Постанова № 31868383, 06.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. 16 год.13 хв.Справа № 821/1053/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників -

позивача - Молоши О.І.,

відповідача - Познякової О.В.,

третьої особи - Познякова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Наше місто" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Новокаховської міської ради Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

У червні 2009 року Комунальне підприємство "Наше місто" (надалі - позивач, КП «Наше місто») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка ( надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2009 року №0000322301/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2452 725,37 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2285 187,88 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 року та направлено на новий розгляд справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Наше місто" до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Новокаховської міської ради Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.01.2009 року №0000322301/0 щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища, всього у загальній сумі 4737913,25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2452725,37 грн. та за штрафними санкціями 2285187,88 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судовому засіданні судом протокольно ухвалено щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби відповідно до ст. 55 КАС України.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки вважає, що КП «Наше місто» є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є вивезення побутових відходів та вивезення нечистот з вигребів відповідно до договорів з замовниками таких послуг, зокрема КП "Новокаховське ДЄЗ" та іншими підприємствами. Проте, у розумінні норм Закону України «Про відходи» суб'єктами права власності на відходи є серед інших, є територіальні громади, тому в даному випадку власником спірного об'єму відходів є Новокаховська міська рада та відповідно остання є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. Крім того, позивач вказує, що до функцій органів місцевого самоврядування відносяться питання щодо прийняття рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами, а також щодо ліквідації несанкціонованих і неконтрольних звалищ відходів. Однак, позивач стверджує, що документів на право користування земельною ділянкою для розміщення відходів КП «Наше місто» не має. При цьому, також вказує, що відповідно до п. 12 Постанови КМУ №1218 від 03.08.1998 року «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. До заяви додаються: довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку місць чи об'єктів розміщення відходів. В зв'язку з тим, що КП «Наше місто» не має спеціально відведених в установленому законодавством порядку місць чи об'єктів розміщення відходів, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області неодноразово відмовляло у наданні дозволу на розміщення побутових відходів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, Новокаховська міська рада Херсонської області надала суду пояснення, що КП "Наше місто" не надався дозвіл на право користування земельною ділянкою під сміття звалище за адресою м. Нова Каховка, вул. Дзержинського. Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити мотивуючи відсутністю у КП "Наше місто" земельної ділянки під сміття звалище, що унеможливлює КП "Наше місто" здійснювати розміщення відходів навіть на несанкціонованому сміття звалищі.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що КП "Наше місто" є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки на підставі акту державної екологічної інспекції в Херсонській області № 0749 від 23.07.2008 р. щодо перевірки КП "Наше місто" з питань дотримання природоохоронного законодавства за період з 01.04.2005 р. по 20.03.2008 р., ДПІ було проведено перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. та обчислено суму збору за розміщення твердих побутових відходів та встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 2 452 725,37 грн. Відповідач вважає, що розміщення твердих побутових відходів суб'єктом господарювання у місцях чи об'єктах, які йому не належать на праві власності чи користування та/або на використання яких не отримано спеціального дозволу, не впливає на визначення статусу платника збору за забруднення навколишнього природного середовища за приписами Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Порядку встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 р. № 303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379. Додатково відповідач вказує, що факт здійснення КП "Наше місто" послуг по вивезенню та розміщенню твердих та рідких побутових відходів (ТПВ), прийому та обробки твердих побутових відходів з 01.04.2006 р. по 31.03.2008 р. підтверджується постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2011р. у кримінальній справі № 2117/1-96/11 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та рішенням господарського суду Херсонської області від 10.04.2012р. у справі № 5024/260/2012 за позовом ДПІ у м. Новій Каховці до КП «Наше місто» про стягнення коштів та відшкодування завданої ним шкоди інтересам держави, а саме суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2008 р. у розмірі 2 452 725,37 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Комунальне підприємство "Наше місто" зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 04.12.2002 р.

Відповідно до статуту Комунальне підприємство "Наше місто" засноване на комунальній формі власності, засновником якого є Новокаховська міська рада.

Згідно довідки з ЄДР від 30.07.2007 р. за № 353 комунальне підприємство "Наше місто" здійснював діяльність зі збирання та знищення інших відходів, прибирання сміття, боротьба зі забрудненням та подібні види діяльності та інші послуги.

Судом встановлено, що з 16.12.2008 р. по 19.12.2008 р. згідно з п.1 ч. 1 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ « Про державну податкову службу в Україні» уповноваженими ревізорами - інспекторами ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Комунального підприємства «Наше місто» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008 р., про що складено акт від 30.12.2008 р. № 1728/230- 32218159.

Даним актом було встановлено, що відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» КП "Наше місто" є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. Вказаний висновок обґрунтований тим, що від ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка була отримана службова записка № 1877/26 від 20.08.2008 року з матеріалами проведеної перевірки екологічної інспекції природоохоронного середовища (акт № 0749 від 23.07.2008 р.), яким було встановлено, що розміщення твердих побутових відходів здійснюється КП "Наше місто" на міське не санкціоноване сміттєзвалище, розташоване на захід від м. Нова Каховка; вказане розміщення здійснюється без відповідного дозволу; документи на право користування земельною ділянкою під несанкціонованим сміттєзвалищем КП "Наше місто" до перевірки не надало; сміттєзвалище облаштоване контрольно-пропускним пунктом із шлагбаумом, ведеться журнал первинного обліку відходів. Тверді побутові відходи відносяться до 4-го класу небезпеки; зафіксовано фактичні обсяги твердих побутових відходів у тонах та вказано віднесення цмх відходів до 4 класу небезпеки.

Перевіркою також було встановлено, що у підприємства в перевіряємому періоді, відсутній дозвіл на розміщення твердих побутових відходів.

Отже, з посиланням на вищевказані обставини акту перевірки екологічної інспекції природоохоронного середовища та дані первинного бухгалтерського обліку щодо обліку фактичних обсягів розміщення відходів у метрах кубічних, відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 4 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», п. 6.4 ст. 6 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», та як наслідок встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2-4 квартали 2006 р., 2007 рік, І квартал 2008 р. на загальну суму 2452725,37 грн.

На підставі вказаного висновку ДПІ у м. Нова Каховка було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2009 року №0000322301/0 про визначення податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2452725,37 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2285187,88 грн.

Визначившись з правовою позицією сторін щодо предмету спору, суд встановив, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами норм права, які регулюють суб'єктний склад платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, які були чинними на момент виникнення вказаних спірних правовідносин.

До набрання чинності Податкового кодексу України (01.01.2011 року) єдині правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення визначено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. №303 ( надалі - Порядок №303) та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України та ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.99 р. № 162/379 (надалі - Інструкція №162/379).

Пунктом 2 Порядку №303 передбачено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Згідно до п. 2.1 Інструкції № 162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів. Згідно до п. 3 цієї Інструкції об'єктом обчислення збору є у тому числі обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.03.1998 №187/98-ВР "Про відходи" під термінами "відходи" розуміють будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; "поводження з відходами" - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення; "зберігання відходів" - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); "спеціально відведені місця чи об'єкти" це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами; "розміщення відходів" це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Згідно зі ст. 13 Закону "Про відходи" суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про відходи» відходи є об'єктом права власності.

У статті 9 цього Закону, зокрема, визначено, що територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно письмових пояснень Новокаховської міської ради земельна ділянка, яка розташована під сміттєзвалище, є власністю комунальної громади міста «Нова Каховка» і право її користування під розміщення сміттєзвалища Комунальному підприємству «Наше місто» не надавалось, а тому суд приходить до висновку, що оскільки власником відходів є саме Новокаховська міська рада і тому повинна сплачувати збір на забруднення навколишнього середовища, а не КП «Наше місто».

Вказане також підтверджується наявним в матеріалах справи одного із договорів, укладеного КП «Наше місто» з замовником послуг щодо вивезення відходів, а не їх розміщення. Зокрема, це договір № 01/08 від 02.01.2008 р. про надання послуг з вивезенням побутових відходів, який укладено між КП «Наше місто» ( за умовами договору - виконавець) та КП «Ново Каховська ДЄЗ» ( за умовами договору - замовник), предметом якого є послуги з вивезення побутових відходів та вивезення нечисто з вигребів.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо відсутності впливу на визначення позивача платником вказаного збору оформлення позивачем прав на земельну ділянку під сміттєзвалище, оскільки вказане спростовуються вищеописаними нормами діючого законодавства.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти адміністративного позову посилався на наявність судових рішень зі спірного питання та які набрали законної сили. Зокрема, на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2011 року, прийнятої за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, головного бухгалтера КП «Наше місто» у скоєні злочину, передбаченого ст.. 367 ч. 2 КК України - службова недбалість, тобто неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, зокрема складаючи податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища твердими побутовими відходами в загальній сумі 2 452 725,37 грн., що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. А також на рішення господарського суду Херсонської області від 10.042012 року у справі №5024/260/2012 за позовом ДПІ у м. Н.Каховка до КП «Наше місто» про стягнення 2452725,37 грн., як майнової шкода, завданої державі у вигляді не надходження платежів до бюджету зі збору за забруднення навколишнього середовища, що підтверджується постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2011 року.

Суд не приймає до уваги вказаний довід податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Як вбачається з описової та мотивувальної частини вказаного судового рішення, то судом не надавалась правова оцінка щодо законності підстав для визначення КП « Наше місто» платником збору за забруднення навколишнього середовища твердими побутовими відходами.

Отже, оцінка судом в постанові Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2011 року у кримінальній справі неналежного виконання службових обов'язків головним бухгалтером при складані податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища твердими побутовими відходами та як наслідок створення тяжких наслідків для держави у вигляді його несплати, не означає, що це автоматично веде до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Наслідком недотримання встановленого законом порядку одержання доказів в силу норми частини 3 ст. 70 КАС України є нікчемність таких доказів.

Крім того, суд додатково відмічає, що на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», компетенція Міністерства екології та природних ресурсів України визначалася Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 29.05.2000 року № 724/2000.

Відповідно до пп. 21 п. 4 цього Положення Міністерство екології та природних ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань у порядку, встановленому законодавством розробляє нормативи відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, плати за використання природних ресурсів, розміщення відходів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Пунктом 8 вказаного Положення визначено, що Міністерство екології та природних ресурсів України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінекоресурсів України є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 303 контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Отже, суд зазначає, що правильність визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів, в межах спірних правовідносин впливає на правильність визначення, обчислення відповідного податку. Тобто, питання полягає у тому, що податковий орган є контролюючим органом в сфері справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, але ж законодавством чітко визначено, що для правильності визначення, повноти сплати збору, останній повинен залучати для цього відповідні органи влади. Зазначені вимоги законодавства є абсолютними та обов'язковими для податкового органу в межах спірних правовідносин.

Судом встановлено та вбачається з акту перевірки, що податковим органом визначення розміру податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, здійснене самостійно без залучення до перевірки відповідних органів влади.

З огляду на викладене, суд вважає, що допущення порушення з боку відповідача порядку здійснення контролю за повнотою сплати збору, виявлення правильності визначення позивачем збору не надає підстав для визнання спірного податкового повідомлення-рішення таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами, оскільки відповідачем порушена обов'язкова умова щодо залучення відповідного органу влади з питань охорони навколишнього природного середовища до вказаної перевірки, що в даному випадку є обов'язковим, та положення Порядку №303 носять у даному випадку імперативний характер для податкового органу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно провів донарахування позивачеві грошового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2009 року №0000322301/0, що доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2009 року №0000322301/0 щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища, всього у загальній сумі 4737913,25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2452725,37 грн. та за штрафними санкціями 2285187,88 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 червня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.14