Рішення № 31853830, 30.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4822/13 30.05.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Центрального територіального управління капітального будівництва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Київський обласний військовий комісаріат

про стягнення 341 594,70 грн.

за участю представників:

від прокуратури :Пантюхов О.В. - посвід. № 011863 від 28.10.2012 р.від позивача-1 : Тодерян В.М. - представник за довіреністю № 220/936/д від 11.12.2012 р.від позивача-2 :Тодерян В.М. - представник за довіреністю № 303/25/6-2 від 02.01.2013 р.від відповідача :Ярошовець Д.М. - представник за довіреністю б/н від 16.05.2013 р.від третьої особиСингаєвський О.Л. - представник за довіреністю № 1/1552 від 22.02.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернувся заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Київського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 116 272,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", вказує, що відповідачем порушені умови договору на відшкодування вартості теплової енергії № 330099/2-61-2009508 від 01.12.2009 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Центрального територіального управління капітального будівництва утворилась заборгованість в сумі 116 272,25 грн.

У позові прокурор просив суд стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 93 251,53 грн. за період жовтень 2011 р. - квітень 2012 р., пеню 0,1% за кожний день прострочення у розмірі 7 144,18 грн., штраф в сумі 6 527,16 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9 003,61 грн., інфляційну складову боргу в сумі 345,32 грн., а всього - 116 272,25 грн.

До початку розгляду справи по суті від прокурора надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 174 098,00 грн. за періоди жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. та листопад 2012 р. - лютий 2013 р., пеню 0,1% за кожний день прострочення у розмірі 40 876,17 грн., штраф в сумі 12 186,86 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 114 433,65 грн., а всього - 341 594,70 грн.

У судовому засіданні прокурор та представник позивачів підтримали та обгрунтували збільшені позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти суми основного боргу не заперечував, проте просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, просив розглянути справу на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Згідно зі ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України є органом державного управління Збройними Силами України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.

Відповідно до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року №406/2011 "Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України" одним з основних завдань Міністерства оборони України є безпосереднє керівництво Збройними Силами, утримання їх у постійній бойовій готовності, всебічне забезпечення Збройних Сил продовольством, речовим та іншим майном, матеріальними та іншими ресурсами за рахунок коштів державного бюджету.

Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що Міністерство оборони України здійснює управління військовим майном, зокрема, закріплює майно за частинами, приймає рішення щодо розподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст.15 Закону України "Про Збройні Сили України", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України є структурною складовою Міністерства оборони України, яка також утримується за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Отже, підставою представництва в даній справі прокурором інтересів позивачів є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У судовому засіданні встановлено, що 01.12.2009 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (розпорядник коштів), Київським обласним військовим комісаріатом (споживач) та відповідачем - Центральним територіальним управлінням капітального будівництва (субспоживач) був укладений договір на відшкодування вартості теплової енергії № 330099/2-61-2009508.

Згідно п 1.1 договору відшкодування за отриману теплову енергію по даному договору здійснюється субспоживачем згідно рахунку, виписаному розпорядником коштів за фактично отриману теплову енергію на площу приміщень, яку займає субспоживач на підставі актів споживання погоджених споживачем та субспоживачем в межах встановленого розпорядником коштів ліміту споживання.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що субспоживач зобов'язаний здійснювати обов'язкову оплату розпоряднику коштів за отриману теплову енергію на займану площу з урахуванням ПДВ. Плата за використання теплової енергії складається із фактичних затрат з урахуванням ПДВ, а також компенсацію за втрати.

Відповідно до п. 4.2 договору субспоживач несе відповідальність за несвоєчасну сплату рахунків розпоряднику коштів за використання теплової енергії (до 15 числа кожного місяця).

Розрахунок за використану теплову енергію субспоживачем буде відбуватися за даним договором відповідно наданих копій актів виконаних робіт постачальника послуг та рахунків-фактур розпорядника коштів або споживача, де відображена фактична сума до сплати (п. 5.1 договору).

Пунктами 5.2, 5.4 договору встановлено, що розрахунковим рахується період з 5 календарного числа попереднього розрахункового місяця до того ж календарного числа поточного місяця. Субспоживач здійснює 100 процентів сплату за використану теплову енергію протягом 10 днів після отримання рахунків від розпорядника коштів.

Відповідно до додатку до договору 33,3% від загальних витрат складає нарахування платежів за фактичне споживання теплової енергії Центральним територіальним управлінням капітального будівництва.

У судовому засіданні встановлено, що у періоди жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. та листопад 2012 р. - лютий 2013 р. позивачем-2 - Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України надавались відповідачу послуги з теплопостачання, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції.

Однак, відповідач в порушення умов договору неповністю та несвоєчасно оплачував послуги позивача, в результаті чого у Центрального територіального управління капітального будівництва утворилась заборгованість в розмірі 174 098,02 грн.

Наявність заборгованості відповідача підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, рахунками на оплату, довідками про надходження коштів відповідача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення несплаченої заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії по договору № 330099/2-61-2009508 від 01.12.2009 р. за періоди жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. та листопад 2012 р. - лютий 2013 р. в сумі 174 098,02 грн. заявлені правомірно.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, а відповідач у судовому засіданні визнав наявність основної заборгованості в частині стягнення 174 098,02 грн. основного боргу за договором на відшкодування вартості теплової енергії № 330099/2-61-2009508 від 01.12.2009 р. за періоди жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. та листопад 2012 р. - лютий 2013 р. позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, прокурор та позивачі також просять стягнути з відповідача пеню 0,1% за кожний день прострочення у розмірі 40 876,17 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 114 433,65 грн. за період з 16.11.2011 р. по 01.04.2013 р.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 5.6 договору за порушення термінів оплати за спожиту теплову енергію субспоживач сплачує розпоряднику коштів пеню в розмірі 0,1% вартості указаних послуг за кожний день простроченого платежу, враховуючи фактичний день сплати.

Проте, суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення в розмірі 40 876,17 грн., зважаючи на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження граничного розміру нарахування пені.

Щодо вимог про стягнення пені за кожний день прострочення у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 114 433,65 грн. суд зазначає, що дана вимога заявлена правомірно, проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за невиконання грошового зобов'язання за договором на відшкодування вартості теплової енергії № 330099/2-61-2009508 від 01.12.2009 р. з відповідача має бути стягнута пеня за період з 16.10.2012 р. по 01.04.2013 р., розрахована судом з урахуванням встановленого періоду прострочення та з урахуванням розміру облікової ставки НБУ.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню пеня в сумі 25 039,76 грн. за період з 16.10.2012 р. по 01.04.2013 р.

Щодо вимог позивачів про стягнення штрафу в розмірі 12 186,86 грн. за невиконання грошового зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію, суд зазначає наступне.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що п. 5.6 договору передбачено сплату штрафу в розмірі 7% від вартості послуг за невиконання зобов'язань по їх сплаті понад 30 днів.

Таким чином, вимоги про стягнення штрафу передбачені умовами договору та не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню в розмірі 12 186,86 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обгрунтованість вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Центрального територіального управління капітального будівництва за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Київського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 341 594,70 задовольнити частково.

Стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 28-А, ідентифікаційний код 34578571) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03056, м. Київ, вул. Антонова, 2/32, корп. 97, ідентифікаційний код 22991617) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 174 098 (сто сімдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 00 коп., пеню в сумі 25 039 (двадцять п'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 76 коп. та штраф в розмірі 12 186 (дванадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 86 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 28-А, ідентифікаційний код 34578571) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в дохід державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 78 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 травня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 10 червня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна