Рішення № 31864574, 14.06.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/1763/2013-ц

Провадження №2/242/580/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2013 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Ясинського О.В., при секретарі Ярош Т.О., за участю позивача представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 приміщення Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.04.2013 р. звернувся до суду з позовом до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, в якому зазначив, що він має стаж роботи у шкідливих умовах праці понад 20 років. Останнім часом працював у відповідача.

Актом розслідування професійного захворювання у 2012 році йому було приведено у звязок з виробництвом професійне захворювання хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим больовим, помірними мязово-тонічним лівобічним корінцевим синдромами, захворювання професійне. Згідно висновку МСЕК йому встановлено 50 відсотків втрати працездатності.

Внаслідок професійного захворювання було порушено його нормальні життєві стосунки і він змушений докладати зусиль для організації свого життя, він став інвалідом. Протягом захворювання він змушений звертатися за медичною допомогою з приводу лікування.

Просить суд стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь 57050 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з,явився, надав суду заяву з підтриманням позову та проханням розглянути справу у його відсутність за участю його представника.

Представник відповідача - ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» у судове засідання не зявився. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що з позовними вимогами позивача не згоден, так як ОСОБА_3 йдучи працювати шахтарем знав, про шкідливі умови праці, але все одно працював шахтарем за власним бажанням. Шахтарам надається додаткова відпустка для відновлення здоровя, після втрати здоровя шахтарі отримують страхові виплати, для відновлення здоровя, тобто моральної шкоди завдано не було, а працював позивач в важких умовах добровільно. Наявність факту моральної шкоди, яка, як певний психічний стан особи, згідно ст..ст. 59, 145 ЦПК України, п.п. д п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя повязане з виконанням трудових обовязків», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоровя України №212 від 22.11.1995 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1996 року за №136/1161, може бути встановленно лише за висновком МСЕК. Позивачем не доведена ступінь та тяжкість перенесених ним моральних страждань, які відповідали сумі заявлених вимог. Просить відмовити у задоволенні позову повністю з підстав недоведеності розміру шкоди.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем не надано докази його моральних переживань у звязку з ушкодженням здоров,я, про порушення його нормальних життєвих звязків. Довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання не можуть бути доказами заподіяння моральної шкоди позивачеві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно акту, складеного 01.10.2012 року на ВП «шахта «Південнодонбаська №3 імені ОСОБА_4» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» та затвердженого головним державним санітарним лікарем Петровського району м. Донецьк, у ОСОБА_3 виявлено та встановлено Донецькою обласною клінічною лікарнею професійних захворювань діагноз: «хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим больовим, помірними мязово-тонічним лівобічним корінцевим синдромами. Захворювання професійне виникло вперше».

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01.10.2012 р., ОСОБА_3 було встановлено діагноз хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим больовим, помірними мязово-тонічним лівобічним корінцевим синдромами, захворювання професійне. Захворювання професійне первинне.

Відповідно до довідки МСЕК від 24.10.2012 р. ОСОБА_3 первинно встановлена 50 % втрати професійної працездатності у звязку з професійним захворюванням.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд знаходить неспроможними заперечення відповідача з приводу того, що посилання позивача на ст. 23 ЦК України є хибними, оскільки виходячи з положення ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до розяснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров,я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд знаходить неспроможними доводи представника відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області про те, що довідка МСЕК та акт за формою П4 не є доказом підтвердження заподіяння позивачеві моральної шкоди, оскільки саме втратою професійної працездатності, позивачу заподіяно моральні страждання.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 30 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання, встановлене у позивача довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ № 445542 від 24.10.2012 року, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок професійного захворювання, позивач зіткнувся з труднощами побутового плану. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступень вини відповідача, стан здоров'я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 15000 гривень, який повинен бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 і він є достатнім для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, спричиненої йому стійкою втратою працездатності у розмірі 50 відсотків внаслідок професійного захворювання.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у звязку з їх необґрунтованістю.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв,язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя