 19 146 гривень 47 копійок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 травня 2013 року порушено провадження у справі № 910/9054/13, розгляд справи призначено на 12 червня 2013 року.

12 червня 2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Відповідача Клопотання про перенесення дати розгляду справи, яке вмотивовано тим, що на судове засідання Відповідач н має можливості забезпечити явку свого представника, у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника, кий здійснює юридичне обслуговування ТРЕД № 1 у іншому судовому засіданні. Також, від представника Відповідача отримано Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що звіт, на підставі якого позивач визначає завдану відповідачем шкоду , є недопустимим доказом, оскільки він був складений з порушенням вимог законодавства України, так як в матеріалах справи відсутній договір між Позивачем та суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ГАЛавтоекспертиза».

В судовому засіданні 12 червня 2013 року представник Позивача підтримав вимоги, доводи позовної заяви та надав суду, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження, письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; копію витягу з ЄДРПОУ на КП «Київпастранс», копію Виписки з ЄДРПОУ на Позивача. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23 травня 2013 року.

Що стосується Клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, отримане Господарським судом міста Києва 12 червня 2013 року, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, незважаючи на те, що Відповідач в судове засідання не з'явився, Суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка Відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12 червня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2012 рок між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик) та Головком Леонідом Миколайовичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 030133/4002/0000049, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер АН 0187 НР.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2013 року на проспекті Науки, 1 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер АН 0187 НР, який належить Головку Л.М., під керуванням Кононця В.Г. та тролейбусу «БН К-12», державний реєстраційний номер 1124, який належить КП «Київпастранс» ТРЕД-1, під керуванням Довженка Миколи Григоровича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Хюндай», державний реєстраційний номер АН 0187 НР.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року у справі № 752/1480/13-п Довженка Миколу Григоровича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ 33/В/01/13, складеного ПП «ГАЛАВТОЕКСПЕРТИЗА», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер АН 0187 НР, складає: 20 374 гривні 72 копійки.

На підставі Страхового Акту № 00108579 Позивач сплатив на користь Страхувальника 19 146 гривень 47 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 006373 від 27 лютого 2013 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що оскільки винний у вчиненні ДТП Довженко М.Г. перебував з КП «Київпастранс» у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, Відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 19 146 гривень 47 копійок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 030133/4002/0000049 відшкодовано на користь страхувальника 19 146 гривень 47 копійок.

Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала тролейбусу «БН К-12», державний реєстраційний номер 1124 встановлена у судовому порядку Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року у справі № 752/1480/13-п.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків

Суд не погоджується з доводами представника Відповідача, викладеними в відзиві на позовну заяву, про те, що звіт, на підставі якого позивач визначає завдану відповідачем шкоду, є недопустимим доказом, оскільки він був складений з порушенням вимог законодавства України, так як в матеріалах справи відсутній договір між Позивачем та суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ГАЛавтоекспертиза».

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Суд зазначає, що Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ 33/В/01/13, складений ПП «ГАЛАВТОЕКСПЕРТИЗА», відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер АН 0187 НР, складає: 20 374 гривні 72 копійки, є дійсним, оскільки ніким, у встановленому законом порядку, не оскаржувався.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги те, що винний у вчиненні ДТП Довженко М.Г. перебував з КП «Київпастранс» у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01034, м. Київ, вулиця Рейтерська, 37, код ЄДРПОУ 20033533, п/р 26500455 в АТ "РАйффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 19 146 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок шість) гривень 47 копійок.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01034, м. Київ, вулиця Рейтерська, 37, код ЄДРПОУ 20033533, п/р 26500455 в АТ "РАйффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17 червня 2013 року

Суддя О.В. Чинчин