Рішення № 31854780, 10.06.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 1018/8088/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 міської ради ради про визнання права власності на 4/6 частин житлового будинку, посилаючись на те, що її померлий співмешканець не встиг оформити своє право на спадщину після смерті діда та батька, тому вона не може оформити право на спадщину за заповітом на це спадкове майно.

Під час судового розгляду до участі в справі в якості співвідповідачів було залучено інших спадкоємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Ухвалою суду від 25 квітня 2013 року провадження у справі відносно позовних вимог до ОСОБА_7 було закрито в звязку із його смертю.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на те, що з 2003 року співмешкала із ОСОБА_9, який помер в 2010 році та заповідав все своє майно їй, інше спадкове майно вона вже оформила, при оформленні спадщини виявилось, що 4/6 частини спірного будинку заповідач не встиг оформити на своє імя, хоч фактично спадщину прийняв.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_10 в письмовому запереченні проти позову заперечила, а надалі після зясування обставин справи в судовому засіданні позов визнала, посилаючись на те, що право власності спадкодавця було належно зареєстровано, всі спадкоємці належно не реалізували своє право на спадщину, тому вимоги позивача не суперечать закону.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_11 в судовому засіданні позов визнав повністю, посилаючись на те, що ОСОБА_3 ОСОБА_12 прийняв спадщину після смерті батька, тому цю частину спадкового майна повинна успадкувати його співмешканка за заповітом.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала повністю, однак у подальшому в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_7, який є власником 1/6 частини спірного будинку, обробляє земельну ділянку біля спірного будинку, фактичний поділ житлового будинку проведений за життя всіх спадкодавців, спори виникали щодо такого розподілу спадщини багато років, позивач із ОСОБА_7 ОСОБА_12 неналежно доглядали спадщину.

Представник відповідачів ОСОБА_13 проти позову заперечила, посилаючись на неналежне утримання позивачем спадкового майна, виникнення спорів між спадкоємцями.

Відповідач ОСОБА_6 проти позову заперечила повністю, посилаючись на те, що спірний будинок будував її батько, однак він не став спорити із братами за спадщину, позивач не має права на спадщину, оскільки не утримувала будинок.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечила повністю, посилаючись на аналогічні обставини.

Представник третьої особи в судове засідання повторно не зявився, хоч про час і місце судового розгляду належно повідомлений, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того закон них підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши сторони, їх представників, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Житловий будинок № 46 по вулиці Пушкіна в місті Обухів Київської області належить наступним співвласникам: 4/6 частини ОСОБА_14 (на підставі свідоцтва про право на спадщину 1990 року та договору дарування 1964 року), 1/6 частина ОСОБА_7 (на підставі свідоцтва про право на спадщину 1990 року), 1/6 частина ОСОБА_3 (на підставі свідоцтва про право на спадщину 1990 року), що визнається сторонами та підтверджується договором, свідоцтвом, витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом, інформаційною довідкою (а.с.7-10, 23-31, 101, 118-120).

10 липня 2001 року ОСОБА_14 помер, що визнається сторонами, підтверджується записом акту про смерть (а.с.11-14).

ОСОБА_9 був сином ОСОБА_14, що визнається сторонами, підтверджується записом акту про народження (а.с.15-17).

30 серпня 2010 року ОСОБА_9 помер, що визнається сторонами, підтверджується свідоцтвом про смерть, матеріалами спадкової справи (а.с.18, 70-98).

Відповідно до заповіту від 26.07.2010 року єдиним спадкоємцем всього спадкового майна ОСОБА_9 є позивач ОСОБА_1, яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно ОСОБА_9, яке не є спірним в межах розгляду цієї справи, що підтверджується заповітом, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, матеріалами спадкової справи (а.с. 19-22, 70-98).

31.10.2012 року позивач звернулась до ОСОБА_2 міської ради із заявою про оформлення спірного спадкового майна, однак їй було відмовлено, що підтверджується заявою, листом (а.с.31-32).

Співвласник 1/6 частини спірного будинку ОСОБА_7 помер 24.11.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.100).

Заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори 24.11.2009 року подали відповідачі: його дружина ОСОБА_4, його дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідоцтв про право спадщину не видавалось станом на час вирішення спору, що визнається сторонами та підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.121-157).

За життя ОСОБА_9, ОСОБА_7, приблизно з 1990 року після поділу спадщини ОСОБА_14 було встановлено порядок користування спірним житловим будинком, за яким ОСОБА_9 користувався окремою частиною будинку та прилеглою земельною ділянкою відповідно до частки спадщини, яка була прийнята ним після смерті батька 4/6 частин будинку, іншою відокремленою частиною будинку та відповідною частиною земельної ділянки користувались відповідачі та померлий ОСОБА_7, що визнається сторонами, підтверджується фототаблицями, рішенням суду.

Судом встановлено, що належне ОСОБА_14 спадкове майно - 4/6 частини спірного житлового будинку прийняв лише один із спадкоємців, а саме його син ОСОБА_9, який, зокрема, надавав цю частину будинку для проживання квартирантам, що визнається сторонами та узгоджується із зібраними по справі доказами.

При наданні правової оцінки обставинам справи суд приймає до уваги наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 549 чинного на момент відкриття спащини ОСОБА_14 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ст.529 ЦК УРСР (1963 року) ОСОБА_9 відноситься до першої черги спадкоємців за законом відносно майна померлого батька.

ОСОБА_9 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном свого батька ОСОБА_14, з яким спільно проживав, одноосібно доглядаючи і розпоряджаючись 4/6 частиною спадковго будинку. Інші особи у володіння вказаним спадковим майном ОСОБА_14 не вступали, заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, спадкова справа щодо майна ОСОБА_14 не відкривалась. Даних про спадкування цього майна державою або відумерлість спадщини судом не встановлено. Таким чином, судом встановлено, що у встановленому законом порядку право на спадщину ОСОБА_14 набув його син ОСОБА_9.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У встановленому чинним законодавством порядку оформлення права власності на спірну частину будинку на імя померлого ОСОБА_9 не було завершено, що перешкоджає позивачеві реалізувати свої передбачені законодавством права спадкоємця за заповітом, тому справа щодо невизнаних прав позивача як спадкоємця підлягає судовому розгляду на підставі ст.ст. 1, 3, 15 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Право власності померлого ОСОБА_9 на спірну частину житлового будинку виникло на законних правових підставах, до цього часу це право не припинялось і не оспорювалось, неоформлення правовстановлюючого документа не позбавляє прав власності. До складу спадщини згідно чинного законодавства входять усі права та обовязки спадкодавця, в тому числі і щодо власності на спірне майно. Відповідно до заповіту позивач набула всі права відносно всього майна спадкодавця.

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обовязкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Позивач довела у судовому засіданні належними і допустимими доказами своє право на спадщину за заповітом відносно майна померлого.

За таких обставин, суд вважає, що визнання позову відповідачами ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3 не порушує права інших осіб та узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив.

Доводи відповідача ОСОБА_6 щодо претензій на спірне спадкове майно як спадкоємця ОСОБА_7 суд не приймає до уваги, оскільки вона пояснила, що її батько за життя не став сперечатись із своїм братом ОСОБА_9 з приводу розподілу спадщини, коли останній заявив про те, що приймає все майно їх батька. У судовому чи іншому передбаченому законом порядку спорів між спадкоємцями ОСОБА_14 не виникало, що визнається сторонами.

Заперечення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки вони стосуються виникнення протягом декількох десятків років суперечок між спадкоємцями щодо порядку поділу спадщини ОСОБА_15, ОСОБА_16, тобто існування спорів, які виходять за межі цього судового розгляду.

Крім того, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно чинного законодавства можуть бути визнані спадкоємцями за законом майна ОСОБА_7, хоч на цей час з 2009 року таке право не підтверджено відповідними свідоцтвом, але не можуть бути належними спадкоємцями майна ОСОБА_9 чи ОСОБА_14, тобто осіб, майно яких є спірним в межах цієї справи. Наміри цих відповідачів прийняти належну ОСОБА_7 1/6 частку спірного будинку не породжують у них права на інші 4/6 частини цього ж будинку, які не належали цьому спадкодавцю.

За таких обставин, позовні вимоги не порушують права та законні інтереси відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки не стосуються спадкового майна ОСОБА_7, про спадкування якого вони заявили у письмових заявах до нотаріуса від 24.11.2009 року (а.с.123).

Доводи відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про неналежне утримання ОСОБА_9 та позивачем спадкового майна суд не приймає до уваги, оскільки вони не мають правового значення, крім того, сторонами в судовому засіданні визнається, що будь-хто із відповідачів про відокремлену частину спадкового майна не піклувався і не утримував.

Під час розгляду справи не встановлено обставин, за яких би будь-хто, окрім позивача, у встановленому законом порядку заявив би про свої права на спірну частину житлового будинку. Враховуючи фактичні обставини справи, іншого способу захисту прав спадкоємця, окрім судового, немає.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певні свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але у всякому випадку, забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуваного порушення (рішення Європейського Суду з прав людини від 26.10.2000 року у справі «Кудла проти Польщі»).

Крім того, при наданні правової оцінки цього позову суд враховує і рішення ЄСПЛ від 30.05.2000 року у справі «Бельведере Альберєра проти Італії», рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс проти Сполученого Королівства», А98 (1986), а також рішення касаційної інстанції судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2007 року справі №33ц-741 кс/07.

Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання права власності позивача на спірне нерухоме майно, оскільки матеріалами справи наявність такого права і правомірність його набуття підтверджені належними і допустимими доказами, а відсутністю належної реєстрації позивач обмежується у реалізації такого права. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, встановивши місце і час відкриття спадщини, коло спадкоємців, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна, суд вважає доведеними під час розгляду спору доводи позову про порушення законних прав та інтересів позивача, позов визнаний двома відповідачами, інші три відповідачі належними і допустимими доказами свої заперечення на позов не довели, їх заперечення не грунтуються на законі, правових і фактичних підстав для відмови у задоволенні позову суд не вбачає, тому суд приходить до висновку про можливість судового захисту порушених прав позивача у обраний позовом спосіб.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 174, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 316, 321, 328, 1218, 1261 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 4/6 частини житлового будинку № 46 по вулиці Пушкіна в місті Обухів Київської області, яка зареєстрована на імя ОСОБА_14.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко