Рішення № 31862567, 10.06.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

10.06.2013

Справа № 1519/2700/2012

Провадження №2/521/510/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйок І.А.,

при секретарі Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частину квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на ? та вселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частину квартири. В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що він оформив право власності на спірну частину в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у 2006 ропі згідно свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №537656, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.09.2006 року, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 05 жовтня 2006 р., про що зроблено запис в книзі за № 47к-69, номер запису 120, реєстраційний номер 16280033. Дійсно свідоцтво про право власності позивач оформив під час знаходження у шлюбі з відповідачем, але підстава для оформлення виникла 30.04.1983 р., коли ОСОБА_1 виплатив залишок паю у розмірі 445 (чотириста сорок п'ять) рублів 36 (тридцять шість) копійок, який не виплатила його мати. Шлюб між позивачем та відповідачем було укладено лише 23.11.1985 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія ІІ-ЖД № 420082 від 23.11.1985 р.

30 січня 2008 року мати позивача - ОСОБА_6, подарувала позивачу - ОСОБА_1, 9/10 частин квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №537656, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.09.2006 року, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 05 жовтня 2006 р., про що зроблено запис в книзі за № 47к-69, номер запису 120, реєстраційний номер 16280033. Відповідний договір дарування зареєстрований у державному реєстрі правочинів за № 6-125 від 30.01.2008 р., а право власності зареєстровано згідно витягу № 17582548 від 01.02.2008 р.

Позивач, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» № 31536628 від 04.10.2011 р. володіє на праві приватної власності усією квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 листопада 1985 року розірваний.

Відповідач вважає, що 1/10 квартири належить їй та позивачу в рівних долях.

На підставі викладеного, ОСОБА_1, володіє одноособово 1/10 частиною квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач не може претендувати на цю частину квартири, тому що позивач виплатив свій пай з власних коштів, ще до вступу у шлюб з відповідачем згідно довідки від 18 січня 1986 року.

Враховуючи все вищевикладене позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/10 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

06 квітня 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, третя особа Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на ? та вселення, в якій позивачі просили суд постановити рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_3 відмовити; визнати квартиру АДРЕСА_3, яка складається з двох кімнат загальною площею 47,8 кв.м., спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_4 в Одесі; вселити у житлові приміщення квартири АДРЕСА_5, як осіб, які в ній зареєстровані та придбали право на проживання - ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовуючи це наступним.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб 23.11.1985 року. Відразу, після реєстрації вказаного шлюбу, позивачка оселилась проживати як член родини у спірну квартиру. За час сумісного шлюбу, який було розірвано 21.11.2011 року, у них народилося дві доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які також постійно проживали у спірній квартирі. У 2009 році народилась онучка - ОСОБА_5, яка після виписки з пологового будинку оселилася проживати у вказаній квартирі. Сторони зареєстровані, та до кінця 2009 року постійно проживали у ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто придбали право постійного проживання та користування приміщеннями квартири АДРЕСА_5. Наприкінці 2009 року усією родиною сторони прийняли рішення зробити у вказаній квартирі капітальний ремонт, для чого з сімейного бюджету були виділені значні кошти, та вся сімя переїхала проживати на зйомну квартиру, до друзів та родичів. У 2010 році сумісними зусиллями вони закінчили ремонт та зробили повний капітальний ремонт квартири, що значно підняло її ринкову вартість, та мали намір повернутися проживати у цю квартиру, але ОСОБА_1 самочинно змінив замки на вхідній двері квартири та відмовився пускати їх до квартири та використовуючи своє право власності на квартиру під заставу їх сумісної квартири оформив у невідомому позивачам банку кредит. Таким чином відповідач порушив житлові інтереси позивачів та фактично позбавив їх житла.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували та просили відмовити в його задоволенні. Свій зустрічний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник третьої особи - Відділу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні підтримав зустрічну позовну вимогу в частині вселення неповнолітньої дитини.

Дослідивши всі матеріали справи, вивчивши їх у сукупності, вислухавши пояснення всіх учасників судового процесу, врахувавши та врівноваживши всі зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частину квартири та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на ? та вселення, з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 оформив право власності на спірну частину в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у 2006 році згідно свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №537656, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.09.2006 року, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 05 жовтня 2006 р., про що зроблено запис в книзі за № 47к-69, номер запису 120, реєстраційний номер 16280033. Дійсно свідоцтво про право власності позивач оформив під час знаходження у шлюбі з відповідачем, але підстава для оформлення виникла 30.04.1983 р., коли ОСОБА_1 виплатив залишок паю у розмірі 445 (чотириста сорок п'ять) рублів 36 (тридцять шість) копійок, який не виплатила його мати. Шлюб між позивачем та відповідачем було укладено лише 23.11.1985 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія ІІ-ЖД № 420082 від 23.11.1985 р.

30 січня 2008 року мати позивача - ОСОБА_6, подарувала позивачу - ОСОБА_1, 9/10 частин квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №537656, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.09.2006 року, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 05 жовтня 2006 р., про що зроблено запис в книзі за № 47к-69, номер запису 120, реєстраційний номер 16280033. Відповідний договір дарування зареєстрований у державному реєстрі правочинів за № 6-125 від 30.01.2008 р., а право власності зареєстровано згідно витягу № 17582548 від 01.02.2008 р.

Позивач, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» № 31536628 від 04.10.2011 р. володіє на праві приватної власності усією квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 листопада 1985 року розірваний.

Згідно Довідки ЖКС «Ленінський 8» від 18 січня 1986 року, яка була видана ОСОБА_1, в грудні 1979 року ОСОБА_6 був внесений пай за двокімнатну квартиру у розмірі 3 848 рублів 44 копійки. За 11 місяців 1980 року, ОСОБА_6 сплатила ще 163 рублі 46 копійок. Всього вона сплатила 4 011 рублів 90 копійок паю до переводу лицевого рахунку на ОСОБА_1. Залишок невиплаченого паю склав 445 рублів 366 копійок, який був погашений 30.04.1983 р. ОСОБА_1

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, таким чином, правовідносини сторін урегульовані Цивільним Кодексом УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 10 ЦК УРСР, громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.

До реформування стосунків власності в Союзі РСР (до1990 року) член ЖСК, свій пайовий внесок, що виплатив,повністю, не придбавав права власності на квартиру, а залишався лише її користувачем, власником квартири залишався житловий кооператив.

Право користування громадянина такою квартирою ґрунтувалося на факті членства в ЖСК і факті надання квартири рішенням ЖСК, прийнятому за процедурою, встановленою Статутом конкретного кооперативу. Таким чином, велика частина житлових приміщення в містах (природно, з них слід виключати житлові будинки, право власності на які признавалося, крім того була велика судова практика по розгляду суперечок з приводу житлових будинків) залишалася у власності держави (квартири "по ордеру"), або у власності ЖСК і ЖК, які, по суті, були продовженням держави в житловій сфері: і в тих, і в інших областях громадянин мав право користування квартирою, а право власності за ним не визнавалась..

З цієї причини такими квартирами не можна було розпоряджатися: дарувати, продавати, міняти і здійснювати інші угоди, квартири не переходили після смерті громадянина його спадкоємцям. Положення змінилося, після того, як 6 березня 1990 був ухвалений ОСОБА_7 СРСР "Про власність в СРСР", який вступив в силу липня 1990 року. Суть змін полягала в тому, що згідно ст.7 Закону СРСР,член ЖСК, ЖК і будь-якого іншого кооперативу придбавав право власності на майно (в даному випадку на квартиру) після того, як пай був виплачений повністю. При цьому, Закону 1990 року була надана зворотна сила: в Постанові Верховної Ради СРСР від 6 березня 1990 року,яким ОСОБА_7 був введений в силу, особливо говоритися, що положення ст.7 поширюються на правовідносини, що виникли як до, так і після 1 липня 1990 року. Це означає,що якщо пай в кооперативі був виплачений повністю до 1липня 1990 року (наприклад, в 1980 року), то в силу Закону 1990 року член ЖСК придбаває право власності на квартиру. Уточнення про зворотну силу Закону 1990 року має дуже важливе значення, оскільки за загальним принципом закон зворотної сили не має,це означає, що без вказаної обмовки ті члени ЖСК, які виплатили пай до 1 липня 1990 року, право власності на квартиру не придбавали. ОСОБА_7 1990 року обумовив, що після виплати паю громадянин отримував право розпорядитися квартирою на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово - будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Також, відповідно до ст. 316 вказаного кодексу, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Відповідно до ст. 318 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суд акцентує свою увагу на тому, що оскільки позивач набув право власності на 1/10 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, при виплаті залишку паю у 1983 році, суд вважає за необхідним визнати його право власності на 1/10 частину цієї квартири, та вказує на те, що ОСОБА_2 не має права на ? частки квартири АДРЕСА_4 в Одесі, що також абсолютно унеможливлює задоволення її зустрічного позову в цій частині.

Власник згідно зі ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивачами за зустрічним позовом не було надано жодного доказу належності їм на праві власності вказаної вище квартири, які також повідомили в судовому засіданні, що на даний час вони всі проживають у спірній квартирі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частину квартири, та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на ? та вселення необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Пунктом 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 10 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст. 10, 16, 316, 318, 319, 321, 384 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 16, 27, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частину квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на ? та вселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: ОСОБА_8