Постанова № 31868434, 11.06.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/1024/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Дембіцького П.Д.,

при секретарі судового засідання Граматович М.І.;

за участю:

представника позивача: - Ротарь Г.А.(за довіреністю);

представника відповідача - Собко І.М.(за довіреністю) ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до приватного акціонерного товариства «Електронмаш» про стягнення недоїмки.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складання постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167, п.2 ч.2 ст. 186 КАС України, суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В поданому до суду адміністративному позові Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Електронмаш" заборгованість в сумі 3591,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує заборгованість по платежах до Пенсійного фонду по відшкодуванню витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій призначених на підставі п. "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за серпень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року в сумі 3591,33 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та подав заперечення в якому зазначив, що пенсія ОСОБА_4 повинна бути призначена відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, яке не встановлювало обов'язку підприємств відшкодувати Пенсійному фонду України кошти виплачених пільгових пенсій.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення до них, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд,-

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Електронмаш» ідентифікаційний код - 00227399, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців знаходиться за адресою: 58018, м. Чернівці, вул. Головна, 265 А, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» колишньому працівнику підприємства ОСОБА_4 Пенсійним фондом за період з серпня по грудень 2012 року та з січня по квітень 2013 року було виплачено пенсії з урахуванням поштового збору на загальну суму 3591,33 грн.

Відповідно до довідки від 15.07.2011 року №62/01 виданої ВАТ "Електронмаш", ОСОБА_4 дійсно працював на Чернівецькому заводі елементів обчислювальних машин з 16.12.1976 року по 10.03.1983 року. В періоди з 22.08.1977 року по 12.01.1978 року, з 16.05.1978 року по 11.06.1978 року, з 12.06.1978 року по 10.03.1983 року працював в шкідливих умовах праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах за списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року.

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях надсилало на адресу позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

08 червня 2011 року ТДВ "Буковина-АВТО" видано довідку, в якій зазначено, що ОСОБА_4 дійсно працював на ОВО "Чернівціавтотехобслуговування" з 24.03.1983 року по 21.08.1992 року. На даній роботі працював маляром, зайнятий на роботах з використанням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки, що дає право на пенсію на пільгових умовах за списком №2.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон № 1058- IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі-Закон №1788) введений в дію Постановою ВР №1931-ХІІ від 06.12.1991р. (далі-Постанова №1931) та набув чинності з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону (п.1 Постанови).

Згідно п.7 Постанови №1931 до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 (далі-Постанова №1173) було затверджено списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

В подальшому Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10 (далі-Постанова №10) було затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналізуючи встановлені обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з того, що відповідно до встановлених обставин справи, у громадянина ОСОБА_4 наявний пільговий стаж, що підтверджується протоколом №4161 від 15.11.2011р. згідно якого проведено розрахунок стажу ( а.с. 25).

З огляду на це вбачається, що в період до 01.01.1992 р. у ОСОБА_4 був наявний пільговий стаж 12р. і 6 міс., що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки Постанова №10 була чинною. Тому, на думку суду, робота на посаді "маляра, зайнятого на роботах з використанням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки", що передбачена Списком №2 цієї Постанови №10, повинна з урахуванням дії нормативного правового акту в часі зараховуватись при обчислені необхідного стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. "б" ст.13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 5 ст. 13 Закону №1788 передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 даного Закону.

За змістом вказаної норми Закону особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Аналогічна правова позиція також висловлена в рішенні Вищого адміністративного суду України № К/9991/37869/11 від 21.06.2012р., а також Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року.

Згідно ст.100 Закону №1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

З огляду на зазначене, право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону №1788 мають особи, які набули необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, пенсія призначена ОСОБА_4 повинна бути призначена відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, яке не встановлювало обов'язку підприємств відшкодовувати Пенсійному фону України кошти виплачених пільгових пенсій.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивач, як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованості позовних вимог, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 94 КАС України, не здійснюється, оскільки відповідач не надав суду доказів про понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Порядок та строки набрання судовим рішенням законної сили передбачено ст. 254 КАС України.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 185-186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року (16.06.2013 року - вихідний день).

Суддя П.Д. Дембіцький