Рішення № 31863888, 31.05.2013, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/451/13-ц

Провадження № 2/188/258/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1)

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності в сумі 50 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності в сумі 50 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 13.04.1987р. позивач працював на шахті «Першотравнева» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». 01.07.1992р. позивач був звільнений з шахти «Першотравнева» Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля» за станом здоров'я. В зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, із впливом комплексу виробничих шкідливостей (фізичні перенагрузки, вимушена робоча поза, неблагоприємний мікроклімат) на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав виробничу травму. Ушкодження позивачем отримані в результаті трудових відносин з відповідачем. Йому було встановлено першу групу інвалідності безстроково. Відповідно до довідки МСЕК від 23.06.1998р. позивачу встановлено 100% втрати професійної працездатності, встановлено першу групу інвалідності, обов'язкове санаторно-курортне лікування. Інвалідність встановлена безстроково. Позивач зазначає, що внаслідок отриманої виробничої травми йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що він втратив професійну працездатність, в молодому віці став інвалідом, втратив високооплачувану роботу. Спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було роз'яснено його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці з підвищеною небезпекою. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про хворобу, пов'язану зі стресом, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва, професійного захворювання чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви свого стану. Відповідач зазначає, що позивач при зверненні з позовом пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний термін звернення до суду. Стаття 237-1 КЗпП України є спеціальною нормою трудового права, яка регулює правовідносини по відшкодуванню даного виду моральної шкоди, а тому застосування норм трудового права можливе лише за умови дотримання передбачених тим же трудовим законодавством строків звернення до суду. Згідно п. 6 перехідних положень Цивільного Кодексу України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Крім того, відповідач зазначає, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди в даному випадку покладено до 01.01.2008р. на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачу в позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 13.04.1987р. позивач працював на шахті «Першотравнева» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». 01.07.1992р. позивач був звільнений з шахти «Першотравнева» Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля» за станом здоров'я, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 5-9).

19.03.1992р. було складено акт про нещасний випадок № 32, що стався на шахті «Першотравнева» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» з ОСОБА_1, в результаті якого ним було отримано виробничу травму у вигляді «травми хребта».

Причину нещасного випадку встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

В матеріалах справи є виписні епікризи з історії хвороби позивача, відповідно до яких підтверджується погане самопочуття позивача внаслідок отриманих травм (15-17).

Відповідно до висновку МСЕК від 23.06.1998 року позивачеві було встановлено 100% стійкої втрати професійної працездатності, першу групу інвалідності. Обов'язкове санаторно-курортне лікування.

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що втрата професійної працездатності настала в результаті нещасного випадку на виробництві.

Компенсація по відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності позивачеві не було нарахована та не була сплачена.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст. 1167 ЦК України.

В матеріалах справи є довідка МСЕК від 23.06.1998 року, відповідно до якого позивачеві було встановлено 100% стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, посилається на пропущення ним строків звернення до суду.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК України УРСР не застосовуються (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 15 000, 00 грн., враховуючи при цьому втрату професійної працездатності позивача саме у розмірі 100%, встановленою довідкою МСЕК від 23.06.1998р.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1) моральну шкоду в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Пелипенко