Постанова № 31867461, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2013 р. 12:22 Справа №2а-2143/12/0170/1

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Белової Ю.Г., за участю

представника позивача - Андруцької Г.О.,

представників відповідача - Чечеля Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» («LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL») в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." до Кримської митниці, за участю прокуратури АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Комерційне товариство «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» («LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL») в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." до Кримської митниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №10 від 15.02.2012 року за платежем «Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в сумі 17388,45 грн., у тому числі основного платежу 15329,95грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2058,50грн. та податкового повідомлення-рішення №11 від 15.02.2012 року за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 26661,29 грн., у тому числі основного платежу 23505,99 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 3155,30грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що Кримською митницею проведена планова документальна перевірка Представництво "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." (ЄДРПОУ 26585009) , з питань митної справи за період з 01.10.2008 до 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.12.2011 року № 0028/11/600000000/0026585009 за висновками якого встановлено, що при перевірці правильності визначення митної вартості комісією встановлено, що Представництву надавались послуги з перевезення вантажив та вартість перевезення товарів не була врахована при декларуванні митної вартості товарів за вказаними ВМД:

- від 03.03.2011р. №600020002/11/000081;

- від 26.01.2011р. №600020002/11/000029;

- від 30.11.2010р. №600020002/10/000384;

- від 30.12.2010р. №600020002/10/000443, що привело до визначення митної вартості товару оформлених за ВМД та податкові зобов'язання, що підлягають сплаті з ввізного мита у сумі 15329,95 грн. та податку на додану вартість у сумі 23505,99 грн.

На підставі акту були винесені податкові повідомлення -рішення:

- №10 від 15.02.2012 року за платежем «Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в сумі 17388,45 грн., у тому числі основного платежу 15329,95грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2058,50грн.

- №11 від 15.02.2012 року за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 26661,29 грн., у тому числі основного платежу 23505,99 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 3155,30грн.

Представник позивача, пояснив, що при проведенні перевірки часткова оплата вартості перевезення товару «Порошок з плодів (стручків) ріжкового дерева Carob powder», ввезення якого оформлено вантажними митними деклараціями від 03.03.2011р. №600020002/11/000081, від 26.01.2011р. №600020002/11/000029, від 30.11.2010р. №600020002/10/000384, від 30.12.2010р. №600020002/10/000443, з поточного рахунку Представництва в гривні розцінена відповідачем як подальші витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що не включалися до ціни, у зв'язку з чим були прийняті оспорюванні рішення про донарахування мита та податкових зобов'язань з ПДВ.

Представник позивача зазначив, що позивач та його представництво на території України є пов'язаними особами, оскільки представництво повністю підконтрольне позивачеві.

Представник позивача пояснив, що на цій підставі посилання відповідача про те, що митна вартість повинна була бути визначеною позивачем з урахуванням приписів ст. 267 Митного кодексу України є такими, що не відповідають законодавству.

Представник позивача підкреслює, що митна вартість ввезеного товару на територію України визначалася позивачем резервним методом відповідно до ціни, яка вказувалась в інвойсах, що супроводжують кожну партію товару, що ввозиться, і з урахуванням рішення митного органу № 600000006/2010/000381/1 від 09.07.2010 р. про визначення митної вартості.

Таким чином, представник позивача зазначила, що вартість товару, зазначена в інвойсах, була розрахована позивачем з урахуванням витрат на доставку товару з Іспанії в пункт призначення на території України (СРТ, Сімферополь (Євпаторія)).

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, зазначили, що при перевірці встановлено, що відповідачем здійснювалось митне оформлення товарів за вантажними митними деклараціями від 03.03.2011р. №600020002/11/000081, від 26.01.2011р. №600020002/11/000029, від 30.11.2010р. №600020002/10/000384, від 30.12.2010р. №600020002/10/000443, декларування митної вартості товарів за вказаними ВМД здійснено за шостим методом її визначення, однак грошовий показник митної вартості співпадає з ціновим показником власно вартості товару. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем здійснено оплату транспортних послуг за перевезення імпортованих товарів з Іспанії до України, яке не була включена позивачем до складу митної вартості товарів.

Представники відповідача пояснили, що відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Представники відповідача зазначили, що при визначені позивачем митної вартості товарів за ВМД від 03.03.2011р. №600020002/11/000081, від 26.01.2011р. №600020002/11/000029, від 30.11.2010р. №600020002/10/000384, від 30.12.2010р. №600020002/10/000443 застосовуючи резервний (шостий) метод, до складу митної вартості товарів повинні були бути включеними також й витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця їх ввезення на митну територію України. Наведена вимога закону підтверджується також й тією обставиною, що фактично митна вартість імпортованих товарів, заявлена позивачем , співпадає з їх ціною без врахування витрат на транспортування таких товарів.

Представники відповідача також зазначили, що не включення позивачем витрат на транспортування товарів до складу їх митної вартості за вищенаведеними ВМД, є підставою для донарахування грошового зобов'язання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.12 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.12 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, зазначених у ньому, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач також пояснив, що оскільки в судовому порядку визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості, що було підставою для розрахунку позивачу податкового зобовязання з мита та ПДВ, отже, і податкові повідомлення-рішення є протиправними для підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів» Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 року № 229 утворена Кримська митниця Міндоходів. Кримська митниця Державної митної служби України реорганізується шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів.

Відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141/2013 Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики.

Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Судом встановлено, що Кримська митниця Державної митної служби України є органом виконавчої влади АРК, яке входить до єдиної системи державних органів Міністерства доходів і зборів, а тому у відносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача скасування податкових повідомлень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що згідно положення про Представництво «Лусес Де Валенсия Лимузин С.Л.» (нова редакція) (далі - Положення) Представництво «Лусес Де Валенсия Лимузин С.Л.» є структурним підрозділом іноземного суб'єкта господарської діяльності - Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL"), що є юридичною особою за законодавством Королівства Іспанії. Представництво зареєстровано за адресою: 95035 Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, б. 31, кв. 31 (а.с.10-14).

Пунктом 3.1 Положення передбачено, що представництво не є юридичною особою за законодавством України. Представництво керується в своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом Товариства і Положенням.

Згідно Довідки Головного управління Статистики в АР Крим від 19.02.2009 року № 010001, правовий статус Представництва - без права юридичної особи, організаційно-правова форма - Представництво.

Таким чином, судом встановлено, що Представництво «Лусес Де Валенсия Лимузин С.Л.» є структурним підрозділом Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» («LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL»), являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Кримської митниці відповідно до вимог Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2004 року № 1730, на підставі наказу Кримської митниці від 14.11.2011 року № 611 та посвідчень на право проведення перевірки, виданих Кримською митницею 16.11.2011 року: № 69 головному інспектору відділу контрольно - перевірочної роботи Луценку А.Г. (голова комісії), № 70 заступнику начальника відділу контрольно - перевірочної роботи Гончарук О.А., проведено планову документальну перевірку Представництва «Лусес Де Валенсия Лимузин С.Л.» (ЄДРПОУ 26585009) з питань митної справи за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 року.

Судом встановлено, що перевірку проведено з 16.11.2011 року по 13.12.2011 року у приміщенні Кримської митниці за адресою: м.Сімферополь вул. Мальченко, 22 каб. №3.

Суд зазначає, що за результатами перевірки складено Акт планової документальної перевірки дотримання Представництвом «Лусес Де Валенсия Лимузин С.Л.» законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до акту перевірки відповідачем при перевірки правильності визначення країни походження та застосування ставок ввізного мита встановлено, що країна походження товарів визначалась на підставі декларації про походження товару, заявленою у рахунках, або на підставі наданих під час митного оформлення сертифікатів про походження товарів. Порушень з цього питання не виявлене.

Також, Кримською митницею винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 09.07.2010 №600000006/2010/000381/1.

В акті перевірки зазначено, що Представництвом декларування митної вартості товарів здійснювалось за першим методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 267 митного кодексу України та за шостим методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 273 митного кодексу України.

Також в акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірці правильності визначення митної вартості комісією встановлено, що Представництву надавалися послуги з перевезення вантажів, що підтверджуються актами виконаних робіт з:

1. ТОВ «Корсель» (код ЄДРПОУ 35587016): від 04.03.2011 №К-00000025, на суму 27875,00грн.;

- Автотранспортне перевезення 46930 Quart de Pоblet (Spain) - п/п Ягодин (Україна) - 23430,00 грн.;

- Автоперевезення по маршруту п/п Ягодин - м. Євпаторія - 3845,00 грн.;

- Автотранспортні перевезення м. Євпаторія - м. Сімферополь 250,00грн.

- Транспортно - експедиційні послуги 250,00 грн.

від 26.01.2011 № К-00000007, на суму 30030,00 грн.:

- Автотранспортне перевезення 46930 Quart de Pоblet (Spain) - п/п Ягодин (Україна) - 23430,00 грн.;

- Автоперевезення по маршруту п/п Ягодин - м. Євпаторія - 6000,00 грн.;

- Автотранспортні перевезення м. Євпаторія - м. Сімферополь 250,00грн.

- Транспортно - експедиційні послуги 250,00 грн.

2. ОСОБА_9 (код ДРФО НОМЕР_2) 25.11.2010 №Tt-0000103, на суму 28590,00 грн.:

- Автоперевезення перевезення 46930 Quart de Pоblet (Spain) - м. Сімферополь - 28590,00 грн.;

3. ПП ОСОБА_10 (код ДРФО НОМЕР_3) від 05.01.2011 б/н, на суму 26250,00 грн.: "

- За міжнародні послуги, за маршрутом Валенсія (Іспанія) - Сімферополь (Україна) 26250,00 грн.

Отримання послуг з перевезення вантажів відображені на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

В акті перевірки зазначено, що на запит комісії від 16.11.2011 №1 Представництвом не надані угоди про надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з перевезення вантажів та ненадані письмові пояснення з обґрунтуванням їх ненадання.

Перевіркою встановлено, що митне оформлення товарів які були ввезені на митну територію України зазначеними перевізниками здійснювались за ВМД:

- від 03.03.2011 № 600020002/2011/000081;

- від 26.01.2011 № 600020002/2011/000029;

- від 30.11.2010 № 600020002/2010/000384;

- від 30.12.2010 № 600020002/2010/000443 та вартість перевезення товарів не була врахована при декларуванні митної вартості товарів за вказаними ВМД.

Судом встановлено, що актом перевірки № 0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011 року відповідачем визначена митна вартість товарів та розраховані податкові зобовязання зі сплати ввізного мита в сумі 15329,95 гривень та податку на додану вартість в сумі 23505,99 гривень.

На підставі акту перевірки № 0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011 року за встановлені перевіркою порушення відповідачем 15.02.2011 року були прийняті податкові повідомлення рішення :

- податкове повідомлення-рішення №10 за порушення ст. ст.259, 267 Митного кодексу України, ст. 4 Закону України від 05.02.1992 р. № 2097- ХІІ «Про єдиний митний тариф» у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних санкцій) за платежем: Мито на товари, що ввозяться (пересилаються на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 17388,45грн., у т.ч. за основним платежем 15329,95грн., за штрафними санкціями 2058,50грн.;

- податкове повідомлення-рішення №11 за порушення ст. ст. 259, 267 Митного кодексу України, ст. ст. 185, 187 Податкового кодексу України, п. 4.3 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних санкцій) за платежем: Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 26661,29 грн. у т.ч. за основним платежем 23505,99грн., за штрафними санкціями 3155,30грн.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями -рішеннями Кримської митниці № 10 від 15.02.2011 року, № 11 від 15.02.2011 року, звернувся до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки податковим органом здійснювалася перевірка за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року, суд перевіряє відповідність висновків акту перевірки нормам Митного кодексу N 92-IV від 11 липня 2002 року який був чинний на час проведення перевірки та нормам Податкового кодексу України в частині операцій, що укладалися позивачем в період його дії.

Суд зазначає, що у пункті 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Відповідно до п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно п.41.3. п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Перевіряючи обґрунтованість висновків до акту перевірки та правомірність винесення відповідачем оскаржуваних позивачем податкових повідомлень судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у червні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Кримської митниці про визнання протиправним та таким, що суперечить діючому законодавству та підлягає скасуванню, рішення про визнання митної вартості, оформлене Актом №0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011 планової документальної перевірки Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." з питань митної справи за період з 01.10.2008 до 30.09.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.2012 року по справі № 2а-6101/12/0170/28 позовні вимоги Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості, оформлене Актом №0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011р. планової документальної перевірки Представництва "ЛУСЕС ДЕ ВАЛЕНСІЯ ЛІМУЗИН, С.Л.", код ЄДРПОУ 26585009 з питань митної справи за період з 01.10.2008 до 30.09.2011р.

Судом встановлено, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року апеляційну скаргу Кримської митниці залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.12 по справі № 2а-6101/12/0170/28 залишено без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.12 по справі № 2а-6101/12/0170/28 набрала законної сили 11.04.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час судового розгляду справі № 2а-6101/12/0170/28 судом було встановлені наступні факти.

Судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 встановлено, що позивачем з метою митного оформлення товарів (порошку плодів ріжкового дерева, далі - товар) до Кримської митниці було надано вантажні митні декларації за формою МД-2:

№600020002/10/000443 від 30.12.2010р.,

№600020002/10/000384 від 30.11.2010р.,

№600020002/11/000029 від 26.01.2011р.,

№600020002/11/000081 від 03.03.2011р., згідно яких товар було оформлено до ввезення на адресу Представництва Позивача.

За митною декларацією №600020002/10/000384 від 30.11.2010р. позивачем було заявлено до декларування партію товару кількістю 19500кг, митна вартість цього товару була визначена резервним методом з розрахунку 0,33 євро за кг, загальна вартість партії становила 6435 євро, що в перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на день подання митної декларації складає 67151,12грн.

За митною декларацією №600020002/10/000443 від 30.12.2010р. митна вартість товару також була визначена резервним методом з розрахунку 0,33 євро за кг товару, загальна вартість партії становила 6435 євро, що в перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на день подання митної декларації складає 67282,63грн.

За митною декларацією №600020002/11/000029 від 26.01.2011р. митна вартість товару була визначена резервним методом з розрахунку 0,34 євро за кг, загальна вартість партії становила 6630 євро, що в перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на день подання митної декларації складає 71561,51грн.

За митною декларацією №600020002/11/000081 від 03.03.2011р. митна вартість товару була визначена резервним методом з розрахунку 0,34 євро за кг, загальна вартість партії становила 6630 євро, що в перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на день подання митної декларації складає 72666,15грн.

Для розмитнення товару до вантажних митних декларацій Позивачем додавалися наступні документи, які містили відомості стосовно митної вартості товару:

1) до митної декларації №600020002/10/000384 від 30.11.2010р. - інвойс №5/V від 16.11.2010р. з визначенням ціни 0,33 євро за кг товару та загальної вартості 6435 євро; калькуляцію виробника від 18.11.2010р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,33 євро/кг;

2) до митної декларації №600020002/10/000443 від 30.12.2010р. - інвойс №6/V від 16.12.2010р. з визначенням ціни 0,33 євро за кг товару та загальної вартості 6435 євро; калькуляцію виробника від 16.12.2010р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,33 євро/кг;

3) до митної декларації №600020002/11/000029 від 26.01.2011р. - інвойс №1/V від 11.01.2011р. з визначенням ціни 0,34 євро за кг товару та загальної вартості 6630 євро; калькуляцію виробника від 10.01.2011р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,34 євро/кг;

4) до митної декларації №600020002/11/000081 від 03.03.2011р. - інвойс №2/V від 23.02.2011р. з визначенням ціни 0,34 євро за кг товару та загальної вартості 6630 євро; калькуляцію виробника від 11.02.2011р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,34 євро/кг.

В усіх інвойсах зазначено, що товар ввозиться позивачем на адресу зареєстрованого на території України власного представництва на умовах CPT, Євпаторія. Також позивачем до митних декларацій додавалися копії ВМД країни відправлення

В усіх перелічених випадках декларування товару до митного органу позивачем надавалося рішення №600000006/2010/000381/1 від 09.07.2010г. про визначення митної вартості порошку плодів ріжкового дерева, яке було прийнято митним органом під час розмитнення цього товару при його першому ввезенні позивачем на територію України - митним органом була визначена митна вартість порошку з плодів ріжкового дерева на рівні 0,3272 євро/кг.

Згідно вказаного у цьому рішенні джерелами інформації, які використовувалися митним органом для визначення митної вартості, є ст.265, 266, 269, 273 Митного кодексу України, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006р. №1766, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" від 09.04.2008р. №339.

Судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 встановлено, що 29 грудня 2011р. за наслідками проведеної планової документальної перевірки з питань митної справи Представництва "ЛУСЕС ДЕ ВАЛЕНСІЯ ЛІМУЗИН, С.Л.", код ЄДРПОУ 26585009, яке є представництвом позивача на території України, відповідачем оформлено Акт перевірки №0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011р.

Відповідно до абзацу другого п.9 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів від 09.04.2008р. №339 у разі встановлення за результатами перевірки випадків заниження митної вартості товарів рішення про визначення митної вартості товарів окремо не оформлюється, а відомості про визначену митним органом митну вартість товарів зазначаються у відповідному акті про результати перевірки.

З цього суд під час розгляду справі № 2а-6101/12/0170/28 дійшов висновку, що Акт перевірки є рішенням про визначення митної вартості та, відповідно, підлягає оскарженню в передбаченому КАС України порядку як рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно Акту при перевірці правильності визначення митної вартості встановлено, що позивачем з поточного рахунку Представництва сплачено за послуги з перевезення товару, декларування якого здійснено за ВМД №600020002/10/000443 від 30.12.2010р., №600020002/10/000384 від 30.11.2010р., №600020002/11/000029 від 26.01.2011р., №600020002/11/000081 від 03.03.2011р.

Вартість сплачених позивачем з рахунку Представництва транспортних послуг, на думку відповідача, повинна бути доданою до митної вартості товару на підставі п.5 абзацу другого ст.267 Митного кодексу України як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, додатково понесені Позивачем.

Відповідачем вирішено, що задекларована позивачем митна вартість товарів повинна бути збільшеною:

- за митною декларацією №600020002/10/000384 від 30.11.2010р. на 28590грн. (вартість послуг, наданих ФОП ОСОБА_9 за актом виконаних робіт №Tt-00000103 від 25.11.2010р.);

- за митною декларацією №600020002/10/000443 від 30.12.2010р. - на 26250грн. (вартість послуг, наданих ФОП ОСОБА_10 за актом виконаних робіт б/н від 05.01.2011р.);

- за митною декларацією №600020002/11/000029 від 26.01.2011р. - на 23680грн. (вартість послуг, наданих ТОВ "Корсель" за актом виконаних робіт №К-00000007 від 26.01.2011р.);

- за митною декларацією №600020002/11/000081 від 03.03.2011р. - на 23680грн. (вартість послуг, наданих ТОВ "Корсель" за актом виконаних робіт №К-00000025 від 04.03.2011р.).

Розрахунок митної вартості товару за вказаними ВМД наведено відповідачем у додатку №3 до Акту перевірки.

У висновках Акта перевірки відповідачем зазначено, що митна вартість визначена ним на підставі ст.265, 266, 267, 273 Митного кодексу України та п.54.3.6 Податкового кодексу України, п.3, 4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів від 09.04.2008р. №339.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до статті 42 МКУ під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень МКУ здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МКУ, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У процесі вступу України до СОТ законодавство України з питань визначення митної вартості товарів було повністю приведено у відповідність до вимог Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ), зокрема Угоди про застосування статті VII ГАТТ. У процесі приведення законодавства до зазначених вимог були внесенні зміни до розділу XI Митного кодексу України та наказом Держмитслужби від 31.01.2007 N 74 були затверджені Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - Методичні рекомендації), які імплементували в українське законодавство вимоги Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

На цій підставі стаття VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ) "Оцінка товару для митних цілей" та Угода про застосування статті VII ГАТТ є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII ГАТТ формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на аналогічний товар.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. В листі Державної митної служби України від 29.10.2010р. № 11/7-10.16/13195 зазначено, що це можливо здійснити тільки шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією - рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено і інформація про які ретельно перевірялася, що передбачено відповідно до статті 267 МКУ та Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 09.04.2008 N 339.

Згідно ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - стаття 267 МКУ;

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - стаття 268 МКУ;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - стаття 269 МКУ;

4) на основі віднімання вартості - стаття 271 МКУ;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - стаття 272 МКУ;

6) резервного - стаття 273 МКУ.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом ціни договору відповідно до норм ст.267 МКУ, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МКУ. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МКУ за основу може бути взята ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україну не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до ст.271 МКУ або ст.272 МКУ вартість товарів. При цьому кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.273 МКУ.

Відповідно до ст.267 МКУ встановлено порядок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами. Особи вважаються пов'язаними між собою в разі, якщо один з них прямо або опосередковано контролює іншого.

Відповідно до положень розділу XI МКУ, в основу якого ввійшли основні положення Угоди про застосування статті VII ГАТТ, а також відповідно до Тлумачних приміток, що є невід'ємною частиною зазначеної Угоди, розроблено та Наказом Державної митної служби України від 31.01.2007р. №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

Згідно п.4.9 цього Наказу для цілей статті 267 термін "особи" включає, де це доречно, юридичних осіб. Тлумачення до ст.267 МКУ не містять жодних застережень про те, що юридична особа та її представництво можуть бути визнані різними особами для цілей застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Використання вказаного в ст.267 МКУ методу визначення митної вартості товарів за ціною договору в разі ввезення товару в операціях, що здійснюються однією юридичною особою, цією нормою не передбачено.

Оскільки позивач та утворене ним на території України Представництво є однією юридичною особою, відтоді Представництво повністю підконтрольне позивачеві, а відтак позивач та його представництво є пов'язаними між собою особами.

З цього суд при розгляді справи № 2а-6101/12/0170/28 встановлює, що митна вартість у разі ввезення товарів Позивачем на адресу свого представництва не може бути визначеною за ціною договору.

На цій підставі посилання відповідача про те, що митна вартість повинна була бути визначеною позивачем з урахуванням приписів ст.267 МКУ є такими, що не відповідають законодавству. На це вказано Державною митною службою України в рішенні про результати розгляду скарг Позивача №11.1/2-15.1/950 від 03.02.2012р.

Відповідно до ст.266 МКУ якщо митна вартість не може бути визначена за методом ціни договору відповідно до норм ст.267 МКУ, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МКУ. Ст.269 МКУ передбачає метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Судом встановлено, що позивачем надано рішення №600000006/2010/000381/1 від 09.07.2010г. про визначення митної вартості порошку плодів ріжкового дерева, яке було прийнято митним органом під час розмитнення цього товару при його першому ввезенні позивачем на територію України - митна вартість порошку з плодів ріжкового дерева зазначена на рівні 0,3272 євро/кг.

Згідно вказаного у цьому рішенні джерелами інформації, які використовувалися митним органом для визначення митної вартості, є ст.265, 266, 269, 273 Митного кодексу України. Тобто відповідач здійснив визначення митної вартості відповідно до вимог ст.269 МКУ за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Розділом 6 Наказу №74 надано роз'яснення до статті 269 МКУ. Згідно п.6.1 Наказу №74 при застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж подібних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно в тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Відповідно до пунктів 5.4 та 6.4 Наказу №74 митна вартість за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 Митного кодексу України та скоригована відповідно до абзацу статей 268 (269) та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України. Саме пунктом 5 абзацу другого статті 267 МКУ передбачено додавання до ціни договору витрат покупця на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Аналогічні норми містяться у пунктах 4 приміток до статей 2 та 3 Тлумачних приміток, які є невід'ємною частиною Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Тобто при визначенні митної вартості другим та третім методами до уваги має братися інформація про оформлені ідентичні та подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких здійснено із застосуванням першого методу визначення митної вартості. Тому митна вартість за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів визначена вже з урахуванням відповідних витрат на транспортування. Умов, за яких було б потрібно до вартості подібних (аналогічних) товарів окремо додати ще й вартість транспортування, ст.269 МКУ не містить.

Використання резервного методу передбачено ст.273 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу. Тоді митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Положеннями ГАТТ передбачено оцінювання ввезеного товару для митних цілей на основі дійсної вартості, під якою розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній торгівлі в умовах вільної конкуренції. Позивач надав інформацію, яка Відповідачем не спростована, стосовно митної вартості подібного (аналогічного) товару "Порошок плодів ріжкового дерева" при ввезенні між GA TORRES, S.L. CTRA TURIS SILLA SN 46389 TURIS VALENCIA SPAIN і ТОВ "КОРПОРЕЙШН УКРПРОМЕНЕРГО" (69096, м.Запоріжжя, вул.Ладозька, 19), з якої вбачається, що визначена Позивачем митна вартість вище вартості подібних (аналогічних) товарів, які майже одночасно з Позивачем імпортовані в Україну між непов'язаними продавцем та покупцем. Це повністю відповідає загальним принципам оцінки, передбаченим відповідними пунктами статті VII, зокрема, пункту 2(a) статті VII ГАТТ, згідно якого дійсна вартість - це ціна, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 встановлено, що витрати на перевезення товарів і у разі сплати вартості послуг з перевезення з рахунків Позивача за межами України, і у разі сплати вартості цих послуг з рахунку представництва Позивача в Україні враховувалися Позивачем при визначенні митної вартості. Це підтверджено калькуляціями виробника, які надавалися відповідачеві при розмитненні, в яких міститься запевнення виробника про ринкову вартість товару на рівні 0,33 (0,34) євро/кг, до складу якої включено витрати на транспортування продукції на територію України до пункту призначення, яки були досліджені під час розгляду цієї справи:

- калькуляція виробника б/н від 18.11.2010 року до ВМД №600020002/10/000384 від 30.11.2010р.;

- калькуляція виробника б/н від 16.12.2010 року до ВМД №600020002/10/000443 від 30.12.2010р.;

- калькуляція виробника б/н від 10.01.2011 року до ВМД №600020002/11/000029 від 26.01.2011р.;

- калькуляція виробника б/н від 11.02.2011 року до ВМД №600020002/11/000081 від 03.03.2011р.

Норми ст.273 МКУ прямо не передбачають, що витрати, сплачені за перевезення товарів в гривні з поточного рахунку позивача, відкритого на ім'я зареєстрованого в Україні Представництва, повинні додаватися до митної вартості, визначеної на рівні подібних (аналогічних) товарів, які майже одночасно з позивачем імпортовані в Україну між непов'язаними продавцем та покупцем.

Судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 встановлено, що на обгрунтування митної вартості декларант надавав відповідачеві рішення №600000006/2010/000381/1 від 09.07.2010г. про визначення митної вартості порошку плодів ріжкового дерева, а також:

1) до митної декларації №600020002/10/000384 від 30.11.2010р. - інвойс №5/V від 16.11.2010р. з визначенням ціни 0,33 євро за кг товару та загальної вартості 6435 євро; калькуляцію виробника від 18.11.2010р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,33 євро/кг;

2) до митної декларації №600020002/10/000443 від 30.12.2010р. - інвойс №6/V від 16.12.2010р. з визначенням ціни 0,33 євро за кг товару та загальної вартості 6435 євро; калькуляцію виробника від 16.12.2010р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,33 євро/кг;

3) до митної декларації №600020002/11/000029 від 26.01.2011р. - інвойс №1/V від 11.01.2011р. з визначенням ціни 0,34 євро за кг товару та загальної вартості 6630 євро; калькуляцію виробника від 10.01.2011р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,34 євро/кг; копію ВМД країни відправлення від 13.01.2011 № 11ES0017411 0020763;

4) до митної декларації №600020002/11/000081 від 03.03.2011р. - інвойс №2/V від 23.02.2011р. з визначенням ціни 0,34 євро за кг товару та загальної вартості 6630 євро; калькуляцію виробника від 11.02.2011р., в якій зазначено, що ринкова вартість товару складає 0,34 євро/кг; копію ВМД країни відправлення від 13.01.2011 № 11ES0017411 0166945.

В усіх випадках декларування заявлена позивачем митна вартість є не нижче тієї, яка була визначена митним органом рішенням №600000006/2010/000381/1 від 09.07.2010г.

Судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 прийнято до уваги надану позивачем інформацію про митну вартість подібного (аналогічного) товару, визначену при ввезенні товару від GA TORRES, S.L. CTRA TURIS SILLA SN 46389 TURIS VALENCIA SPAIN на адресу ТОВ "КОРПОРЕЙШН УКРПРОМЕНЕРГО" (69096, м.Запоріжжя, вул.Ладозька, 19).

Суд по справі № 2а-6101/12/0170/28 погодився з посиланнями позивача щодо можливості визнання вартості подібного (аналогічного) товару при ввезенні товару від GA TORRES, S.L. CTRA TURIS SILLA SN 46389 TURIS VALENCIA SPAIN на адресу ТОВ "КОРПОРЕЙШН УКРПРОМЕНЕРГО" в якості "дійсної вартості", на якій повинна ґрунтуватися оцінка імпортованого товару для митних цілей згідно статті VII ГАТТ.

Суд по справі № 2а-6101/12/0170/28 не взяв до уваги доводи відповідача про те, що калькуляціями виробника визначено вартість транспортування у складі зазначеної в інвойсах ринкової ціни на рівні 0,03 (0,04) євро/кг, а перевіркою виявлено, що понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України становлять більшу суму, з огляду на те, що відповідачем ця невідповідність в межах перевірки не досліджена.

Суд по справі № 2а-6101/12/0170/28 зазначає, що визначення митної вартості товару належить до компетенції виключно митних органів - така вартість може бути визначена митним органом в межах контролю правильності визначення митної вартості товарів, здійснюваного в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Вбачається, що відповідачем не повною мірою використано надані йому законом права стосовно впевненості в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Отже законні підстави для висновку про обґрунтованість додавання сплачених позивачем витрат на транспортування до визначеної позивачем митної вартості, яка відповідає дійсній вартості подібного (аналогічного) товару, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, відсутні, що і було прийнято до уваги судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 .

Таким чином висновки відповідача, щодо часткової оплати вартості перевезення товару «Порошок з плодів (стручків) ріжкового дерева Carob powder», ввезення якого оформлено вантажними митними деклараціями № 600020002/10/000384 від 30.11.2011р., № 600020002/10/000443 від 30.12.2010р. № 600020002/11/000029 від 26.01.2011р., № 600020002/11/000081 від 03.03.2011р. з поточного рахунку Представництва в гривні як подальші витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що не включалися до ціні, у зв'язку з чим були прийняті оспорювані рішення про донарахування мита у розмірі 15329,95 гривень що підлягає сплаті з ввізного мита та податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 23505,99 грн., є не обґрунтованими та безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, під час судового розгляду справі № 2а-6101/12/0170/28, суд дійшов до висновку, щодо протиправності рішення Кримської митниці про визначення митної вартості, яке було оформлено Актом №0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011р. планової документальної перевірки Представництва "ЛУСЕС ДЕ ВАЛЕНСІЯ ЛІМУЗИН, С.Л.", з питань митної справи за період з 01.10.2008 до 30.09.2011р.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає доведеними та такими, що не підлягають повторному доказуванню обставини, встановлені судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 стосовно необгрунтованого визначення відповідачем митної вартості товару, що був ввежений позивачем на підставі вантажних митних декларацій № 600020002/10/000384 від 30.11.2011р., № 600020002/10/000443 від 30.12.2010р. № 600020002/11/000029 від 26.01.2011р., № 600020002/11/000081 від 03.03.2011р.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, Кримська митниця не надала належних та допустимих доказів, за якими відповідачем було правомірно здійснено визначення митної вартості товарів та донарахування податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митним органом неправомірно було донараховано мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України на суму 15329,95 гривень та податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 23505,99 грн.

Оскільки судом встановлено правомірність визначення позивачем митної вартості товару за ВМД №600020002/10/000443 від 30.12.2010р., №600020002/10/000384 від 30.11.2010р., №600020002/11/000029 від 26.01.2011р., №600020002/11/000081 від 03.03.2011р., а також неправомірність визначення відповідачем митної вартості по вказаним операціям, суд вважає безпідставним донарахування відповідачем податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита в розмірі 15329,95 гривень та податку на додану вартість в сумі 23505,99 гривень.

Оскільки суд визнав неправомірним донарахування відповідачем податкових зобов'язань, суд також визнає протиправним застосування до позивача штрафних санкцій за несплату ввізного мита у сумі 2058,50 грн. та податку на додану вартість в сумі 3155,30грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Кримської митниці № 10 від 15.02.2012 року про донарахування мита на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 17388,45 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 15329,95 гривень, за штрафними санкціями в розмірі 2058,50 грн., та податкове повідомлення-рішення Кримської митниці № 11 від 15.02.2012 року про донарахування податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 26661,29 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 23505,99 гривень, за штрафними санкціями в розмірі 3155,30 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 440,50 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Під час судового засідання, яке відбулось 22.05.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 29.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кримської митниці № 10 від 15.02.2012 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кримської митниці № 11 від 15.02.2012 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» («LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL») в особі Представництво "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." (ідентифікаційний код юридичної особи 26585009) судовий збір у розмірі 440,50 грн. шляхом безспірного списання із рахунку Кримської митниці.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.