Рішення № 31871431, 12.06.2013, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №2014/2-1245/11

Пр. 2/621/22/13

РІШЕННЯ

іменем України

12 червня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 до ПАТ комерційний банк "Приватбанк", третя особа ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору застави недійсним,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 28.08.2007 року уклали кредитний договір №DN81AR03110134. Згідно умов зазначеного договору ПАТ КБ «Приватбанк» забов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 80386 грн. на термін до 27.08.2014 року, і на умовах передбачених кредитним договором Клієнт забов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої забов`язання у строк та на умовах передбачених кредитним договором.

Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26.10.2011 року становить 41027 грн. 90 коп., що складається з суми заборгованості за кредитом - 22375 грн. 83 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 7477 грн. 08 коп.; суми простроченої заборгованості за комісією - 5805 грн.26 коп., пеня за невиконання умов договору - 5 369 грн.73 коп.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору застави недійсним. В обґрунтування позову зазначав, що він з 05.02.2005 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 В грудні 2011 року йому стало відомо про те, що в провадженні Зміївського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 41 027 грн. 90 коп. Зі змісту позову він дізнався, що 28.08.2007 року між його дружиною та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір на придбання автомобілю та договір застави придбаного за кредитні кошти автомобілю. Про існування таких договірних відносин йому нічого відомо не було, оскільки з весни 2007 року до кінця 2009 року подружжя проживало окремо одне від одного. Тому оскільки він на укладення вказаних договорів не давав усної та письмової згоди, просив визнати кредитний договір №DN81AR03110134 та договір застави рухомого майна недійсними.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених у позові та письмових поясненнях. Проти позовної заяви третьої особи ОСОБА_2 заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_3 проти задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» заперечувала з підстав наведених у письмових запереченнях. Позов третьої особи ОСОБА_2 просила задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 проти позову ПАТ КБ «Приватбанк» заперечував, свій позов про визнання договорів недійсними просив задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

28.08.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклав кредитний договір №DN81AR03110134 з ОСОБА_1 Згідно умов зазначеного договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 80386 грн. на купівлю автомобілю, терміном до 27.08.2014 року, і на умовах передбачених кредитним договором Клієнт забов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої забов`язання у строк та на умовах передбачених кредитним договором. Забезпеченням виконання зобов'язань виступив автомобіль ВАЗ 21114.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

19.05.2009 року ОСОБА_1 за актом приймання-передачі передала автомобіль банку та надала банку нотаріально посвідчену довіреність на співробітників банку.

02.03.2010 року зазначений автомобіль був проданий за ціною 51 500,00 грн.

Кошти від продажу автомобілю були направлені в рахунок погашення кредитного договору, та розподілені наступним чином: 3666,48 грн. на погашення простроченої комісії; 4091,94 грн. на погашення пені; 801,14 на погашення витрат пов'язаних з продажем автомобілю; 6070,19 грн. на прострочене тіло; 12467,02 грн. на прострочені відсотки; 305,54 грн. на комісію; 739,84 грн. на відсотки; 23357,85 на тіло кредиту.

Згідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України забов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач забов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У своїх запереченнях ОСОБА_1 вказує, що відповідно до умов укладеного кредитного договору за користування кредитом вона мала сплачувати відсотки в розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, що дорівнює 9% на рік, однак з розрахунку позивача вбачається, що відсотки за користування кредитом становлять 21%, про заміну відсоткової ставки за споживчим кредитом вона не була повідомлена.

Як вбачається з пункту 2.3.1 кредитного договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні. Під зміною кон'юктури ринку грошових ресурсів сторони розуміють: 1) зміну курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленного НБУ на момент укладення Договору, 2) зміну облікової ставки НБУ, 3) зміну розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або 4) зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті по статистиці НБУ. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки на протязі 7 календарних днів з дати вступу в чинність змінено відсоткової ставки.

Постановою Правління НБУ від 21 квітня 2008 року N 107 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" було збільшено облікову ставку НБУ до рівня 12 % річних з 30 квітня 2008 року. Таким чином, з 30 квітня 2008 р. у ПАТ КБ «ПриватБанку», відповідно до п. 2.31 Кредитно-заставного договору, виникло право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Оскільки НБУ підвищило рівень облікової ставки до 12 відсотків, суттєво зріс курс долара США по відношенню до гривні та інше, то, згідно Кредитного договору з метою виконання зобов'язань перед своїми вкладниками, ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшив розмір процентної ставки, що повністю відповідає вимогам закону та кредитного договору.

Рішенням кредитного комітету від 05.01.2009р. було затверджено, у формі наказу, підвищення процентної ставки за Кредитним договором № DN81AR03110134 від 28.08.2007 р.

Відповідно п. 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", у договорі про надання

споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може

змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших

випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу ОСОБА_1 було направлено відповідне повідомлення, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень № 1077 від 08.01.09 р.

Відповідно до ст.212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна обставина). Тобто, умовним є правочин, щодо якого правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини - явища, події, дії третьої особи.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках (наприклад, не відступлення права вимоги, як відкладальна умова кредитного договору).

Посилання позивача на ст. 1056-1 ЦК України є безпідставними, оскільки зміни до цих законів, які забороняють банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, були внесені 31.12.2008р. Законом України № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" та набрали чинності 10.01.2009 р.

Згідно ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, інших підстав застосування зворотньої дії у часі не існує (Цивільна відповідальність - майнова відповідальність громадян чи організацій, що виникає в разі неправомірних дій, невиконання договірних зобов'язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Таким чином, треба зробити застереження, що підвищення відсоткової ставки не може розглядатись як вид відповідальності). Тобто, зазначені правовідносини регулювались Цивільним кодексом України у старій редакції та іншими актами законодавства, які діяли на той час.

Крім того, у своїх запереченнях відповідач зазначає, що банком безпідставно нарахована комісія у розмірі 305,54 грн.

У п. 7.1 кредитного договору зазначено, що щомісячна винагорода складає 0,50 % від суми виданого кредиту. Так, відповідно до п 7.1 кредит був наданий у сумі 61108 грн. зазначена сума складається з наступного 54000,00 грн. кошти на купівлю автомобілю, 34 грн. кошти для сплати за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 2 754 грн. кошти на сплату страхових платежів, 4 320 грн. кошти на сплату винагороди за надання фінансового інструменту. Тобто, сума комісії у розмірі 305.54 грн. нарахована банком вірно, та у відповідності до умов кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо позову третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 до ПАТ комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору застави недійсним судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 у своєму позові посилається на те, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 йому не було відомо про укладення дружиною кредитного договору та договору застави, з тих підстав, що вони проживали окремо і тому ним не надавалось згоди на укладення таких договорів, та на підставі ст. 65 СК України просив визнати вказані договори недійсними.

Положення ст. 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Крім того, не є розпорядженням майном подружжя й укладення договору застави, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК України не можуть застосовуватись.

Беручи до уваги положення ст. 578 ЦК України, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників, судом встановлено, що ОСОБА_2 надано згоду на укладення ОСОБА_1 договору застави рухомого майна №DN81AR03110134 від 28.08.2007 року, про що свідчить його підпис у згоді співвласника.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Враховуючи, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору в сумі 410 грн. 28 коп. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст.526, 527,530, 578,1054,1050 ЦК України суд -

ВИРІШИВ :

Позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110134 від 28.08.2007 року у розмірі 41027 грн. (сорок одну тисячу двадцять сім) 90 коп. перерахувавши кошти на рахунок №29092829003111 код ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судовий збір у розмірі 410 грн. (чотириста десять) 28 коп перерахувавши кошти на рахунок №64993919400001, МФО №305299.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 до ПАТ комерційний банк "Приватбанк", третя особа ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору застави недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: