Постанова № 31870264, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2013 року № 826/6256/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0011242220, №0011232220 від 20.12.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» звернулось до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 №0011232220, №0011242220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

13.06.2013 відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув хоча й були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МКТ-Комюнікейшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 валютного ат іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 за результатом якої складено акт від 03.12.2012 №2040/2220/23151876 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 5.1 пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 551 556,0 грн.

- пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 194 723,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012

- №0011232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 326 924,0 грн. (за основним платежем 1 194 723,0 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 132201,0 грн.)

- №0011242220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 670 644,0 грн. (за основним платежем 1 551 565.0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119 079 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: нікчемністю правочинів між позивачем та ТОВ «Росар-Трейд», ТОВ «Редар Сервіс», ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «Інфозахист», ТОВ Маркет-Про», ТОВ «Віп Технології Плюс», ПрАТ «Техінвест», ТОВ «Фірма Астейт».

Зокрема в акті перевірки зазначено, що за результатом зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Росар-Трейд» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та правочини укладені ТОВ «Росар-Трейд» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Також, актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.09.2011 №2086/23-02/36857460 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торгмонтажресурс» за період червень 2010 року встановлено, що укладені ТОВ Редард Сервіс» право чини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірки, за наслідками яких складено акти від 27.07.2011 №1719/23-02/36947275, від 31.03.2011 №725/23-02/36947275, від 28.09.2011 №2084/23-02/36947275, яким встановлено, що у ТОВ «Герант Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Також, в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку ТОВ «НВЦ «Інфозахист» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року (акт від 05.09.2012 №3462/22-9/36303441), яким встановлено, що правочини укладені ТОВ «НВЦ «Інфозахист»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Крім того перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

Також з акту перевірки вбачаться, що Броварською ОДПІ Київської області була проведена перевірка ТОВ «Маркет-Про» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень-жовтень 2011 року, за результатом якої складено акт від 10.01.2012 №5/232/37448396 та встановлено, що ТОВ «Маркет-Про» не має фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, діяльність ТОВ «Маркет-Про» не має ознак реального здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, в акті перевірки вказано, що Броварською ОДПІ Київської області була проведена перевірка ТОВ «Віп-Технлогії Плюс» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2011 року, за результатом якої складено акт від 08.02.2012 №22/232/3744854, якою встановлено, що правочини укладені ТОВ «Віп-Технлогії Плюс» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Також зазначено, що у В «Віп-Технлогії Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також, в акті перевірки вказано, що ДПІ У Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку ПрАТ «Техінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків -покупцями за березень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, за результатом якої складено акт від 11.04.2012 №143/3-22-80, в якому зазначено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності.

Крім того, ДПІ У Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Фірма Астейт» за період з 27.12.2010 по 30.04.2012 (акт від 31.05.2012 №1607/22-9/37451016), якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 27.12.2010 по 31.03.2011.

На підставі викладеного відповідач в акті перевірки дійшов висновку про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Росар-Трейд», ТОВ «Редар Сервіс», ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «Інфозахист», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «Віп Технології Плюс», ПрАТ «Техінвест», ТОВ «Фірма Астейт».

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували по другому ланцюгу постачання (контрагенти контрагентів) не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Росар-Трейд» укладено договір від 10.01.2011 №ДГ-010/01 про поставку товару, на підстав якого ТОВ «Росар-Трейд» виписано видаткові, податкові накладні та рахунок-фактуру.

Також, між позивачем та ТОВ «Редар Сервіс» укладено договір від 28.06.2011 №28/06/11 про поставку товару на підставі якого позивачу виписано видаткову та податкову накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Герант Плюс» укладено договір від 01.10.2012 №ДГ-001/10, від 20.01.2011 №ДГ-020/01 про поставку товару, на виконання яких позивач отримав рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Також, між позивачем та ТОВ «НВЦ «Інфозахист» укладено договір від 14.11.2011 №14/11/2011 про поставку товару, в ході виконання якого виписано рахунок-фактуру та податкову накладну.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Маркет-Про» укладено договір від 10.10.2011 №1010/2011 про поставку товару, в ході виконання якого виписано рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну.

Також, між позивачем та ТОВ «Віп Технології Плюс»укладено договір від 01.09.2011 №0109/2011 про поставку товару, на виконання кого виписано рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну.

Крім того, між позивачем та ПрАТ «Техінвест» укладено договір від 01.04.2011 №01-04-11/1 про поставку товару, в ході виконання якого виписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Також, позивачем та ТОВ «Фірма Астейт» укладено договір поставки від 01.06.2011 №0106/2011, в ході виконання якого позивачем отримано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Оплата товару відповідно до спірних договорів підтверджується копіями платіжних доручень.

Суд зазначає, що копії зазначених вище первинних документів та платіжних доручень долучена до матеріалів справи Додаток №1.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження передачі та транспортування товару придбаного відповідно до спірних договорів.

На підтвердження використання придбаного за умовами спірних договорів товару у власній господарській діяльності позивачем надано суду копії договорів, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товару, платіжних доручень, копії яких долучено до матеріалів справи Додатки №2-6.

Проте, судом встановлено, що надані позивачем документи не дають змогу ідентифікувати, що саме товар придбаний відповідно до спірних договорів в подальшому було продано згідно договорів поставки та надання послуг, копії яких надано позивачем на підтвердження подальшого руху придбаного товару.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що товар який було реалізовано в подальшому згідно договорів поставки та надання послуг, копії яких надано позивачем, не є предметом договорів поставки за іншими, крім спірних, договорами.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 194 723,0 грн. є обґрунтованими та прийняти на їх підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на вірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 551 556,0 грн. та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012 №0011242220.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда