Рішення № 31866530, 11.06.2013, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/497/13-ц

2/0187/207/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, терті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, орган опіки та піклування Петриківської райдержадміністрації про примусове виселення,-

Встановив:

17.04.2013 року Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (наділі ПАТ «Прокредит Банк» позивач ) звернувсь до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі відповідачі), з позовом про примусове виселення та просить суд висилити відповідачів з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Одночасно заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 08.05.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено - орган опіки та піклування Петриківської РДА Дніпропетровської області.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явились. Причину своєї неявки суду не повідомили. Про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить поштові відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, орган опіки та піклування Петриківської РДА надав заяву про слухання справи у їх відсутність. Про причини своєї неявки ОСОБА_3 суд не повідомила.

Протокольною ухвалою суду справа призначена в порядку заочного розгляду, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи позовної заяви, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

06.10.2009 року між третьою особою по справі ОСОБА_3 та позивачем була укладена рамкова угода № FW2701.04, за умов якої позивач надав право на підставі договорів траншу, які є невід'ємними частинами угоди, у майбутньому надати грошові кошти у гривні, доларах США або Євро, загальним лімітом заборгованості на дату надання траншу, порахованої з використанням курсів НБУ для відповідних валют, не більше ніж 100 000,00 доларів США, з максимальним розміром відсотків 40% річних, в межах терміну 120 місяців з моменту підписання цієї угоди.

На підставі та в рамках затвердженої угоди, 16.07.2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про надання траншу № 1502,414441/ FW2701.04 відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі - 1 100 000,00 грн., процентна ставка - 26% річних, строком на 43 місяці, комісія складає 2,00 % від суми кредиту.

З метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань між сторонами укладено договір іпотеки № FIL.122130- ІДІ від 16.07.2010 року , який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 - Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстраційним № 387. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_3 передала в іпотеку позивачу - нерухоме майно, житловий будинок - загальною площею 494,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або незалежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель в праві задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержатель.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов рамкової угоди та кредитного договору в частині своєчасності повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, невиконання ОСОБА_3 вимог позивача про погашення заборгованості, позивачем прийнято рішення про задоволення власних вимог шляхом набуття права власності на будинок.

19.03.2012 року на підставі заяви позивача та наданих документів ОКП «Дніпродзержинське БТІ» за позивачем зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок.

23.03.2012 року позивачем було вручено під особистий підпис ОСОБА_3 лист № 20-2/12/11 про добровільне виселення з житлового будинку, передачу його позивачу разом з оригіналами правовстановлюючих документів та ключем від будинку, протягом тридцяти календарних днів.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.04.2013 року, у справі №2/0187/7/13 за позовом ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про примусове виселення, задоволено позов та виселено відповідачів по вказаній справі з будинку АДРЕСА_1 та зобов'язано останніх звільнити від усього майна та передати позивачу вказаний будинок.

Як зазначив представник позивача, під час розгляду справи №2/0187/7/13 в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_3 надано до суду довідку виконкому Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про те, що в будинку зареєстровані - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є відповідно донькою та онукою - ОСОБА_3 Станом на 09.04.2013 року відповідачі та ОСОБА_3 продовжують без поважних підстав користуватися будинком, чим здійснюють перешкоду в реалізації позивачем його прав власності на будинок, які передбачені ст. 319 Цивільного кодексу України.

Статтею 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиняти нею дії, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Зокрема, диспозицією статті 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

За матеріалами справи встановлено, що банк направив ОСОБА_3, ОСОБА_5 та відповідачу письмову вимогу від 12.10.2012 року вих. №20-2/12/57 щодо виселення, яка отримана адресатом 13.10.2012 року, що підтверджується долученим до справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд зазначає, що на момент укладання іпотечного договору у предметі іпотеки зареєстрованих малолітніх та неповнолітніх дітей не було, що було підтверджено довідкою Лобойківської сільської ради від 19.07.2010 року №797.

Згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За таких обставин, будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

За матеріалами справи встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Лобойківської сільської ради значиться, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та має склад сім'ї, а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження - донька.

При цьому відповідно до відомостей наданих ДМС України в Дніпропетровській області Петриківським районним сектором ОСОБА_1 дійсно зареєстрована з 25.04.2012 року за адресою АДРЕСА_1, однак ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в Петриківському районі взагалі не зареєстрована (а.с. 16-17).

Таким чином ОСОБА_1 була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 після укладення договору іпотеки та без згоди на це іпотекодержателя, а малолітня ОСОБА_2, взагалі народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто після укладення договору іпотеки.

За таких обставин, з урахуванням того, що позивачем дотримано процедуру добровільного виселення мешканців житлового приміщення та які вимогу банку не виконали, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 88 ЦПК України.Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 226-228, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - задовольнити.

Висилити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст заочного рішення буде виготовлено та підписано 17.06.2013 року.

Суддя:(підпис) І. М. Соловйов

з оригіналом згідно:

суддя І.М.Соловйов