Постанова № 31856839, 28.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2013 року 18:13 № 826/5809/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Бобовської Л.А., відповідача - Пацуріної О.В., третьої особи - Гупенка Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ГІК»до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», - про зобов'язання вчинити певні дії, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «САТУРН ГІК» (далі - ТОВ «САТУРН ГІК», позивач) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання відповідача призначити рецензування звіту про оцінку майна, а саме: цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Резервна, 8, що належить позивачу на праві власності.

Частиною першою ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Частиною четвертою ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги, в тому числі і щодо - зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, можна зробити висновок, що оскільки в порядку господарського судочинства, можуть розглядатися лише скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, то вимоги про зобов'язання вчинити певні дії в процесі виконання виконавчого провадження, розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

За вказаних обставин, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2013 року відкрито провадження у справі № 826/5809/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 травня 2013 року.

22 травня 2013 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» (далі - ПАТ «Банк Столиця») та розгляд справи відкладено до 28 травня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач незважаючи на законні та неодноразові вимоги не призначив рецензування звіту про оцінку майна, що призводить до реалізації майна позивача на прилюдних торгах на підставі вказаної оцінки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, та зазначив що всі виконавчі дії вчинені у відповідності та у межах чинного законодавства.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Пацуріною О.В., на підставі заяви ПАТ «Банк Столиця» та наказу Господарського суду м. Києва від 04.05.2011 року № 33/127, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31124868 та надано позивачу строк для добровільного виконання.

Під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідачем призначено оцінку вартості майна, що належить на праві власності боржникові - ТОВ «САТУРН ГІК», а саме: цілісного майнового комплексу, загальною площею приміщень 591, 20 кв.м, а саме: вагова (літ А) пл. - 24,20 кв.м, розчиний вузол (літ Г) пл. - 257,30 кв.м., побутовий корпус (літ. Б) пл. - 309,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Резервна, 8.

10 листопада 2012 року Оціночною компанією «ВЕГА», з метою визначення ринкової (початкової) вартості об'єкта оцінки для продажу майна на конкурентних засадах шляхом продажу на аукціоні або прилюдних торгах, складено висновок про вартість майна, відповідно до якого вищевказаний цілісний майновий комплекс оцінено в 2 656 110, 00 грн., в тому числі вартість нерухомого майна складає 2 632 080, 00 грн., вартість обладнання - 24 030, 00 грн.

Листом від 25 грудня 2012 року вказаний висновок про вартість майна було надіслано на адресу позивача.

27 березня 2013 року на адресу відповідача найшла заява ТОВ «САТУРН ГІК» про проведення рецензування звіту про оцінку майна, а саме: цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Резервна, 8 та належить йому на праві власності, а також про зупинення реалізації вказаного майна до проведення відповідного рецензування.

За результатами розгляду вказаного звернення, відповідач листом від 02 квітня 2013 року відмовив ТОВ «САТУРН ГІК» у проведенні рецензуванні звіту про оцінку майна з підстав пропущення строку звернення з вказаного приводу.

Вважаючи, що відповідач зобов'язаний провести рецензування звіту про оцінку майна позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ГІК», виходячи з наступного

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Законами України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон 606-XIV) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У разі самостійного невиконання боржником рішення у строк, встановлений державним виконавцем та ненадання документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове його виконання ( ч. 1 ст. 27 Закону 606-XIV).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 даного Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 58 Закону 606-XIV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем (ч. 3 ст. 58 Закону 606-XIV).

Частиною четвертою ст. 58 Закону 606-XIV передбачено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження ВП № 31124868 вбачається, що висновок про вартість майна, складений Оціночною компанією «ВЕГА» від 10 листопада 2012 року було надіслано позивачу листом від 25 грудня 2012 року та отримано останнім 11 січня 2013 року, що не заперечувалося представником позивача.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що ним першу заяву про проведення рецензування звіту про оцінку майна було подано за № 2 від 14 січня 2013 року, тобто в межах 10-денного строку, оскільки відповідних доказів її надіслання або отримання відповідачем не надано, а матеріали ВП № 31124868 такої заяви не містять.

Натомість, в матеріалах виконавчого провадження наявна інша заява позивача від 15 березня 2013 року. Докази її направлення та отримання органами державної виконавчої служби позивачем надані в судовому засіданні.

Отже, суд виходить з того, що позивач з відповідною заявою про рецензування звіту звернувся до відповідача лише 15 березня 2013 року, тобто з пропущенням 10-денного строку.

Приймаючи до уваги те, що вищевказані норми чинного законодавства містять вимоги щодо строків звернення з заявами про проведення рецензування звіту про оцінку майна, які дотриманні позивачем не були, у суду відсутні підстави для зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві призначити рецензування звіту про оцінку майна, а саме: цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Резервна, 8, що належить позивачу на праві власності.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ГІК» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.06.2013 р.