Рішення № 31865501, 12.06.2013, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 2014/3761/2012

Провадження № 2/621/75/13

РІШЕННЯ

іменем України

12.06.2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Бережної Н.М.,

при секретареві Друповій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

встановив:

19.09.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів, в якому вказала, що 02.02.2011 року між консалтинговою агенцією «РОМІТСН», створеною на базі ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_2 (виконавець) з одного боку та ОСОБА_1 (замовник) з другого боку було укладено Договір про інформаційно-довідкове обслуговування № 0202-38/11, відповідно до якого виконавець бере на себе зобовязання із забезпечення інформаційного, консультаційно-довідкового, абонементного обслуговування з питань врегулювання договірних зобовязань замовника за кредитним договором від 14.03.2007 року № 11127081000 від 14.03.2007 року, укладеного між замовником та АКБ «УкрСиббанк». Пунктом 4.1 ОСОБА_3 передбачено, що розмір оплати замовником послуг виконавця у загальні сумі складає 3200 доларів США, що на день укладання цього ОСОБА_3 становило 25600 грн. Відповідно до п. 7.1.1 замовник сплачує виконавцю в день підписання цього ОСОБА_3 суму еквівалентну 1600 доларів США, що на момент укладання ОСОБА_3 становило 12800 грн. Пункт 7.1.2 передбачає, що в триденний строк з моменту передачі справи до суду наступної інстанції замовник сплачує виконавцю одним траншем суму в розмірі 1600 доларів США за курсом, який буде становити на момент розрахунку. ОСОБА_1 були надані необхідні для укладення ОСОБА_3 документи та інформація, позивач оплатила послуги виконавця у сумі 12800 грн. ОСОБА_3 у п. 5.1 передбачено, що сторони несуть відповідальність, визначену цим ОСОБА_3 та чинним в Україні законодавством. Порушення зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Відповідач порушив умови ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, змінив номер телефону, вказав неправдиву адресу, ухиляється від виконання умов ОСОБА_3, що, на думку позивача, свідчить про ненастання правових наслідків, обумовлених укладеним з відповідачем ОСОБА_3, ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_1 щодо бажання виконання ним ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, а, отже, Договір було укладено ОСОБА_1 під впливом обману, крім того, сам Договір має численні порушення ЗУ «Про захист прав споживачів». Таким чином, позивач вказувала на те, що при укладенні вищевказаного ОСОБА_3 було порушено ст. 202, 203 ЦК України, а тому є підстави для застосування ст. ст. 215, 216 ЦК України. ОСОБА_1 було направлено на адресу ОСОБА_2 письмову претензію про повернення коштів, однак, вона повернулася у звязку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися до суду. На підставі вищевикладеного, позивач просила визнати Договір про інформаційно-довідкове обслуговування від 02.02.2011 року № 0202-38/11, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12800 грн., сплачені позивачем на підставі ОСОБА_3 від 02.02.2011 року № 0202-38/11; судові витрати покласти на ФОП ОСОБА_2

У судове засідання ОСОБА_1 не зявилася, свої інтереси довірила представляти ОСОБА_4, яка підтримала позовні вимоги та обставини, викладені у позовній заяві, вказувала на те, що ОСОБА_2 не виконав умови ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_4 зазначала, що документи, додані відповідачем до його заперечень проти позову, мають суттєві недоліки, а саме відправлення документів ОСОБА_1 без печатки юридичної особи, зазначення адреси, відмінної від тієї, яка міститься в ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, надання поштового повідомлення без відмітки про вручення листа адресату, а також невідповідність маси конверту масі документів ніби то направлених позивачу. Тобто, ОСОБА_4 наголошувала на тому, що ОСОБА_2 не було здійснено жодних дій по виконанню оспорюваного ОСОБА_3, у звязку з чим представник позивача просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, справу просив розглядати у його відсутності, проти позову заперечував, посилаючись на те, що умови ОСОБА_3 про інформаційно-довідкове обслуговування від 02.02.2011 року № 0202-38/11 можна чітко розподілити на консультативні та абонементні (представницькі). Як вбачається з даного ОСОБА_3 та наданих позивачем доказів ОСОБА_1 замовляла саме консультативні послуги, зокрема, позивачем, відповідно до п. 2.1.1. ОСОБА_3, не надавалося довіреності на імя ОСОБА_2, тобто нею не замовлялися послуги з представництва її інтересів у будь-яких інстанціях. Відповідач надав ОСОБА_1 консультацію щодо наявності порушення чинного законодавства України під час укладання та виконання кредитного ОСОБА_3 від 14.03.2007 року № 11127081000, ОСОБА_2 було направлено на адресу позивача проект позову про розірвання вищевказаного Кредитного ОСОБА_3 від 14.03.2007 року та пропозицію щодо представництва її інтересів у суді, однак, ОСОБА_1 у визначений строк жодних дій не вчинила, довіреностей не надавала, що свідчить про виконання відповідачем умов ОСОБА_3 від 02.02.2011 року та надання саме консультативних послуг. Крім того, ОСОБА_1, на момент укладення ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, погоджувалася з усіма його умовами, а своїми діями (надання документів, здійснення оплати) визнала його дійсність. Таким чином, ОСОБА_2 вважав, що позивачем не доведена жодна з обставин, викладених у позовній заяві, позов є необґрунтованим, у звязку з чим відповідач просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2011 року між ОСОБА_1 (Замовник) та Консалтиноговою агенцією «РОМІТСН», яка створена на базі ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_2 (Виконавець) уклали Договір про інформаційно-довідкове обслуговування № 0202-38/11, відповідно до якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим ОСОБА_3 доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання із забезпечення інформаційного, консультаційно-довідкового, абонементного обслуговування з питань врегулювання договірних зобовязань Замовника за кредитним договором від 14.03.2007 року № 11127081000 /а.с. 64-68/, укладеного між Замовником та АКІБ «УкрСиббанк». ОСОБА_3 № 0202-38/11 від 02.02.2011 року визначено, що Виконавець бере на себе зобовязання із забезпечення Замовника такими видами інформаційного обслуговування: - упередження неправомірних дій з боку кредиторів; - оптимального розрахунку можливих відстрочок або реструктуризації заборгованості за зобовязаннями; - мінімізації штрафів за простроченою заборгованістю; - захисту прав Замовника у виконавчому провадженні; - досудового та судового врегулювання договірних зобовязань Замовника за кредитним договором від 14.03.2007 року № 11127081000, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» - мінімізації відповідних фінансових витрат (по погашенню грошових зобовязань). При необхідності Виконавець діє від імені Замовника, по довіреності представляє його інтереси в судах України (загальних та спеціальних), закладах судової експертизи, інших органах, установах та організаціях, повязаних із досудовим та судовим розглядом справи; виконує обробку інформації і пошук варіантів інформації, що цікавить Замовника по всьому обсягу банку даних; надає абонементні консультаційно-довідкові послуги з досудового та судового врегулювання договірних зобовязань Замовника з АКІБ «УкрСибибанк». Вартість обслуговування за ОСОБА_3 від 02.02.2011 року складає 3200 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день укладання даного ОСОБА_3 становило 25600 грн. Замовник зобовязаний сплатити Виконавцю в день підписання цього ОСОБА_3 суму еквівалентну 1600 доларів США, що на день укладання ОСОБА_3 від 02.02.2011 року становило 12800 грн. Розділом 5 ОСОБА_3 № 0202-38/11 передбачено, що у випадку порушення своїх зобовязань за цим ОСОБА_3 сторони несуть відповідальність, визначену цим ОСОБА_3 та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /а.с. 8-9/.

На виконання умов ОСОБА_3 від 02.02.2011 року № 0202-38/11 ОСОБА_1 сплатила 02.02.2011 року на рахунок ОСОБА_2 грошову суму, визначену ОСОБА_3, а саме 12800 грн. /а.с. 10/.

Оскільки, ОСОБА_2 порушив свої зобовязання за ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, а саме не виконав взятих на себе зобовязань, не надав жодних консультацій, крім того, не відповідав не телефонні дзвінки та не перебував за адресами, визначеними у ОСОБА_3 № 0202-38/11, що унеможливило звязатися позивача з Виконавцем, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення коштів, в якій вказала на невиконання відповідачем умов ОСОБА_3 від 02.02.2011 року та просила вважати недійсним вищевказаний Договір № 0202-38/11, кошти, сплачені нею у розмірі 12800 грн. повернути, а також попереджала про судовий порядок вирішення спору /а.с. 11-12/.

Дану вимогу було направлено на дві адреси, однак, відповідач її не отримав, що підтверджується копією конверту з позначкою про закінчення терміну його зберігання /а.с. 91-92/.

Проте, відповідачем було надано до суду копію Звіту висновків фахівця в галузі права стосовно наявності порушення чинного законодавства України під час укладання та виконання кредитного договору від 14.03.2007 року № 11127081000, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», проект позовної заяви та супровідний лист від 10.02.2011 року, в якому зазначалося, що ОСОБА_2 направляє ОСОБА_1 вищевказаний Звіт, під час складання якого було виявлено численні порушення чинного законодавства при укладенні кредитного ОСОБА_3 від 14.03.2007 року, у звязку з чим відповідач також додав проект позовної заяви про захист прав споживача та визнання кредитного договору від 14.03.2007 року недійсним. Крім цього, ОСОБА_2 вказав, що якщо ОСОБА_1 виявить бажання доручити ведення даної справи та подання вищевказаного позову саме відповідачу, вона повинна в десятиденний термін надіслати на адресу КА «РОМІТСН» нотаріально завірену довіреність на представництво її інтересів в суді на імя ОСОБА_2 Крім цього, ОСОБА_2 надав копію опису та квитанцію про відправлення даного листа та пакету документів /а.с. 37, 38-83, 84/.

ОСОБА_1 вказувала на те, що даний лист вона не отримувала, а, отже ОСОБА_2 не виконав умови ОСОБА_3 від 02.02.2011 року № 0202-38/11, у звязку з чим позивач вважає, що даний Договір є недійсним.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Дане положення закріплено в ст. 907 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Консалтиноговою агенцією «РОМІТСН» в особі ОСОБА_2 02.02.2011 року було укладеного Договір № 0202-38/11 про інформаційно-довідкове обслуговування, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязувався забезпечити ОСОБА_1 інформаційним, консультаційно-довідковим, абонементним обслуговуванням з питань врегулювання договірних зобовязань за кредитним договором від 14.03.2007 року № 11127081000, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк». Договір від 02.02.2011 року є саме договором про надання послуг. Сторонами було надано необхідну інформацію та документи, достатні для укладання ОСОБА_3 № 0202-38/11. ОСОБА_1 було оплачено послуги ОСОБА_2 у розмірі 12800 грн. Як стверджує відповідач ним було направлено на адресу Замовника Звіт висновків фахівця в галузі права стосовно наявності порушення чинного законодавства України під час укладання та виконання кредитного договору від 14.03.2007 року № 11127081000, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», а також проект позовної заяви від імені ОСОБА_1, що свідчить про ніби то виконання відповідачем умов ОСОБА_3 від 02.02.2011 року. Однак, даний лист, за твердженням ОСОБА_1, вона не отримувала, навпаки не мала змоги звязатися із ОСОБА_2 а ні по телефону, а ні способом листування, що, на думку позивача, є невиконання відповідачем умов ОСОБА_3 № 0202-38/11, а також введення її в оману під час підписання цього ОСОБА_3 та наявність умислу у ОСОБА_2 на реальне не настання наслідків, передбачених умовами ОСОБА_3 про інформаційно-довідкове обслуговування.

Частиною першою ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які стосуються змісту, форми правочину, особи, яка вчиняє правочин, її волевиявлення, а також спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину, а саме недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у п.п. 19, 20, 24 розяснено, що правочин, вчинений під впливом обману є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Правочин має бути реально спрямований на виникнення обумовлених ним правових наслідків, тобто необхідною умовою є єдність волі і волевиявлення. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов'язків. Крім того, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування, бо знання яких може перешкодити здійсненню правочину.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається саме невиконання умов ОСОБА_3 від 02.02.2011 року № 0202-38/11, будь-яких фактів введення позивача в оману, а також відсутність у відповідача наміру на створення правових наслідків, які обумовлювалися оспорюваним правочином, судом не встановлено, а позивачем, в порушення ст. 60 ЦПК України, не надано жодних доказів. Крім того, сама ОСОБА_1 вказувала саме на невиконання ОСОБА_2 умов ОСОБА_3 № 0202-38/11, однак, при цьому посилалася на ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, які стосуються недійсності правочинів.

Не повідомлення позивача про зміну номера телефону та адреси не визнається судом обставинами, які мають істотне значення при укладанні між сторонами 02.02.2011 року договору № 0202-38/11.

З огляду на вищевикладене, встановлені у справі обставини, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, доводять факт невиконання ОСОБА_2 умов ОСОБА_3 від 02.02.2011 року і відсутність факту обману та фіктивності даного ОСОБА_3, що не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови у його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 213, 215, 216, 230, 234, 901, 902, 903, 906, 907 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: