Постанова № 31867616, 11.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа № 805/7418/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А1402 м. Донецьк про визнання неправомірними дій та зобовязання виплатити компенсацію за неотримане речове майно у сумі 2379,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся в інтересах громадянина ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А1402 м. Донецьк про визнання неправомірними дій та зобовязання виплатити компенсацію за неотримане речове майно у сумі 2379,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону вказує наступне, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1402 м. Донецьк на посаді офіцерського складу, а саме старший лейтенант на посаді начальника обслуги бойового управління відділення бойового управління 1249 окремого зенітно ракетного дивізіону, де і знаходився на грошовому забезпеченні. Наказом Командувача Повітряних Сил України № 336 від 20.05.2011 року за пунктом «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був звільнений у зв'язку із закінченням строку контракту. Відповідач при звільнені зобов'язаний був сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, чи за згодою останнього - видати неотримане речове майно.

Таким чином, Військова частина А1402 м. Донецьк має грошову заборгованість перед звільненим ОСОБА_1 з компенсації за неотримане речове майно в сумі 2379,76 грн. З метою отримання належної йому суми відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України» та «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил ті інших військових формувань у мирний час», грошової компенсації за не отримане речове майно, Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону просив визнати неправомірною бездіяльність Військової частини А1402 м. Донецьк щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно у сумі 2379,76 грн.

27 травня 2013 р. позивач ОСОБА_1 надав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд розглянути справу без його участі.

11 червня 2013 р. представник Військової частини А1402 м. Донецьк у судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду письмові заперечення, в яких проти позовних вимог заперечував, просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропущеним процесуальним строком звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, старший лейтенант на посаді начальника обслуги бойового управління відділення бойового управління 1249 окремого зенітно ракетного дивізіону проходив військову службу у Військової частини А1402 м. Донецьк на посадах офіцерського складу.

Наказом Командувача Повітряних Сил України № 336 від 20.05.2011 року позивач був звільнений з військової служби у запас в зв'язку із закінченням строку контракту та виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Ленінського РВК м. Луганська.

Судом встановлено, що на час звільнення, позивач речовим майном забезпечений не був.

Так, згідно довідки № 11/11 від 22.07.2011 року № 151 на отримання грошової компенсації замість речового майна, ОСОБА_1 призначено до виплати суму у розмірі 2379,76 грн.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Так, згідно п. 2 зазначеного вище Положення метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.

Таким чином, відповідач повинен був забезпечити речовим майном позивача за рахунок Міноборони та у встановлених нормах.

Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 по справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень ст.ст. 44, 47, 78, 80 Закону України "Про бюджет України на 2004 рік…" визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям. Згідно з нею, комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А1402 м. Донецьк про визнання неправомірними дій та зобов'язання виплатити компенсацію за неотримане речове майно у сумі 2379,76 грн. - підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А1402 м. Донецьк про визнання неправомірними дій та зобовязання виплатити компенсацію за неотримане речове майно у сумі 2379,76 грн - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Військової частини А1402 м. Донецьк у розмірі 2379,76 грн

Стягнути з Військової частини А1402 м. Донецьк на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 2379,76 грн.

Повний текст постанови складено та підписано 11 червня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.