Рішення № 31859684, 10.06.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.06.2013

Справа № 815/10610/2012

(2/320/22/13)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 10» червня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Онуфрієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А-0829 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, відшкодувати солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, спричинену злочином та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень. Позов обґрунтовано тим, що 06.05.2004 року на артилерійських складах військової частини А-2985, розташованої у с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області відбулися вибухи бойових припасів. В результаті недбалих та злочинних дій військовослужбовців ОСОБА_3, ОСОБА_4, виникла надзвичайна ситуація, від якої осколками артилерійських снарядів та вибухових хвиль був пошкоджений належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, та позивачу було заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Оскільки тривалий час сума збитків сплачена не була, тому уточнила позовні вимоги, згідно яких просила відшкодувати солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, з урахуванням індексації, в розмірі 35 031,63 грн.

Представники позивача - адвокат ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, від них надійшли заяви про слухання справи за їх відсутності, просили розглянути справу на підставі доказів, приєднаних до справи.

Представник відповідача військової частини А-0829 в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, про що надав письмові заперечення, згідно яких військова частина А-0829 є неналежним відповідачем по справі і не повинна відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок вибухів боєприпасів на складах військової частини А-2985, оскільки не володіла на відповідній правовій підставі військовим майном військової частини А-2985, яке вибухнуло у результаті пожару на армійських складах військової частини А-2985 06.05.2004 року і ніякого відношення до цієї надзвичайної події не має. Також, винні у скоєнні злочину та спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачу військовослужбовці ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проходили військову службу у військовій частині А-0829, а проходили військову службу у військовій частині А-2985 і звільнені були з військової служби та виключені із списків військової частини А-2985 за скоєння злочину. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав, а також вважає, що позивач не довела те, що їй була завдана моральна шкода та не надала доказів. В зв'язку з чим, вважає, що позовні вимоги позивача до військової частини А-0829 є необґрунтованими та безпідставними, а жоден із фактів в позовній заяві не підтверджується належними доказами.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності, відповідно до заперечень, наданих у попередніх судових засіданнях, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем по справі, оскільки шкоду було завдано позивачу особами, які вчинили злочин, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Позивачем не було доведено, що між вибухами 06.05.2004 року на складах військової частини та пошкодженнями будинку позивача, про які вона зазначає в позові, існує причинний зв'язок, а також факту прийняття Міністерством оборони України та військовою частиною А-0829 неправомірних рішень, вчинення протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності, які спричинили позивачу матеріальної та моральної шкоди. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв представників сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справ, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 17.02.1992 року та технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1.

Згідно вироку військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 16 квітня 2009 року, в результаті вибухів на складах військової частини А-2985 06 травня 2004 року спричинено пошкодження житловому будинку АДРЕСА_1 у вигляді розбитого скла - 0,6 м кв., пошкодження штукатурки зовнішньої стіни - 13,5 м кв., пошкодження шиферу - 67,3 м кв., тріщин в стінах в примиканні стін до інших стін та стелям - 34,3 м куб., наскрізні тріщини в стінах - 2,4 м, тріщин в стінах стіни - 14,9 м, пошкодження штукатурки цоколя - 0,9 м кв., пошкодження штукатурки стін - 2 м кв., пошкодження штукатурки стелі - 6 м кв., послаблення цеглових стін - 0,5 т, пошкодження штукатурки кутів - 54,8 м кв.

Вказаним вироком визнано винними військовослужбовців військової частини А-2985 ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 410 ч. 2, 425 ч. 1, 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 41 ч. 3 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 410 ч. 2, 366 ч. 1 КК України.

Зазначений вирок набрав чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Судом встановлено, що військовослужбовцями військової частини А-2985 вчинено службовий злочин, з використанням службового становища, а отже майнову відповідальність за заподіяну ними матеріальну і моральну шкоду несе юридична особа - відповідний орган (установа).

Посилання представника відповідача військової частини А-0829 на те, що військова частина А-0829 є неналежним відповідачем по справі і не повинна відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок вибухів боєприпасів на складах військової частини А-2985, оскільки не володіла на відповідній правовій підставі військовим майном військової частини А-2985, яке вибухнуло у результаті пожару на армійських складах військової частини А-2985 06.05.2004 року, судом не можуть бути прийняті до уваги тому, що відповідно до Директиви Міністра оборони України від 23.11.2010 року № 322/1/*14 правонаступником військової частини А2985 призначено військову частину А-0829 (м. Лозова Харківської області).

Необґрунтованими є посилання представника Міністерства оборони України на те, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем по справі, а тому судом також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки положення ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» визначають, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, до структури яких входять і військові частини. Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Таким чином, судом встановлено, що належними відповідачами по справі є військова частина А0829 та Міністерство оборони України.

Вирішуючи питання про суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.57 ЦПК України фактичні дані, що мають значення для справи встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Для вирішення питання про вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок вибухів на складах військової частини А-2985 06 травня 2004 року житловому будинку АДРЕСА_1, була призначена судова будівельно-технічна експертиза відповідно до ухвали суду від 04.10.2012 року.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 1784 від 05.03.2013 року вартість ремонтно-будівельних робіт, вирахувана станом на червень 2004 року з урахуванням вироку № 1-1/2008 року від 24.11.2008 року, складає 14 482 грн. 80 коп., з урахуванням цін на будівельні матеріали та рівня заробітної плати в галузі станом на 2004 рік.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; - чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; - компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; - достатність поданих експертові об'єктів дослідження;- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; - узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; - обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

При проведенні судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах його компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи, відповіді на поставлені питання викладені повно та відповідають іншим фактичним даним, дослідницька частина узгоджена з підсумковою частиною висновку, висновок експертизи обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи, зокрема з вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 16 квітня 2009 року, тому зазначений висновок судової будівельно-технічної експертизи є об'єктивним, достовірним та правдивим, і повинен бути покладений в основу рішення стосовно вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок вибухів на складах військової частини А-2985 06 травня 2004 року житловому будинку АДРЕСА_1.

Як встановлено під час розгляду справи до теперішнього часу шкода, завдана внаслідок вибухів на складах військової частини А-2985 06 травня 2004 року житловому будинку АДРЕСА_1, позивачу відшкодована не була, а отже відповідачі в односторонньому порядку відмовились від виконання зобов'язання, а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 14 482, 80 гривень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми матеріальної шкоди з урахування індексу інфляції, наданий позивачем, суд приймає як вірний. Сума матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2004 року по грудень 2011 року складає 35 031,63 грн.

Крім того відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд приймає до уваги доводи позивача про спричинення їй моральної шкоди, яка виразилася в тому, що їй було пошкоджено будинок, що значно підвищує міру душевного хвилювання потерпілої, та вона була змушена змінити своє повсякденне життя. Вона багато часу витрачала на численні комісії, огляди та з урахуванням її стану здоров'я та похилого віку, це привело до порушення нормальних життєвих зв'язків та завдавало їй фізичних та моральних страждань.

Суд приходить до висновку, що позивачем було доведено факт спричинення відповідачами моральної шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи характеру та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, які витрачає позивачка, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 гривень.

Також, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, відповідно до ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушено право підлягає захисту.

Суд приймає до уваги доводи позивача, що нею був пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з поважних причин, оскільки в даний період позивач хворіла гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, перенесла інфаркт, що підтверджується карткою диспансерного хворого, та потребувала сторонньої допомоги.

Отже аналізуючи та оцінюючі зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, поновивши пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, та з урахуванням ст. 1190 ЦК України відшкодувавши солідарно з відповідачів на користь позивача в матеріальної шкоди в розмірі 35 031 гривень 63 копійок, моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 650 гривень 32 копійок.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 256, 257, 267, 625, 1166, 1167, 1172, 1177, 1190 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, Постановою Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 61, 88, 107, 208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І ШИ В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А-0829 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А-0829 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Відшкодувати солідарно з Міністерства оборони України, (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини А-0829, (код ЄДРПОУ 07902533), на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 35 031 (тридцять п'ять тисяч тридцять один) гривні 63 копійок.

Відшкодувати солідарно з Міністерства оборони України, (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини А-0829, (код ЄДРПОУ 07902533), на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з солідарно з Міністерства оборони України, (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини А-0829, (код ЄДРПОУ 07902533), на користь держави судовий збір в розмірі 650 гривень 32 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко