Постанова № 31851964, 11.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 5015/5666/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" б/н від 08.04.13р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.03.13 року

у справі № 5015/5666/11

за первісним позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз", м. Львів

за участю третьої особи: Відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця", м. Львів

про розірвання договору оренди № 197 від 22.11.2009 року та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз", м. Львів

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи: Відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця", м. Львів

про визнання недійсним п. 5.15 договору оренди № 197 від 22.11.2009 року

За участю представників (первісного позову):

позивача: Васильченко О.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений);

третьої особи: Жовтонецький В.М. - представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року у справі № 5015/5666/11 (суддя Синчук М.М.) первісні позовні вимоги задоволено повністю.

Вирішено розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №197 від 22.12.2009 р., укладений Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Сюрприз"(далі - Договір оренди).

Зобов'язано орендаря - ТзОВ "Сюрприз" повернути балансоутримувачу - відокремленому підрозділу "Вокзал станції Львів" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" по акту приймання-передавання орендоване майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, площею 6,4 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1.

Вирішено виселити ТзОВ "Сюрприз" з орендованих приміщень - частини площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, площею 6,4 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 11,203,215,611,628, 629,638, 651,759 ЦК України, ст.ст. 174,179, 193, 284, 285 ГК України, ст.2,10, 26, 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Задоволення первісного позову обґрунтоване тим, що відповідно до п.5.15 Договору оренди, у випадку здійснення реконструкції, ремонту орендованого майна та у разі необхідності використання орендованого майна для збереження виробничого процесу підприємств, установ та організацій залізничного транспорту, орендар зобов'язується на вимогу орендодавця, за наявності звернення балансоутримувача, дострокового припинити дію договору оренди та в місячний термін з дня попередження звільнити майно. Орендодавець та балансоутримувач у відповідності до п. 5.15 договору оренди повідомили орендаря (відповідача) про необхідність звільнити орендовані ним площі проте, відповідач відмовився від добровільного припинення зобов'язань та звільнення займаних площ, чим порушив п. 5.15 договору.

Відмовляючи у зустрічних позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст.179 ГК сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. При укладені договору оренди нерухомого майна від 22.12.2009р. сторони в добровільному порядку погодили його умови, в т.ч. викладені у п. 5.15. договору, відповідач не звертався до Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області з пропозиціями щодо внесення змін до Договору №197 від 22.12.2009 р., в частині виключення п. 5.15 договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задоволити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що така підстава для розірвання договору як проведення ремонтних робіт в зв'язку з підготовкою до чемпіонату Європи 2012 року з футболу відпала. Вважає, що умова дострокового припинення Договору, викладена у п.5.15 є істотною і має бути передбачена у Типовому договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, проте Типовий договір такої умови не містить. На думку скаржника, вимоги оспорюваного п.5.15 Договору оренди порушують такі загальні засади цивільного законодавства як неприпустимість позбавлення права власності.

У письмових поясненнях (вх.05-04/2356/13 від 21.05.13р.) на апеляційну скаргу позивач (за первісним позовом) спростовує доводи апелянта та зазначає, що при укладенні договору оренди сторони у відповідності до вимог чинного законодавства (ст.628 ЦК, ст.179 ГК) визначили його умови, волевиявлення орендаря відповідало його внутрішній волі, він усвідомлював значення своїх дій. Упродовж всього періоду дії договору від відповідача не надходили пропозиції щодо внесення змін до нього, шляхом виключення п.5.15. Відтак, посилання скаржника на невідповідність даного пункту вимогам законодавства та, як наслідок, необґрунтованість первісних позовних вимог є безпідставним.

Третя особа у відзиві (вх.05-04/3033/13 від 11.06.13р.) на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечила та зазначила, що орендар відмовився добровільно припинити договір та звільнити орендовані ним приміщення, чим порушив вимоги п.5.15 Договору, відтак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо задоволення первісних позовних вимог. Також вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним п.5.15 Договору, оскільки викладені в ньому положення не суперечать законодавству та були включені до договору за взаємною згодою сторін.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представники позивача (за первісним позовом) та третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених в письмових відзивах, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач (скаржник) явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання (вх.05-04/2831/13 від 03.06.13р.) про зупинення апеляційного провадження у зв'язку з порушенням господарським судом Львівської області провадження у справі №914/1331/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" до Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області про зобов'язання внести зміни до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №197 від 22.12.2009р.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Частина 1 статті 79 ГПК встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається з ухвали господарського суду Львівської області від 08.04.13р. про порушення провадження у справі №914/1331/13, на момент(на 19.03.2013р.) вирішення судом першої інстанції спору у даній справі №5015/5666/11, спір про внесення змін до Договору оренди №197 від 22.12.2009р. (справа №914/1331/13) не розглядався судом, оскільки позов ще не був заявлений.

За таких обставин, розгляд господарським судом Львівської області справи № №914/1331/13 не унеможливлює та не може вплинути на розгляд апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, оскільки на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі №5015/5666/11, самої справи №914/1331/13 не існувало.

Більш того, ухвалою від 04.06.2013р. місцевий господарський суд зупинив провадження у справі №914/1331/13 до вирішення даної справи №5015/5666/11.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.12.2009р. Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області (далі - РВ ФДМУ) та ТзОВ "Сюрприз" укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 197 (далі - договір оренди).

За умовами цього договору орендодавець (РВ ФДМУ) передає, а орендар (ТзОВ « Сюрприз») приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів (далі-Майно), загальною площею 6,00 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою: 4,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.

За умовами п. 5.15 договору оренди у випадку здійснення реконструкції, ремонту орендованого майна та у разі необхідності використання орендованого майна для збереження виробничого процесу підприємств, установ та організацій залізничного транспорту, орендар зобов'язується на вимогу орендодавця, за наявності звернення балансоутримувача, дострокового припинити дію договору оренди та в місячний термін з дня попередження звільнити майно.

Згідно із п.10.1 цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, з 22.12.2009 р. по 19.12.2012 р. включно.

Орендна плата встановлена в розмірі 808,44грн. в місяць (без ПДВ), яка підлягає щомісячній індексації. ПДВ нараховується у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата сплачується до 10 числа місяця, наступного за звітним у наступному порядку: 70 % - до державного бюджету, 30% - на рахунок балансоутримувача (розділ 3 договору).

Відповідно до п.10.3 договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Договір підписаний сторонами та балансоутримувачем.

По акту приймання-передачі від 22.12.2009р. №197 майно було передано ТзОВ "Сюрприз" , який підписаний орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

26.04.2010 р. РВ ФДМУ по Львівській області та ТзОВ "Сюрприз" укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.12.2009р. №197, яким продовжений строк дії договору оренди до 10.04.2013 р. включно (а.с 53).

31.08.2011 р. РВ ФДМУ по Львівській області та ТзОВ "Сюрприз" укладено договір про внесення змін до договору оренди від 22.12.2009р. №197 (із змінами), яким внесено зміни щодо площі орендованого майна, яка становить 6,4 кв.м., з яких 4,4 м.кв. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1,0 м.кв. розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів, 1,0 м.кв. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (а.с 7-8).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Програми підготовки до проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу Зведеним планом завдань і заходів було заплановано проведення капітального ремонту та технічного переоснащення залів очікування та касових залів головної будівлі вокзалу на пл. Двірцевій, 1, у зв'язку з чим 06.06.2011 р. Львівська залізниця звернулась до РВФДМУ по Львівській області (лист №НГ-10/1530) з проханням розірвати договір оренди № 197 та зобов'язати орендаря звільнити орендовані приміщення (а.с 9).

06.07.2011р. РВ ФДМУ звернувся до відповідача з листом № 11-03-04003 про дострокове припинення договору оренди відповідно до п.5.15 договору та повернення майна балансотутримувачу по акту приймання-передачі (а.с 10). Відповідач відмовився звільнити та повернути орендоване майно в добровільному порядку, у зв'язку з чим РВ ФДМУ 27.09.2011р. подало позов про розірвання договору оренди № 197 від 22.12.2009 р., звільнення та повернення орендованого майна.

11.10.2011р. відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним пункту 5.15 договору оренди № 197 від 22.12.2009 р.

11.10.2011р. ухвалою господарського суду Львівської області зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами. (ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна")

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із стор?ін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. N 1774 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 9 серпня 2007 р. N 1329), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2007р. за N980/14247, пунктом 10.6.якого передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

Пунктом 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 4 ст. 179 ГК встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

З аналізу названих норм законодавства випливає, що умови договору оренди державного майна в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна; умови щодо дострокового припинення, розірвання договору оренди державного майна не відносяться до істотних умов договору оренди; за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови , зокрема, сторони мають право конкретизувати умови типового договору.

Договір оренди містить всі істотні умови договору оренди, передбачені Законом, його умови відповідають Типовому договору щодо істотних умов. Разом з тим, за умовами п. 5.15 договору оренди у випадку здійснення реконструкції, ремонту орендованого майна та у разі необхідності використання орендованого майна для збереження виробничого процесу підприємств, установ та організацій залізничного транспорту, орендар зобов'язується на вимогу орендодавця, за наявності звернення балансоутримувача, дострокового припинити дію договору оренди та в місячний термін з дня попередження звільнити майно.

Названими вище нормами законодавства надано право сторонам за взаємною згодою достроково припинити дію договору оренди. Отже, при укладенні договору сторони за взаємною згодою погодили за настання яких конкретно умов вони зобов'язуються припинити дію договору оренди, а орендар зобов'язується звільнити майно. Така умова договору не суперечить законодавству та є обов'язкою для сторін в силу ст.629 ЦК України.

На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про недійсність пункту 5.15 договору, оскільки відповідачем не доведено н?едодержання сторонами в момент укладення договору вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'я?тою та шостою статті 203 цього Кодексу(частина перша ст.215 ЦК Укра?їни).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умов п.5.15 договору та не звільнив орендованих площ.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є його розірвання.

Відповідно до п.2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із пунктом 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 17 роз'яснення ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п. 10.9. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий суд підставно та обґрунтовано задоволив вимоги за первісним позовом та відмовив у задоволенні зустрічних вимог.

Доводи скаржника апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Поряд з тим, слід зазначити, що відповідач оскаржив рішення суду як в частині задоволення первісного позову, так і в частині відмови у зустрічному позові. Однак, при поданні апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір згідно з квитанцією № ПН 3673 від 08.04.2013р. в сумі 573,50 грн.

Відповідно до п.2.2.1 Постанови ПВГС від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі у зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.(п.2.10)

Судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги).(п.2.13).

У разі коли в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо скаржник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.(ч.2 п.2.15)

У разі неподання доказів оплати, суд вправі стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу. (п.2.23).

Ухвалою апеляційного суду від 15.04.2013р.суд вимагав від скаржника подати докази сплати судового збору у встановленому розмірі., однак відповідач таких доказів не подав.

Відтак, несплачений судовий збір в сумі 1471,22грн. (573,50 грн. за немайнову вимогу + 897,72грн. за майнову вимогу, виходячи із вартості орендованого майна 89 772,80грн. вказаної в договорі оренди, яке підлягає поверненню) належить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" в доход Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.43, 49, 60, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ЗУ « Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року у справі № 5015/5666/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" ідентифікаційний код 06725046, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул.Б.Лепкого,14, в доход Державного бюджету - 1471,22грн.. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 12.06.2013р.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г. Якімець