Рішення № 31853778, 13.06.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 926/549/13.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-РусКом», м.Слав'янськ на Кубані, Краснодарський край, Росія

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» м.Чернівці

Про стягнення заборгованості в сумі 24999781,54 російських рублів

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

від позивача - Решетов В.В. - представник (дов. від 11.04.2013р.)від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-РусКом», м.Слав'янськ на Кубані, Краснодарський край, Росія 22.05.2013року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД», м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 24999781,54 російських рублів, що в гривневому еквіваленті станом на день звернення з позовом становить 6365194,38 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.06.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 31.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 31/03/2011, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач отримати та оплатити поставлену продукцію згідно із специфікаціями до цього контракту на кожну партію товару, в яких зазначається: найменування продукції, ціна, кількість, асортимент, умови постачання, вантажоодержувач, вид транспорту, пункт розвантаження товару. 21 квітня 2011 року між сторонами підписано доповнення до контракту № 31/03/2011, яким викладено п.п. 1.1. та 4.1. контракту в новій редакції. В порушення умов контракту відповідач не поставив позивачу всю продукцію, а саме: банку жерстяну із стандартною кришкою, яка зазначена в специфікаціях № 1 від 31.05.2011р.,№ 3 від 19.04.2011р., № 5 від 26.04.2011р., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 24999781,54 російських рублів.

Ухвалою суду від 03.06.2013 року розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено на 13.06.2013 року.

В судове засідання, яке відбулося 13.06.2012 року, представник відповідача в друге не з'явився, натомість від нього надійшло клопотання про чергове відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Враховуючи те, що розгляд справи вже було відкладено за клопотанням представника відповідача, суд дійшов висновку, що такі його дії свідчать про затягування розгляду справи по суті.

Крім того, відповідач не виконав вимоги ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення справи, що також свідчить про неповагу до суду та затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження якими визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, керівник відповідача не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі з урахуванням відомостей про те, що його представник Бурма С.В. залучений до участі у іншому судовому процесі, що перешкоджає йому взяти участь у розгляді даної справи по суті.

Крім того, ухвалою суду від 03.06.2013 року відповідач був попереджений про те, що у разі неявки його представника у судове засідання на дату і час зазначений у резолютивній частині вказаної ухвали, судовий розгляд буде проведено без його участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-РусКом» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» було укладено контракт №31/03/2011 (далі - Контракт).

21.04.2011 року сторонами було підписано доповнення до зазначеного контракту.

Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання передати покупцю (позивачу) продукцію визначену у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту. В свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання отримати і оплатити дану продукцію.

Згідно п.п. 2.1 та 2.2 Контракту ціна на товар, що постачається по даному контракту, вказується в Специфікаціях до нього і є невід'ємною частиною контракту. Загальна вартість Контракту на момент його підписання становить 200000000 російських рублів і включає тару та пакування, а також завантаження і митне оформлення товару на експорт.

Відповідно до п.2.3 валютою контракту є російські рублі.

Відповідно до п.5.1 Контракту оплата за поставлену продукцію здійснюється в російських рублях шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок відповідача.

Згідно з Специфікаціями, які є невід'ємною частиною Контракту за умовами оплати можлива відстрочка оплати на 10 календарних днів, або ж 100% передоплата.

Пунктом 5.3 Контракту визначено, що датою проведення оплати є дата надходження коштів на рахунок постачальника.

Згідно з умовами Контракту сторони узгодили між собою специфікації № 1 від 31.05.2011р. на суму 19050000 рос.рублів, № 2 від 12.04.2011р. на суму 7521351,20 рос.рублів, №3 від 19.04.2011р. на суму 17030760,96 рос.рублів, № 4 від 22.04.2011р. на суму 387646,83 рос.рублів, №5 від 26.04.2011р. на суму 7620000 рос.рублів.

Згідно специфікації № 1 від 31.05.2011 року відповідач зобов'язувався поставити банку жерстяну (на 425мл.) із стандартною кришкою в кількості 5 000 000,00 шт. на суму 19050000,00 руб. За цією специфікацією ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» поставила на адресу ТОВ «Арго-РусКом» продукцію частково, а саме на суму 14371510,16 російських рублів. Оплата за товар по специфікації № 1 проведена в повному обсязі, що підвтерджено платіжними дорученнями № 2 від 01.04.2011 року - 18500000 руб. та № 31 від 29.04.2011 року - 550000 руб. Таким чином, заборгованість ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» по поставці продукції за цією специфікацією складає 4678489,84 російських рублів.

Згідно специфікації № 2 від 12.04.2011р. відповідач зобов'язаний поставити позивачу банку жерстяну із стандартною кришкою на загальну суму 7521351,20 руб., в тому числі: - на 260мл. в кількості 385,440 шт. на суму 1156320 руб., - на 355мл. в кількості 574,992 шт. на суму 2357467,20 руб., - на 370мл. в кількості 578,160 шт. на суму 2110284 руб., - на 580мл. в кількості 379,456 шт. на суму 1897280 руб. по вказаній специфікації відповідач поставив товар на загальну суму 5237476,90 грн., оплачена поставка товару позивачем була на суму 4308838,35 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень №№ 18 від 13.04.2011р., 19 та 20 від 14.04.2011р., 66 та 68 від 30.05.2011р., а відтак по вказаній специфікації позивач не доплатив відповідачу 928638,55 рублів. Проте останній не вимагав від позивача сплатити суму заборгованості по поставленому товару, згідно цієї специфікації, або ж зарахувати цю суму в рахунок інших оплат.

Згідно специфікації № 3 від 19.04.2011 року відповідач зобов'язувався поставити банку жерстяну (на 425мл.) із стандартною кришкою в кількості 4470000,00 шт. на суму 17030760,96 руб., строк поставки до 30.05.2011 року. Специфікація № 3 оплачена позивачем повністю що підтверджено платіжними дорученнями № 21 від 20.04.2011 року на суму 16539059,20 рублів та № 30 від 27.04.2011 року на суму 491701,76 рублів. Таким чином заборгованість по поставці товару за відповідачем становить 17030760,96 руб.

Згідно специфікації № 4 від 22.04.2011 року відповідач повинен був поставити позивачу банку жерстяну (на 773мл.) із стандартною кришкою на загальну суму 387646,83 руб. Свій обов'язок по поставці товару по цій специфікації відповідач виконав в повній мірі. Позивач в свою чергу оплату по вказаній поставці не провів, проте відповідач і не вимагав провести оплату, або провести зарахування в рахунок оплати заборгованості.

Згідно специфікації № 5 від 26 квітня 2011 року обов'язок відповідача - поставити банку жерстяну (на 425 мл.) із стандартною кришкою різного асортименту в кількості 2000000 шт. на суму 7620000 руб., строк поставки - 40 календарних днів з дня оплати. 08 червня 2011 року сторони підписали доповнення № 1 до специфікації № 5 від 26.04.2011 р. Цими доповненнями змінено асортимент продукції та встановлений строк її поставки до 31 липня 2011 року. Специфікація № 5 оплачена у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням № 32 від 27 квітня 2011 року на суму 7620000,00 рублів. За цією специфікацією відповідач виконав свої зобов'язання частково та поставив товар на суму 4329469,26 російських рублів. Таким чином, заборгованість ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» перед ТОВ «Арго-РусКом» за цією специфікацією становить 3290530,74 російських рублі.

Загальна заборгованість за контрактом № 31/03/2011 становить 24999781,54 російських рублів, а саме: по специфікаціям № 1 - 4678489,84 руб., № 3 - 17030760,96 руб. та № 5 - 3290530,74 руб.

Однак, постачальник не виконав належним чином умови контракту і продукцію в повному обсязі покупцю не поставив.

Тому позивач своїми листами від 17.06.2011р., від 23.06.2011р., від 01.08.2011р. звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів.

В своєму листі від 27.10.2011 року відповідач визнав свою заборгованість в сумі 23683496,16 рублів за недопоставку товару та на вказану суму підписав акт звірки розрахунків.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було поставлено продукцію та не повернено суму попередньої оплати, позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з відповідача 24999781,54 російських рублів - попередньої оплати по специфікаціям № 1 від 31.03.2011р., № 3 від 19.04.2011р., № 5 від 26.04.2011р.

З розрахунку та пояснень позивача вбачається, що сума 1316285,38 руб. (різниця між сумою позову (24999781,54) та сумою вказаною в акті звірки підписаного відповідачем (23683496,16) це сума, яка виникла внаслідок неповного розрахунку позивача перед відповідачем по специфікаціям № 2 від 12.04.2011р. та № 4 від 22.04.2011р., та яку позивач не мав правових підстав для зарахування в рахунок інших оплат по іншим специфікаціям.

Умови зазначеного Контракту свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Розглянувши подані позивачем докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач кошти в сумі 24999781,54 російських рублів, як попередню оплату за товар по специфікаціям № 1 від 31.05.2011р., № 3 від 19.04.2011р. та № 5 від 26.04.2011р., від позивача отримав в період з квітня по травень 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 01.04.2011р., №31 від 29.04.2011р., № 21 від 20.04.2011р., № 30 від 03.05.2011р., № 32 від 28.04.2011р., однак по даний час товар позивачу не відпустив і кошти не повернув.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки частиною першою статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Вищезазначеною статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи-вимоги, а саме: лист від 17.06.2011р. № 19, від 23.06.2011р. № 21, від 01.08.2011р. № 29 з проханням повернути кошти за недопоставлений товар по контракту № 31/03/2011 від 31.03.2011р.

Своїм листом від 23.06.2011 року № 443/1 відповідач підтвердив факт невиконання умов контракту та запевнив позивача про можливість повного його виконання, а також висловив думку про можливість врегулювання питань пов'язаних з компенсацією в зв'язку з порушенням умов контракту. Листом від 27.10.2011 року відповідач вдруге підтвердив невиконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Остання вимога позивача про повернення суми попередньої оплати була надіслана на адресу відповідача 23.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу (28.05.2013 року) рекомендованого листа та поштовою квитанцією.

Однак, відповідачем не було надано відповіді на надіслану позивачем вимогу, а також відповідач систематично не з'являвся в судове засідання, відзиву на позов суду не надав і взагалі жодного пояснення чи спростування стосовно вимог, заявлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до п.19 Інформаційного листа ВГС України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом.

Офіційний курс російського рубля до гривні станом на 20.05.2013р. становить: 2,5461 грн. за 10 російських рублів. Отже, сума боргу в розмірі 24999781,54 російських рублів, за курсом НБУ на момент звернення до суду становить: 24 999 781,54 / 10 х 2,5461 = 6 365 194,38 гривень.

За таких обставин та враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс Лтд» м.Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н, (ід. код 31620929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-РусКом», м.Слав'янськ на Кубані, вул.Проточна, 124-Б, Краснодарський край, Росія (код 2349033918) 24999781,54 російських рублів, що на момент звернення з позовом в гривневому еквіваленті становить 6365194,38 грн. та 68820 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повне рішення складено 17.06.2013 року

Суддя С.М. Гушилик