Постанова № 31870203, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року № 826/5160/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дії, скасування податкового повідомлення-рішення №0005862260 від 30.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київбуддеталькомплект" звернулось до суду з вимогами про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Київбуддеталькомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.10.2011 по 31.10.2011; скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0005862260, стягнення судового збору на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактично перевірка не проводилась, акт перевірки від 10.10.2012 №439/22-604/04012419 надійшов на адресу позивача поштовим повідомленням 13.10.2012, а відтак акт про відмову від підписання акту перевірки є фальсифікацією. Також, позивач зазначає, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ у сумі, що не підтверджується відповідними первинними документами.

Ухвалою від 29.04.2013 залишено без розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Київбуддеталькомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.10.2011 по 31.10.2011.

23.05.2013 в судовому засіданні за згодою сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Енергокоплект» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, за результатом якої складено акт від 10.10.2012 №439/22-604/04012419 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 212627 грн., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 184 893 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0005862260, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 277 340 грн. (за основним платежем 184 893 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 92447 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: акт Броварської окружної державної податкової інспекції від 05.04.2012 №21/222/31033654 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Коплекс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, відповідно до якого операції поставки по ланцюгу ФОП ОСОБА_1 - ПП «Енерго-Комплекс» та ФОП ОСОБА_2 - ПП «Енерго-Комплкс» не містять ділової мети придбання та продажу товарів та не спричинять реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок, що в результаті порушення ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 своїх податкових зобов'язань та приписів Господарського та Цивільного кодексів угоди укладені з ПП «Енерго-Кмплекс» мають протиправний характер та є нікчемними.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ПП «Енерго-Кмплекс» з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Енерго-Компекс» укладено наступні договори субпідряду: від 07.09.2011 №335сп, від 07.09.2011 №336сп, від 07.09.2011 №337сп, від 01.09.2011 №322сп, від 01.09.2011 №326сп, від 01.09.2011 №324сп, від 01.09.2011 №321сп, від 01.09.2011 №327сп, від 07.09.2011 №329 сп, від 07.09.2011 №330 сп, копії яких долучено до матеріалів справи.

З аналізу змісту вказаних вище договорів, встановлено, що такі договори є аналогічними та відповідно до умов договорів виконати будівельні роботи вказані у додатку №1 договору, при цьому вказано, що договірна ціна на виконання комплексу робіт по договору визначається також у додатку №1 (твердий кошторис), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1., 2.1 договорів).

Суд звертає уваги, що позивачем не надано до матеріалів справи копії Додатку №1, що унеможливлює визначення договірної ціни на виконання робіт.

Також, згідно п. 2.2 Договорів фактична вартість робіт по об'єкту за звітний період визначається сторонами за фактично виконаними обсягами робіт, що підтверджені актами виконаних робіт по формі КБ-2, КБ-3 з урахуванням ринкових цін на ресурси на день виконання робі, що зазначені в актах. Вартість матеріально-технічних ресурсів визначається згідно їх фактичних нормативних витрат та цін на них у відповідності до наданих Субпідрядником копій рахунків-фактур, подорожніх листів та накладних від постачальника.

Отже, умовами договорів для визначення вартості робіт мають бути наявними актами виконаних робіт по формі КБ-2, КБ-3, копій рахунків-фактур, подорожніх листів та накладних використаних матеріально-технічних цінностей, копії яких позивачем не надано (крім актів виконаних робіт).

На підтвердження реальності виконання умов договорів та формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надано суду копії актів виконаних робіт та податкових накладних.

Зі змісту позовної заяви та податкових накладних вбачається, що позивачем послуг у вказаний період отримано на суму 1 109 359,25 грн. (ПДВ 108409,12 грн.) проте як з актів приймання виконаних підрядних робіт послуг отримано на суму 108409,12 грн. ПДВ, а розраховано тільки за 102387 грн. ПДВ.

З аналізу викладеного вбачається, що позивачем податковий кредит сформовано безпідставно, при цьому суд звертає увагу, що первинні документи надані позивачем не відображають суть та обсяги наданих послуг, оскільки в актах приймання виконаних робіт зазначено, що приймались і послуги і ТМЦ, а у податкових накладних зазначено тільки виконання будівельних робіт згідно акту.

Враховуючи, що позивачем не надано суду копії Додатків №1 до спірних договорів, рахунків-фактур, подорожніх листів та накладних використаних матеріально-технічних цінностей, наявність яких визначена умовами спірних договорів

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи, що первинні документи надані позивачем не відображають суть та обсяги наданих послуг, оскільки в актах приймання виконаних робіт зазначено, що приймались і послуги і ТМЦ, а у податкових накладних зазначено тільки виконання будівельних робіт згідно акту, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи копії Додатку №1 до спірних договорів, рахунків-фактур, подорожніх листів та накладних використаних матеріально-технічних цінностей, наявність яких визначена умовами спірних договорів та наявність яких є визначальною для встановлення вартості ТМЦ та робіт, тобто позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Енарго-Комплекс», суд вбачає, що ПрАТ «Київбуддеталькомплект» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Енерго-Комплекс».

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 184 893 грн. є обґрунтованими та прийняти на їх підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київбеддеталькомплект» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда