Постанова № 31868275, 01.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2013 року справа № 2а-19078/10/2670

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

СФП-ФО ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.04.2011 №2а-19078/11/2670 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.04.2011 задоволено. Постанову Окружному адміністративному суду м.Києва від 06.04.2011 скасовано. В задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 та Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.04.2011 у справі №2а-19078/11/2670 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом протиправно винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.11.2010 №0002441740/0 про застосування штрафу в розмірі 1681240,00грн. без з'ясування всіх фактичних обставин справи, що призвело до невірного застосування штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що позивачем порушено норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме реалізація товарів здійснювалась без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення №1715 від 08.10.2010 проведено перевірку СПДФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_2). За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №249/174023/НОМЕР_1 від 18.10.2010, яким встановлено ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п.1, 2, 3 ст.3, п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в кіоску здійснюється реалізація продуктів харчування, прохолоджувальних напоїв, пива в пляшках. Реалізація товару здійснюється з 01.09.2008, про що свідчить книга обліку доходів і витрат, РРО та КОРО не застосовується.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002441740/0 від 01.11.2010, яким визначено позивачеві суму штрафних санкцій за порушення обігу готівки в розмірі 1681240,00грн.

Як встановлено в судових засіданнях, обсяг виручки СПДФО ОСОБА_1 склав 336248,00грн., то згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено відповідальність: фінансова санкція у п'ятикратному розмірі від суми яка не проведена через РРО.

Позивач, не погоджуючись з винесеним рішенням, оскаржила його в адміністративному порядку. Однак скарга позивача залишена без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.

Згідно ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до п.1, 2, 3, 5 ст.3 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Згідно п.1, 6 ст.9 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику;

Статтею 10 цього Закону, визначено, що Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №1336 від 23.08.2000, затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Згідно пункту 4 зазначеного вище Переліку підприємствам споживчої кооперації при здійсненні роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Пунктом 1 Переліку передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності проводять розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів.

Представником відповідача в судовому засіданні зазначено, що актом перевірки встановлено, що у кіоску позивача здійснювалась реалізація продуктів харчування, прохолоджу вальних напоїв та пива в пляшках.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, при нарахуванні суми штрафних санкцій відповідач врахував сукупний дохід позивача із 2008 року, який був визначений на підставі вилученої під час перевірки Книги обліку доходів і витрат. Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору оренди, укладеного між ТОВ «Марос» (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1 (орендар), зазначений договір щодо оренди кіоску було укладено лише 14.10.2010. Зазначений договір був наданий податковому органу під час перевірки про що зроблено відмітку в акті. Отже, здійснення торгівлі, в даному випадку пива, здійснювалась з моменту підписання договору аренди, тобто з 14.10.2010, дане твердження не спростовано позивачем. Доказів реалізації пива з 01.09.2008 представником відповідача не надано, а посилання на Книгу обліку доходів та витрат позивача, як доказ реалізації товару, суд вважає не необґрунтованими.

Представником податкового органу, наголошено на тому, що під час проведення перевірки в кіоску знаходився продавець (сестра позивача - ОСОБА_2), яка підписала акт перевірки без зауважень та надала пояснення.

В судовому засіданні в якості свідка допитано сестру позивача - ОСОБА_2, яка пояснила, що на момент проведення перевірки та складання акту не працювала продавцем та ніяких трудових чи цивільно-правових відносин з ОСОБА_1 не мала. Акт нею підписано у зв'язку з тим, що в кіоску знаходилась за проханням ОСОБА_1 , оскільки остання від'їхала, щоб привезти товар.

Доказів укладання та перебування в трудових чи цивільно-правових відносин з позивачам, представником відповідача не надано.

Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не встановлювалась кількість проданих одиниць підакцизного товару (в даному випадку - пива), а враховано тільки доходи за весь реалізований товар, починаючи з 2008 року.

В матеріалах справи наявна копії Книги обліку доходів і витрат, яку було надано до перевірки, відсутні відомості про одиниці проданих суб'єктом господарювання товарів. Отже, суд приходить до висновку, що нарахування штрафних санкцій здійснено без врахування положень п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка визначає, як умову для нарахування штрафу - вартість проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України)несе обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо заперечує проти адміністративного позову, не подано доказів перебування ОСОБА_2 в трудових чи цивільно-правових відносин з ОСОБА_4, а також не надано доказів того, що позивач, починаючи з 01.09.2008, здійснювала торгівлю, реалізацію продуктів харчування, прохолоджувадьних напоїв, пива в пляшках, а тому суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Таким чином, відповідачем не надано доказів та не спростовано, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію продуктів харчування, прохолоджувальних напоїв, пива в пляшках починаючи з 01.09.2008.

Відповідно до ст.9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, належним чином не виконано покладеного на нього обов'язок щодо доказування. Всі встановлені у справі обставини, що мали значення для правильного її вирішення встановлювалися судом.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 86, 94, 158-163, 185-187, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги СПД-ФО ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних фінансових санкцій №0002441740 від 01.11.2010.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40коп. на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (м. Київ, вул.Жилянська,23, ідентифікаційний код 26088788) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук