Постанова № 31867457, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. о 14:10 Справа №801/3258/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г. Ю., за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства «Башарат»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

про визнання протиправними дій, протиправним та скасування рішення

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Обставини справи:

Приватне мале підприємство «Башарат» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів в АРК стосовно проведення перевірки, за результатами якої 19.02.2013р. було прийнято рішення про накладення штрафу в розмірі 4860,00 грн., а також визнання протиправним та скасування цього рішення.

Позовні вимоги мотивовані порушенням порядку проведення перевірки, відсутністю правових підстав для прийняття спірного рішення за результатом проведеної перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо неприбуття у судове засідання відповідача бо неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013р. посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Керчі АРК було виявлене розповсюдження зовнішньої реклами з ознаками порушення Закону України «Про рекламу», за наслідками чого був складений протокол №234, відповідно до якого в м. Керчі уздовж дороги напроти будинку №37-А по вул. Генерала Попова (в місці, де знаходиться кафе «Алена» ПМП «Башарат») розміщений рекламний носій (щит) з інформацією, направленою на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару зі змістом «АВТОМОЙКА КАФЕ САУНА БІЛЬЯРД» (а.с. 35).

Відповідачу направлена вимога про надання інформації до 13.02.2013р. з встановленням строку її надання до 13.02.2013р., яка була отримана 06.02.2013р. На підставі зазначеного протоколу 18.02.2013р. було прийнято рішення про початок розгляду справи за порушення законодавства про рекламу (а.с. 31, зворотній бік аркушу).

08.02.2013р. відповідач надав відповідь, згідно з якою в даний час порушення порядку розміщення реклами усунено.

Так, згідно наданого позивачем договору №003/12 від 25.10.2012р. Приватний підприємець ОСОБА_3 (Виконавець) надає повнокольорове надрукування (наклейку) Замовнику - ПМП «Башарат» на наданій замовником виносний штендер-стоппер розміром 600х1000 (такий, що знаходився у використанні, власність ПМП «Башарат») за ціною та специфікацією продукції, встановленої протоколом №1 до договору від 25.10.2012р. - 156,00 грн. у кількості 2 одиниці (а.с. 17-19).

Відповідно до договору №003/12 від 25.10.2012р. та протоколу №1 до договору вартість виготовлення повнокольорового друку (наклейки) складає 156,00 грн.

19.02.2013р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АРК був складений протокол №7 засідання у справі за порушення законодавства про рекламу стосовно приватного малого підприємства «Башарат» (98300, м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37-А) - а.с. 31.

Згідно із зазначеним протоколом було встановлено, що в м. Керчі уздовж дороги напроти будинку №37-А розмішений рекламний носій (щит) з інформацією, направленою на формування та /або підтримання інтересу споживачів реклами до товару наступного змісту: «АВТОМОЙКА КАФЕ САУНА БІЛЬЯРД» біля кафе «Алена» ПМП «Башарат».

Зазначена зовнішня реклама розміщена з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого виконавчим комітетом Керченської міської ради).

За відомостями Керченської міської ради (вх. №423 від 15.02.2013р.) дозвіл на рекламні носії не видавався (а.с. 34).

У зв'язку з обставинами, викладеними в рішенні про початок розгляду справи за порушення законодавства про рекламу було вирішено прийняти рішення про накладення штрафних санкцій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004р. «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» на відповідача, як на розповсюджувача реклами, в 5-кратноу розмірі від вартості виготовленої реклами, що складає 156,00грн. х 5 = 780,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу», як на розповсюджувача, який розповсюджував рекламу самостійно та винний у недотриманні встановлених законом вимог порядку розміщення реклами, у зв'язку з неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», в розмірі 240 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4080 грн. (17 грн. х 240).

На підставі зазначеного протоколу 19.02.2013р. було прийнято рішення №82 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 4860,00 грн. (а.с. 29).

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає, що регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі -Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про рекламу": спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з п. 7 вказаного Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 р. №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1337/20075 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі Положення).

Згідно пп. 4.1. п. 4 Положення Інспекції відповідно до покладених на них завдань: здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Відповідно до пп. 6.1.12. пп. 6.1. п. 6 Положення Інспекції у сфері захисту прав споживачів мають право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

При цьому одержувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб ( пп. 6.8. п. 6 Положення).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, контроль за дотриманням, зокрема, законодавства про рекламу відноситься до повноважень Держспоживінспекції України та її територіальних органів на місцях.

А відтак, на відповідача законодавством покладений обов'язок здійснення контролю за дотриманням Закону України "Про рекламу" суб'єктами господарювання.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлено постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004р. (далі Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Згідно з абз. 11 пп. 2 п. 4 Порядку штрафи накладаються на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами, зокрема, за розміщення реклами тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються, на транспорті, а також реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену.

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. (п. 9 Порядку)

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення (п. 10 порядку). Протокол розглядається у місячний строк.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, враховуючи спірні правовідносини, фіксація порушення законодавства про рекламу здійснюється протоколом, який був складений 30.01.2013р. посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Керчі АРК.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР.

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до абз 5 ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами відповідача було встановлено наявність рекламного носія - зовнішньої реклами позивача у справі. Походження зовнішнього рекламного носія позивачем підтверджено наданими документами та не заперечується.

Вказаною частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу" на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день. Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.

Як вбачається зі змісту листа від 30.01.2013р. (а.с. 33) позивач був повідомлений про та дату та місце розгляду питання щодо накладення на нього штрафних санкцій.

Пунктом 11, 12, 14, 16, 18 Порядку встановлено, що за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Держспоживстандарт і його територіальні органи повідомляють роботодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день. Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено провадження. За результатами розгляду приймається рішення.

Відповідне рішення було прийнято 19.02.2013р. за №82, як встановлено судом у порядку, передбаченому законодавством (а.с. 29).

Згідно з ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 6 ст.9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Зафіксована на фотографії (додаток до протоколу - а.с. 32) зовнішня конструкція не відповідає зазначеним ознакам вивіски чи таблички, оскільки зафіксована на ній інформація направлена на споживачів реклами - невизначено коло осіб, розповсюджувалася з метою залучення нових клієнтів або з метою стимуляції існуючих до придбання товарів (послуг) відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 зазначеного Закону відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

За приписами ч. 4 ст. 27 зазначеного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Згідно з ч. 7 ст. 27 зазначеного Закону, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (оспорюваним рішенням штраф був накладений в розмірі 240 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Суд зауважує, що на виконання своїх повноважень відповідач здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу. Контроль полягає у виявленні і фіксації ознак порушення законодавства про рекламу, які безпосередньо направлені та впливають на споживача реклами.

З моменту фіксації ознак порушення здійснюються певні дії (запити, приписи) спрямовані на підтвердження виявлених ознак порушень, отримання необхідної інформації для встановлення суб'єктів господарювання, які допустили порушення. Такі дії регламентуються також Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу".

Таким чином, суд дійшов висновку, що, виходячи з наведених норм законодавства, відповідач при проведенні перевірки та прийнятті рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу діяв відповідно до наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає безпідставними посилання представника позивача на вимоги Указу Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 "Про деякі заходи по перегулюванню підприємницької діяльності" та зазначає, що норми Закону України "Про рекламу", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу" передбачають порядок встановлення та фіксації виявленого порушення законодавства про рекламу.

Суд зауважує, що ані Закон України "Про рекламу", ані Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу" не ставить у залежність проведення перевірки дотримання законодавства про рекламу від наявності чи відсутності відповідних скарг.

Отже, на думку суду, встановлення порушення законодавства про рекламу, відображене у відповідному протоколі, є належним способом фіксації виявленого порушення законодавства про рекламу, яке не потребує наявності відповідної скарги.

Слід зазначити, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Зокрема, за загальним правилом при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Зокрема, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.97 N 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована упредметненими нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, для визначення, який закон підлягає переважному застосуванню у випадку різного регулювання одного й того ж питання, використовуються в якості правового звичаю такі правила, як спеціальний закон має переважну силу над загальним та пізніше прийнятий акт скасовує попередній.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу позивача, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних нормативно-правових актів: Закону України "Про рекламу", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу", якими врегульовані питання щодо порядку проведення перевірки, прийняття рішення за результатами перевірки, та які мають перевагу перед Указом Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 "Про деякі заходи по регулюванню підприємницької діяльності".

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 23.05.2013 р. У повному обсязі постанову складено 24.05.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.