Постанова № 31856760, 31.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2013 року № 826/4896/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомДержавного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами до 1. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 2. Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчука Євгена Олександровича 3. Київської міської радипро припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 квітня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (далі - ДП «ДВ «Преса України» ДУС, позивач) з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, відповідач 1), Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчука Євгена Олександровича (далі - Держреєстратор, відповідач 2), Київської міської ради (далі - КМР, відповідач 3) про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 826/4896/13-а призначено до судового розгляду на 22 травня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів 1, 3 та відповідач 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 22 травня 2013 року судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дошкільний навчальний заклад № 383 на вул. Гарматній, 41 в Солом'янському районі Києва (далі - ДНЗ № 383) належав до державної власності та перебував у сфері управління Державного управління справами та обліковувався на балансі ДП «ДВ «Преса України» ДУС.

29 грудня 2011 р. Київська міська рада на VIII сесії VI скликання прийняла Рішення «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва дошкільного навчального закладу» № 1022/7258 (далі - Рішення № 1022/7258).

Вказаним рішення, Київська міська рада вирішила ДНЗ № 383 передати до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Передача ДНЗ № 383 була погоджена з ДП «ДВ «Преса України» ДУС (лист від 04.04.2012 р. № 103-83-к/м).

13 квітня 2012 р. керівник Державного управління справами виніс Розпорядження «Про безоплатну передачу об'єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 105 (далі - Розпорядження № 105).

Вказаним розпорядженням, вирішено об'єкти соціальної інфраструктури - будівлі та споруди дошкільного навчального закладу № 383, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 41, безоплатно з балансу ДП «ДВ «Преса України» ДУС передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

06 червня 2012 р. виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виніс Розпорядження «Про утворення комісії з питань передачі дошкільного навчального закладу № 383 на вулиці Гарматній, 41 в місті Києві з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 963 (далі - Розпорядження № 963).

Вказаним розпорядженням, затверджено склад комісії з питань передачі дошкільного навчального закладу № 383 на вулиці Гарматній, 41 в місті Києві з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

31 серпня 2012 р. виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виніс Розпорядження «Про затвердження акта приймання-передачі дошкільного навчального закладу № 383 на вулиці Гарматній, 41 в місті Києві з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 1522 (далі - Розпорядження № 1522).

Вказаним розпорядженням, затверджено акт приймання-передачі дошкільного навчального закладу № 383 на вулиці Гарматній, 41 в місті Києві з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який є невід'ємною частиною Розпорядження № 1522.

Об'єкт, який зазначений в акті приймання-передачі, передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований ДНЗ № 383, площею 0,4948 га, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею II-КВ № 006689 від 08.06.2000 р., кадастровий номер 69006001, із цільовим призначенням: «для експлуатації та обслуговування дошкільного виховного закладу № 383 на вул. Гарматній, 41», зареєстрована за ДП «ДВ «Преса України» ДУС на праві постійного користування землею.

19 жовтня 2012 р. ДП «ДВ «Преса України» ДУС звернулося до Київської міської ради з листом № 103-1180-к, в якому просило надати відповідні доручення для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про припинення права користування земельною ділянкою, площею 0,4948 га, розташованої за адресою: вул. Гарматна, 41 у Солом'янському районі м. Києва.

21 січня 2013 р. позивач повторно з листом аналогічного змісту № 103-10-к/м звернувся до Київської міської ради.

Листом від 20.11.2012 р. № 03-16/36377 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило позивача про те, що Київська міська рада, передаючи у постійне користування ділянку на вул. Гарматній, 41, передбачила відповідні надходження плати до міського бюджету, дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою потягне за собою припинення цих надходжень, що є збитками для міського бюджету.

Також, у вказаному листі зазначено, що питання дострокового припинення права постійного користування земельною ділянкою, може бути вирішено в момент реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією чи іншим балансоутримувачем.

Враховуючи такі обставини та набрання чинності з 01.01.2013 р. змін, внесених до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ДП «ДВ «Преса України» ДУС звернулося до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою за реєстраційним номером 306254 від 27.02.2013 р.

20 березня 2013 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Гульчук Є.О. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві прийняв Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 998098 (далі - Рішення № 998098).

Підставою для відмови послужило те, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Також, позивач листами від 28.11.2012 р. № 103-1271-к та від 21.12.2012 р. № 103-1340-к звертався до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із зазначенням про необхідність реєстрації зміни землекористувача земельною діяльною на вул. Гарматній, 41.

Разом з тим, 21.12.2012 р. ДП «ДВ «Преса України» ДУС оформило нотаріальну згоду для звернення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4948 га на вулиці Гарматній, 41 в Солом'янському районі м. Києва, а також для вчинення інших дій, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 0,4948 га на вулиці Гарматній, 41 в Солом'янському районі м. Києва.

З цих підстав, позивач зазначає, що затвердивши Розпорядженням № 1522 акт приймання-передачі ДНЗ № 383, з 01 вересня 2012 року ДНЗ № 383 належить до комунальної власності та знаходиться у сфері управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Разом з тим, земельна ділянка, на якій розташований ДНЗ № 383, досі зареєстрована за ДП «ДВ «Преса України» ДУС та позивачу доводиться сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розміщене майно, що з 01 вересня 2012 року йому не належить.

Позивач, посилаючись на пп. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, зазначає, що оскільки інша особа набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, зазначене є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Проте на думку позивача, Київська міська рада ухиляється від вирішення питання щодо подальшої долі земельної ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що Київська міська рада, в порушення вимог ст. 141 Земельного кодексу України, неправомірно ігнорує звернення ДП «ДВ «Преса України» ДУС про реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою, жодних дій по внесенню відомостей щодо припинення права постійного користування не вчинила та жодних правових підстав для відмови в реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою не надала.

Також позивач вважає, що Держреєстратор повинен за вказаних обставин здійснити державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою.

ДП «ДВ «Преса України» ДУС, посилаючись на абз. 2 ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначає, що ним було належним чином оформлено право користування земельною ділянкою у відповідності до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права, а тому у позивача відсутній обов'язок повторної реєстрації права користування земельною ділянкою.

У своєму позові, позивач просить припинити право постійного користування Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (код 05905668, адреса: 03047, м. Київ, пр. Перемоги, 50) земельною ділянкою площею 0,4948 га на вул. Гарматній, 41 в Солом'янському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки: 69006001 та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (код 05905668, адреса: 03047, м. Київ, пр. Перемоги, 50) права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4948 га на вул. Гарматній, 41 в Солом'янському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки: 69006001.

Відповідачі своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Як вбачається з адміністративного позову, позивачем в якості відповідача 3 зазначено Київську міську раду, проте вимог щодо такого відповідача ним не заявлено.

З цих підстав, суд не бере до уваги описані позивачем в позові правовідносини, що склалися між ДП «ДВ «Преса України» ДУС та Київською міською радою.

Натомість, позивачем заявлені вимоги до відповідачів 1, 2 про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання відповідача 1 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, такі вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV визначено, що державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводить орган державної реєстрації прав.

В п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм вбачається, що державна реєстрація прав належить до виключної компетенції органів державної реєстрації прав в особі державних реєстраторів.

Таким чином, державна реєстрація припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється лише державним реєстратором з прийняттям відповідного рішення у чіткій відповідності до приписів норм Закону № 1952-IV та Порядок № 703.

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про припинення права постійного користування ДП «ДВ «Преса України» ДУС земельною ділянкою, є необґрунтованою.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи (ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-IV визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм та документів, що містяться в реєстраційній справі вбачається, що внесення запису до Державного реєстру прав можливий лише за наявності прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою.

В матеріалах же реєстраційної справи наявне лише чинне, ніким не оскаржене Рішення Держреєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.03.2013 р. № 998098, рішення про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою, матеріали реєстраційної справи та адміністративної справи, не містять.

З цих підстав, зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру прав запис про припинення права постійного користування земельною ділянкою, рішення щодо якого не приймалося, є неможливим.

Одночасно, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки в даних правовідносинах лише визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 з одночасним зобов'язанням вчинити певні дії повною мірою відповідатиме захисту та відновленню прав ДП «ДВ «Преса України» ДУС.

З огляду на вищевказане, суд приходить до переконання, що вимога позивача про зобов'язання відповідача 1 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права постійного користування земельною ділянкою, є також необґрунтованою.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко