Рішення № 31872346, 11.06.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013 Справа № 5002-21/3961-2012

За позовом Дочірнього підприємства «Націонал-Плюс» Приватного підприємства «Націонал»

до відповідача Приватного підприємства «Артек-Союз»

про стягнення 350 577,31 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Шиманська Л.І., довіреність № б/н від 01.01.2013, юрист;

Від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Дочірнє підприємство «Націонал-Плюс» Приватного підприємства «Націонал» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Артек-Союз», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 350 577,31 грн., з яких: 243589,94 грн. основного боргу, 89638,76 грн. подвійна ставка НБУ, 17348,61 грн. 3 % річних. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки № 121/11 від 11.11.2011 в частині оплати одержаного товару.

06 грудня 2012 року відповідачем до матеріалів справи були надані заперечення на позовну заяву за вих. № б/н від 05.12.2012, у яких вказується, що відповідачем здійсненна часткова оплата за договором, однак акти звіряння йому не надсилались, у зв'язку з чим встановити точність розрахунків основного боргу та штрафних санкцій не надається можливим. Крім того, відповідач вказує, що виходячи з розрахунків позивача штрафні санкції застосовувалися понад строку, передбаченому статтею 250 Господарського кодексу України. З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позову (том 2 а. с. 70).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року по справі було призначено судову економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено.

08 травня 2013 року до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» надійшов супровідний лист за вих. № 455/1-04/13 від 29.04.2013, яким експерт надсилає матеріали господарської справи та експертний висновок № 297-12/12 судової економічної експертизи від 29.04.2013 та калькуляцію № 153 від 29.04.2013.

Приймаючи до уваги те що, відпали обставини, у зв'язку з якими було зупинено провадження по справі, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року провадження по справі було поновлено та справу призначено до розгляду на 27.05.2013.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 27 травня 2013 року не з'явився, 27.05.2013 надіслав клопотання від 27.05.2013, у якому просив відкласти розгляд справи на більш пізній строк, у зв'язку з зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

Відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2013 слухання справи було відкладено на 11 червня 2013 року.

10 червня 2013 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим поштою від позивача надійшла заява за вих. № б/н від 05 червня 2013 року про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача: 361637,97 грн., яка складається з - 233589,94 грн. основного боргу, 107155,16 грн. подвійна ставка НБУ, 20892,87 грн. 3 % річних, та, крім того, просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою судового збору.

Представник позивача у засідання суду з'явився, уточненні позовні вимоги підтримав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, судом приймаються до розгляду уточненні позовні вимоги позивача.

Представник відповідача у засідання суду 11 червня 2013 року не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11 листопада 2011 року між Дочірнім підприємством «Націонал-Плюс» Приватного підприємства «Націонал» та Приватним підприємством «Артек-Союз» був укладений договір поставки № 121/11.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (позивач) передає товар Покупцю (відповідачу) на умовах договору, а Покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, визначених договором, м'ясо. Асортимент та кількість кожної окремої партії товару, який поставляється Постачальником, вказується у накладній на підставі замовлення Покупця, яке оформлюється після узгодження цін.

Розділом 6 договору сторони встановили порядок здійснення розрахунків: Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі вартості партії товару протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару від Постачальника до Покупця; за наявності заборгованості Покупця за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за товар поставлений в минулі періоди за даним договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

За період з 16.11.2011 по 19.01.2012 Постачальником (позивачем) було поставлено Покупцю (відповідачу) продукції на загальну суму 2773589,94 грн., що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортними накладними, та довіреностями відповідача на одержання товару від позивача.

Однак, відповідач, у порушення умов договору поставки, товар поставлений позивачем сплачував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 2540000,00 грн. Несплаченим залишилось товару на суму 233589,94 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів сплати позивача заборгованості.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 107155,16 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період невиконання зобов'язань, за кожний день такої прострочки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача 20892,87 грн. 3 % річних.

Статей 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 17 червня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко, 2а, офіс 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006, Україна; код ЄДРПОУ 30741489, р/р 26007048192001 в філії АТ «ІМЕКСБАНК» в АРК, МФО 308304, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Дочірнього підприємства «Націонал-Плюс» Приватного підприємства «Націонал» (вул. Чкалова, 9А, с. Залелія, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51013, Україна; код ЄДРПОУ 31346611, р/р 2600112077600 ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 233589,94 грн., пеню в розмірі 107155,16 грн., 20892,87 грн. 3 % річних, а також 7232,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова