Постанова № 31867435, 14.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2013 р. Справа № 802/2575/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 року Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (далі - Крижопільська МДПІ) звернулася у суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в сумі 1907,17 грн.

Представник позивача 14.06.2013 року подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, а надіслане йому повідомлення повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити з таких мотивів.

Відповідач ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрована Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 26.08.2011 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). Крім того, починаючи з 06.01.2012 року відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і у спірних правовідносинах вважався платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку.

Згідно із ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Відповідно до п.п. 10.1.2. п. 10.1. ст. 10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок. Водночас правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначаються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Так, пунктом 291.2 статті 291 цього Кодексу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В силу приписів п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до другої групи відносяться фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Отже, відповідач ОСОБА_1, будучи зареєстрованою як платник єдиного внеску, належить до другої групи платників такого внеску.

Згідно із п. 293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п. 295.1 ст. 295 ПК України).

Судом встановлено, що за рішенням Дорошівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 27.12.2007 року місячна ставка єдиного податку для ФОП ОСОБА_1 становить 214,60 грн.

З урахуванням наявної переплати в сумі 0,50 грн. станом на 01.04.2013 року відповідач має непогашену заборгованість по єдиному податку в сумі 1907,17 грн., з яких 1287,60 грн. - єдиного податку, 599,20 грн. - штрафна санкція та пеня в сумі 20,87 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків та іншими письмовими доказами, зокрема актом позапланової перевірки № 1035/1702/НОМЕР_1 від 22.08.2012 року, прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням № 0012561700 від 12.09.2012 року і доказами його отримання підприємцем.

Згідно із п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 цього Кодексу у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 направлялася податкова вимога № 113/1922/с/19 від 24.04.2012 року на суму 214,10 грн., яка нею у повному обсязі виконана не була, а заборгованість після цього збільшувалася.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку на час розгляду справи залишаються непогашеними і доказів сплати боргу в сумі 1907,17 грн. суду не надано, такий борг підлягає стягненню на підставі судового рішення.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Вимоги позивача стосовно стягнення податкового боргу обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 1907 (одна тисяча дев'ятсот сім) грн. 17 коп. на р/р 31518970700723, код платежу 18050400, одержувач ДКС у Ямпільському районі, банк ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 37840876/

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало Павло Ігорович