Рішення № 31872349, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3578/13 10.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «Укргеопроект»

до Публічного акціонерного товаритсва «Дельта Банк»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

- Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк»

про відшкодування шкоди у розмірі 29 450,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Бутко О.О. - дов. № б/н від 20.03.13 р.

від відповідач: Гук О.О. - дов. № б/н від 25.12.12 р.

від третьої особи: Агафонов А.В. - дов. № б/н від 07.06.12 р.

Людкевич Х.Є. - дов. № б/н від 11.03.13 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укргеопроект» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про відшкодування шкоди у розмірі 29 450,00 грн., завданої порушенням порядку здійснення банківських операцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/3578/13, призначено справу до розгляду на 25.03.13 р.; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 22.03.13 р. від відповідача надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, які залучені до матеріалів справи та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/4719/13 за позовом ПП «ЕРІДАН» до ТОВ «Компанія «Авіста-Інвест» про визнання договору іпотеки недійсним.

25.03.13 р. розгляд справи № 910/3578/13 не відбувся, у зв'язку з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.13 р. № 152-р «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві» та наказу Голови суду від 25.03.13 р. № 85-К: «За графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю перенести в 2013 році робочий день з: - понеділка 25 березня - на суботу 13 квітня».

Ухвалою суду від 26.03.13 р. призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 17.04.13 р.

Через службу діловодства господарського суду 27.03.13 р. від третьої особи надійшло клопотання про зміну адреси місцезнаходження третьої особи та письмові пояснення по суті спору, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.04.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання вимог ухвали, які залучені до матеріалів справи, пояснив, що звертався до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження по факту перерахунку 29 450,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.13 р. заперечив проти позову у повному обсязі, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню; надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.04.13 р. надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 17.04.13 р. відкладено розгляд справи до 26.04.13 р. з метою витребування у позивача додаткових доказів у справі та для дослідження доказів.

Судове засідання 26.04.13 р. не відбулось.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 26.04.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 910/3578/13 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою від 26.04.13 р. суддею Нечаєм О.В. дану справу прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду на 13.05.13 р., зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

26.04.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи у справі на виконання вимог ухвали, які залучено до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 13.05.13 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 910/3578/13 передано судді Гавриловській І.О. для подальшого розгляду.

У судове засідання 13.05.13 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від відповідача в судовому засіданні 13.05.13 р. надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, які були залучені до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 13.05.13 р. розгляд справи № 910/3578/13 відклав на 10.06.13 р.; зобов'язав позивача надати письмові пояснення з приводу того, що позовні вимоги висунуті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Банк», тоді як всі додані позивачем письмові докази стосуються дій Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

27.05.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, згідно з якою позивач просить вважати вірною назву відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». Дану заяву було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 10.06.13 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.06.13 р. просив суд відмовити у позові повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.06.13 р. надав усні пояснення по суті спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 10.06.13 р. було оголошено вступну та резолютивну чистини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.12 року на поточний рахунок фізичної особи Лініченко Ігоря Володимиро вича, відкритий у Київському відділенні № 7 Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укргеопроект», відкритого в ПАТ «Діамантбанк», на підставі електронного платіжного доручення № 155 від 23.11.12 року, направленого від імені позивача було перераховано 29 450,00 гривень.

Призначення платежу, яке було вказано в платіжному дорученні, - «компенсуван ня витрат на відрядження згідно договору № 223 від 23.11.12 року, без ПДВ.»

Перераховані на поточний рахунок фізичної особи грошові кошти були зняті з ра хунку Лініченком І.В. 23.11.12 року приблизно до 14 год.30 хв.

Позивач вважає, що грошові кошти були зараховані відповідачем на поточний рахунок фізичної особи та видані Лініченку І.В. в порушення вимог чинного законодавства, зокрема вимог нормативно-правових актів Національного банку України, що полягає у на ступному.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими прави лами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», до повноважень Національного банку України належить встановлення для банків та інших фінансово-кредитних установ правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

На виконання ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 затверджено Інструк цію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (Інструкція).

Пунктом 1.1. Інструкції встановлено, що ця Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійс нюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валю тах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам (клієнти).

Відповідно до пункту 7.7. Інструкції, забороняється використовувати поточні ра хунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємниць кої діяльності.

Згідно з пунктом 7.8. Інструкції за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій від повідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійснен ням підприємницької діяльності.

Отже, позивач вважає, що зважаючи на призначення платежу, визначене у платіжному дорученні як компенсація витрат на відрядження за договором № 223 від 23.11.12 року, без ПДВ, слідує, що банківську операцію з зарахування грошових коштів на поточний рахунок фізичної особи та видачу грошових коштів з поточного рахунку громадянину Лініченко І.В. було виконано відповідачем в порушення вимог пунктів 7.7 та 7.8 Інструкції, оскільки поси лання у платіжному дорученні на договір, як на підставу перерахування коштів, безпосе редньо вказує на проведення операції, пов'язаної із здійсненням саме підприємницької діяльності.

Таким чином, позивач стверджує, що матеріальну шкоду підприємству в розмірі 29 450,00 грн. завдано внаслідок неправомірних дій відповідача, що полягають у проведенні банківської операції з зарахування грошових коштів на поточний рахунок фі зичної особи та видачі з поточного рахунку грошових коштів фізичній особі в порушен ня вимог пунктів 7.7. та 7.8 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття ра хунків у національній та іноземних валютах». затвердженої постановою правління Націо нального банку України від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493.

Відповідно до частини 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомір ними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшко довується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укргеопроект» звернулось з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про відшкодування шкоди у розмірі 29 450,00 грн., завданої порушенням порядку здійснення банківських операцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

У відповідності до статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1090 Цивільного кодексу України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Згідно з п. 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 1.22 статті 1 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи-учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою-учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах

Відповідно до п. 8.4. статті 8 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 3 статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Крім того, статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стосовно посилання позивача на порушення ПАТ «Дельта Банк» п. п. 7.7. та 7.8. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», так як в платіжному доручені № 155 від 23.11.12 року зазначено призначення платежу: «компенсування втрат на відрядження згідно договору № 223 від 23.11.12 р. без ПДВ», що пов'язує зі здійсненням клієнтом - Лініченком І.В. підприємницької діяльності, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п. 3 ст. 1066 ЦК України).

Згідно зі статтею 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Нормативно-правовим актом Національного банку України, який регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 р. N 492 (Інструкція).

Пунктом 7.7. Інструкції встановлено заборону використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Пунктом 7.8. Інструкції визначено, що за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

У відповідності до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, призначення платежу - «компенсування втрат на відрядження згідно договору № 223 від 23.11.12 р. без ПДВ», в жодному разі не може відноситись до здійсненням клієнтом підприємницької діяльності, так як компенсування витрат на відрядження згідно відповідного договору пов'язується саме з трудовими правовідносинами.

Стосовно завдання позивачу відповідачем матеріальної шкоди, внаслідок виконання ПАТ «Дельта Банк» ініційованої ТОВ «НВП «Укргеопроект» операції, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Натомість, як вже вище зазначалось, ПАТ «Дельта Банк» зобов'язаний був виконати/зарахувати відповідні кошти на поточний рахунок клієнта, так як у разі невиконання відповідної операції банк несе певну відповідальність.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

Натомість, позивачем у своїй позовній заяві взагалі не зазначено наявність завданих шкоди/збитків. Так як, саме діями позивача була проведена відповідна операції. Та пояснення позивача щодо направлення від його імені платіжного доручення на виконання ПАТ «Діамантбанк» невстановленими сторонніми особами шляхом втручання в комп'ютерній мережі, жодним доказом не підтверджуються, тобто є надуманими, з метою введення суд в оману для ухвалення незаконного рішення.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що йому завдано шкоду невстановленими сторонніми особами, однак позов необґрунтовано поданий до ПАТ «Дельта Банк» без залучення Лініченка І.В та ПАТ «Діамантбанк».

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Як зазначалось, дії ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта були здійснені виключно з дотриманням чинного законодавства України.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, однак позивачем жодна з вищеперелічених умов належним чином не доведена.

У позовній заяві позивач зазначає, що ПАТ «Дельта Банк», з порушенням п. 7.7. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 р. N 492, були зараховані грошові кошти на поточний рахунок фізичної особи Лініченко І.В., які ним начебто були помилково перераховані.

Відповідно до ст. 24 ЦК України, людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою; за змістом ч. 1 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.

Здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи з повною цивільною дієздатністю, реалізація якого здійснюється за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Таким чином, реєстрація фізичної особи як підприємця засвідчує його право на зайняття підприємницькою діяльністю, однак не змінює його правового статусу у цивільних відносинах як фізичної особи.

Фізична особа, як суб'єкт права приватної власності, має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України), що відповідає положенням Господарського кодексу України про майнову основу господарювання та правовий режим майна суб'єктів господарювання; за ст. 177 ЦК України майном вважаються також і гроші.

Певні особливості у правовому регулюванні порядку використання майна для здійснення підприємницької діяльності, обов'язок вести облік результатів підприємницької діяльності, відмінності в оподаткуванні результатів підприємницької діяльності не змінюють особу суб'єкта права приватної власності на таке майно.

Таким чином, чинне законодавство не розмежовує майно набуте фізичною особою в ході цивільних правовідносин та майно цієї ж фізичної особи-підприємця, набуте ним в ході підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.13 р. у справі № 12/75-2167-33/75-44/180.

Враховуючи наведене, позивач безпідставно та необґрунтовано розмежовує грошові кошти, які зараховуються на рахунок фізичної особи, на: грошові кошти, які пов'язані з здійсненням підприємницької діяльності та на грошові кошти, які не пов'язані зі здійснення підприємницької діяльності.

Позов був поданий до ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з порушенням відповідачем п. 7.7. вищезазначеної Інструкції.

Призначення платежу: «компенсування втрат на відрядження згідно договору № 223 від 23.11.12 р. без ПДВ», не пов'язується зі здійсненням клієнтом - Лініченком І.В. підприємницької діяльності та не може стосуватись вищевказаного рахунку № 2600 - який призначений для перерахування коштів на вимогу суб'єктів господарювання.

У позовній заяві позивач зазначив, що невідомими особами, шляхом втручання в комп'ютерні мережі, незаконно від імені позивача перераховані відповідні кошти на поточний рахунок Лініченко І.В. Зазначені незаконні дії позивачем були виявлені відразу після їх вчинення, але з незрозумілих причин ним не було використано наданого йому законного права стосовно повернення відповідних коштів у зв'язку з помилковим переказом.

Згідно з абзацом 2 п. 1.24) ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача, чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.4. постанови Правління Національного банку України від 21.01.04 р. N 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з п. 2.35. вищезазначеної Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь- яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Пунктом 1.19. вищезазначеної Інструкції передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів).

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Статтею 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платник несе перед банком або іншою установою - учасником платіжної системи, що його обслуговують, відповідальність, передбачену умовами укладеного між ними договору.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Також господарський суд м. Києва приймає до уваги пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Діамантбанк», з яких вбачається наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до одного з видів банківських послуг віднесено відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів.

Згідно з п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

26.05.05 р. між Акціонерним банком «Діамант» (правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк») та позивачем було укладено договір банківського рахунку № 364 (договір банківського рахунку), відповідно до умов якого позивачу було відкрито поточний рахунок № 2600530364 (номер рахунку було в подальшому змінено на № 260043373828.980 у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми банку).

15.06.05 р. між Акціонерним банком «Діамант» та позивачем було укладено додаткову угоду № 01 до договору банківського рахунку, відповідно до умов якої сторони домовились про те, що АБ «Діамант» надаватиме позивачу послуги, пов'язані з проведенням позивачем безготівкових розрахунків в національній та іноземній валюті з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» (система «Клієнт-Банк»).

Відповідно до п. 11.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22 (Інструкція), оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договору між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг» тощо.

Так, система «Клієнт-Банк», встановлена в ПАТ «Діамантбанк», призначена для обміну електронними документами між банком та клієнтом, значно прискорює проходження платежів і відкриває для клієнтів можливість оперативного контролю й керування власними коштами.

Зв'язок з банком здійснюється через модем по телефонних лініях або через мережу Інтернет, при чому клієнт може використовувати будь-який зручний для нього спосіб зв'язку з банком, оскільки в обох випадках використовується одне й те ж програмне забезпечення.

Система «Клієнт-Банк» в ПАТ «Діамантбанк» призначена для здійснення дистанційного розрахункового обслуговування клієнтів ПАТ «Діамантбанк» і передбачає створення, передачу, прийом, ідентифікацію та виконання розрахункових документів в електронній формі із застосуванням електронного-цифрового підпису.

Повідомляємо суд про те, що в ПАТ «Діамантбанк» встановлене програмне забезпечення автоматизованої банківської системи «SCROOGE» (яке включає систему «Клієнт-Банк»), розробником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ СИСТЕМС» (ідентифікаційний код: 23351104).

Згідно з п. 11.2. Інструкції, програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

На підтвердження того, що програмне забезпечення автоматизованої банківської системи «SCROOGE» ТОВ «ЛАЙМ СИСТЕМС» відповідає вимогам чинного законодавства України, ПАТ «Діамантбанк» надало суду наступні документи:

- копію свідоцтва НБУ про відповідність вимогам НБУ програмного забезпечення «Система «Клієнт-Банк»;

- копію свідоцтва Національної системи масових електронних платежів № 09/51 про функціональну придатність апаратних та програмних засобів до використання в національній системі масових електронних платежів;

- копію експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 18.09.2012р. № 05/02/02-4088;

- копію експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 27.02.2010р. № 5/1-731.

23.11.12 р. до ПАТ «Діамантбанк» по системі «Клієнт-Банк» надійшов електронний розрахунковий документ (платіжне доручення № 155 від 23.11.12р.) про перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача № 260043373828.980 на контрагента - Лініченка Ігора Володимировича (рахунок № 26208700180389, ідентифікаційний номер 2660719235, банк отримувача - АТ «Дельта Банк»).

Згідно абз. 2 п. 22.5. Інструкції, подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно- технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Перелік обов'язкових реквізитів для електронного розрахункового документа встановлено абз. 2 п. 11.5. зазначеної Інструкції.

Слід зауважити, що розрахунковий документ про відправку грошових коштів в сумі 29 450,00 грн. (платіжне доручення № 155 від 23.11.2012р.), який надійшов до ПАТ «Діамантбанк» по системі «Клієнт-Банк», містив усі обов'язкові реквізити для електронного розрахункового документа, передбачені абз. 2 п. 11.5. Інструкції, зокрема: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами; призначення платежу; електронні цифрові підписи.

Крім того, зовнішня ІР адреса позивача (46.201.17.202.) повністю співпадала з ІР адресою, з якої позивач виходив на зв'язок з ПАТ «Діамантбанк» станом до 23.11.12 р., що свідчить про те, що платіж було проведено саме з комп'ютера позивача, до якого підключена система «Клієнт-Банк» та з якого раніше здійснювалися операції по управлінню банківським рахунком позивача, відкритим у ПАТ «Діамантбанк».

За таких обставин, жодних підстав для повернення платежу без виконання позивачу у ПАТ «Діамантбанк» не було, а тому даний платіж було проведено та перераховано грошові кошти в сумі 29 450,00 грн. на рахунок Лініченка Ігора Володимировича № 26208700180389, відкритий у ПАТ «Дельта Банк».

23.11.12 р. позивач листом (вих. № 950 від 23.11.12 р.) повідомив ПАТ «Діамантбанк» про те, що вказана операція з перерахування грошових коштів не проводилась позивачем, а тому просили ПАТ «Діамантбанк» посприяти у поверненні коштів в сумі 29 450,00 грн.

Електронним листом від 23.11.12 р. ПАТ «Діамантбанк» звернулося до відповідача з проханням повернути помилково перераховані кошти з рахунку позивача в сумі 29 450,00 грн.

Станом на 25.03.13 р. відповідь ПАТ «Дельта Банк» на вказаний електронний лист ПАТ «Діамантбанк» від 23.11.12р. на адресу останнього не надходила, грошові кошти в сумі 29 450,00 грн. повернуті на рахунок позивача № 260043373828.980 не були.

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд м. Києва визнає, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача, тому покладати на нього обов'язок відшкодування шкоди підстави відсутні.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані учасниками судового процесу докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києва дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укргеопроект» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням порядку здійснення банківських операцій 29 450,00 грн., у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 11, 24, 177, 320, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 1066, 1068, 1073, 1074, 1089, 1090, 1091, 1092, 1166 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст. ст. 1, 32, 33, 44, 49, 69, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.