Постанова № 31851674, 29.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року № 826/4194/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аквацел"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання дій протиправними, скасування висновків акту № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012

за участю:

представника позивача - Шкляревської Л.М. (довіреність б/н від 23.04.2013),

представника відповідача - Мильнікової М.М. (довіреність № 4712/9 від 10.10.2012),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.05.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквацел" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування акту № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012 та податкових повідомлень - рішень №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012.

29.05.2013 позивачем через канцелярію суду були подані уточнення позовних вимог та додаткові письмові нормативні обґрунтування в яких позивач виклав пункти 2, 3 та 4 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: "2.Визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС відносно проведення податкової перевірки та скасувати висновки Акту документальної позапланової невиїзної податкової перевірки від 10.10.2012 року № 4052/22-222-23538191; 3. Визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення "Р" від 16.11.2012 року:

- № 000202220 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 23256 грн. 00 коп., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5814 грн. 00 коп., разом 29 070 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят) грн. 00 коп. та

- № 0002032220 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 17146 грн. 00 коп., штрафних (фінансових) санкцій 4287 грн. 00 коп., разом 21433 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 00 коп.". Зазначені уточнення прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової невиїзної перевірка з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" за період з 01.09.2009 по 30.06.2010.Підставою для нарахування податкових зобов'язань, зокрема, стало визнання податковим органом взаємовідносин позивача з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" нікчемними..

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС", які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, отримано та оприбутковано товарно - матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Також позивач посилався на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки, оскільки позивачем на обов'язковий запит податкового було надано відповідні пояснення. Водночас позивач зазначив про те, що у відповідача відсутні повноваження на визнання правочинів недійсними, та про те, що сам по собі вирок суду на який посилається відповідач в акті перевірки не містить інформації про фіктивну діяльність позивача та про те, що угоди укладені позивачем є нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2013 позовні вимоги підтримала повністю, надала додаткові усні пояснення та просила задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 29.04.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 29.05.2013 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквацел" було направлено запит № 9644/10-22-211 від 30.08.2012 "Про надання пояснень та їх документального підтвердження" в якому було викладено прохання протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надати письмове пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" за весь період діяльності та визначено перелік інформації, яка має бути зазначена в поясненнях.

Листом № 2/09 від 12.09.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквацел" у відповідь на запит № 9644/10-22-211 від 30.08.2012 були надані відповідні пояснення.

02.10.2012 начальником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було видано наказ № 1475 "Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки", яким наказано провести позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Аквацел" по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" з 05.10.2012. та складено повідомлення № 11466/10/22-211 від 02.10.2012. Зазначені повідомлення та наказ були отримані головним бухгалтером ТОВ "Аквацел" 02.10.2012.

В період з 05.10.2012 по 10.10.2012 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1475 від 02.10.2012 була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквацел" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" за період з 01.09.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23256,00 грн., порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18604,00 грн. та порушення пунктів 1,5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Аквацел", з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" за період з 01.09.2009 по 30.06.2010.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За період з 01.09.2009 по 30.06.2010 ТОВ "Аквацел" задекларувало по взаємовідносинам з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" скориговані валові витрати на загальну суму 93024,00 грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 18604,00 грн.

ТОВ "Аквацел" мало взаємовідносини з ПП "ПОЛІХІМ" за договорами № 18-09/1 від 18.09.2009 (постачання металопрокату) та № 01-12/3 від 01.12.2009 (дверна фурнітура) та з ПП "ФЛОРАТЕКС" за договорами № 11-2010 від 25.02.2010 (зварювальні електроди), № 17-2010 від 11.03.2010 (електроди, целюлоза, туристична газова плитка) та № 28-2010 від 20.04.2010 (туристична газова плитка з балоном).

До ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби надійшов вирок Святошинського районного суду міста Києва у справі № 1-130/2011 від 20.05.2011 згідно якого стало відомо наступне: ".... Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що за проханням чоловіка ОСОБА_4 були придбані та зареєстровані на своє ім'я ПП "Поліхім" та ПП "Флоратекс". Печатки та банківські реквізити вона передала ОСОБА_4, оскільки не мала наміру здійснювати господарську діяльність цих підприємств. Зі слів чоловікаїй стало відомо, що бухгалтером на цих підприємствах працювала ОСОБА_5 Для чого чоловікові потрібно було придбати ці підприємства і якою діяльністю вони займались в подальшому їй не відомо... "

Відповідно до зазначеного вироку суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки та на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено від покарання з випробувальним строком на 3 роки.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини ТОВ "Аквацел" з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" не відповідають вимогам закону та не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквацел" були подані заперечення на акт № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012 за результатами розгляду яких листом № 13929/10/22-211 від 13.11.2012 "Відповідь на заперечення" повідомлено про те, що порушення і висновки викладені в акті залишено без змін.

16.11.2012 на підставі акту № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012 були прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0002022220 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29 070,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5814,00 грн. та №0002032220 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 21 433,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4287,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквацел" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1057/10/12-103 від 01.12.2012 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквацел" до Державної податкової служби України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 3618/4/0-2115 від 07.03.2012 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквацел" вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відносно проведення перевірки, не погоджуючись з висновками акта № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012 та податковими повідомленнями - рішеннями №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012, вважаючи їх нечинними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача відносно проведення податкової перевірки та скасування висновків Акту документальної позапланової невиїзної податкової перевірки № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012 суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, податковий орган має право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження у випадку якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та платники податку зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті та її документальне підтвердження податковому органу, та звільняється від цього обов'язку тільки у випадку, якщо запит не відповідає вимогам викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Відповідачем було отримано вирок Святошинського районного суду міста Києва в кримінальній справі № 1-130/2011 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч. 2 Кримінального кодексу України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч. 2, ст. 364 ч.3 Кримінального кодексу України в якому, зокрема, зазначалось про придбання ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" без мети здійснення господарської діяльності з метою використання для здійснення протиправної діяльності, яка полягає у наданні послуг з переведення безготівкових коштів в готівкові.

Отже, у відповідача були наявні правові підстави для направлення позивачу запита № 9644/10-22-211 від 30.08.2012 щодо взаємовідносин з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" за весь період діяльності.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином керівник органу державної податкової служби може прийняти рішення про проведення документальної перевірки платника податків, зокрема, у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу змісту наведеного в запиті № 9644/10-22-211 від 30.08.2012 переліку відомостей, які мали бути зазначені позивачем в письмових поясненнях та змісту листа № 2/09 від 12.09.2012, яким було надано письмові пояснення у відповідь на зазначений запит, вбачається, що позивачем не було відображено в письмових поясненнях всіх відомостей, які витребовувались запитом, зокрема, не було зазначено умови транспортування та зберігання товару, інформацію щодо здійснення розрахунків (номер і дата платіжного доручення, виписки банка), щодо товаро - транспортних накладних.

Таким чином, позивачем не було надано у повному обсязі пояснень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Наказом № 1475 від 02.10.2012 було призначено позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС".

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не було надано на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби у повному обсязі пояснень по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для призначення позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" та видання відповідного наказу.

Згідно із пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна невиїзна перевірка, може бути проведена за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Сторонами не заперечується той факт, що наказ № 1475 від 02.10.2012 та повідомлення № 11466/10/22-211 від 02.10.2012 були отримані головним бухгалтером позивача 02.10.2012 та зазначений факт також підтверджується відповідною розпискою.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у відповідача були наявні правові підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС", а також те, що наказ та направлення про проведення зазначеної перевірки були вручені уповноваженому представнику позивча під розписку, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, з огляду на що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача відносно проведення податкової перевірки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Позивач у позовній заяві просить суд, зокрема, скасувати висновки акту № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо скасування висновків акту № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Щодо оскарження позивачем податкових повідомлень - рішень №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012 суд зазначає наступне.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність його господарських відносин з ПП "ПОЛІХІМ" за договорами № 18-09/1 від 18.09.2009 (постачання металопрокату) та № 01-12/3 від 01.12.2009 (дверна фурнітура) та з ПП "ФЛОРАТЕКС" за договорами № 11-2010 від 25.02.2010 (зварювальні електроди), № 17-2010 від 11.03.2010 (електроди, целюлоза, туристична газова плитка) та № 28-2010 від 20.04.2010 (туристична газова плитка з балоном).

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" позивачем надано суду копії укладених догорів, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договорів № 18-09/1 від 18.09.2009 та № 17-2010 від 11.03.2010 продавець зобов'язаний передати покупцю всю необхідну технічну та товаро - супровідну документацію, водночас зазначених документів позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання зазначених документів.

Згідно умов договору № 01-12/3 від 01.12.2009, а саме, пунктів 1.2 та 4.1, асортимент, кількість та ціна товару визначається в рахунках фактурах та відправка товару здійснюється протягом 3 днів після узгодження заявки покупця та отримання рахунку фактури. Позивачем суду рахунків - фактур та заявок складених на виконання умов зазначеного договору суду надано не було та не було зазначено про їх наявність.

Пунктами 2.3 та 4.4 договору № 11-2010 від 25.02.2010 встановлено, що якість товару повинна підтверджуватись відповідними документами та зазначено про те, що при відвантаження товару постачальник передає покупцю товарно - супровідну документацію та сертифікат якості заводу - виробника. Позивачем зазначених документів суду надана не було та не було зазначено, як про причини неможливості їх надання, так і про наявність зазначених документів.

Відповідно до пункту 3.5 договору № 28-2010 від 20.04.2010 при відвантаженні постачальник передає покупцю такі товаросупровідні документи: рахунок - фактуру, товарно - транспортну накладну, податкову накладну, сертифікати якості виробника, водночас рахунків - фактур, товарно - транспортних накладних та сертифікатів якості виробника переданих відповідно до умов зазначеного договору позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання зазначених документів.

Отже, позивачем не було надано суду первинної документації, яку мало бути складено та надано позивачу відповідно до умов договорів укладених з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС", та не було зазначено про неможливість їх надання.

Документів на підтвердження здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача був отриманий від ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" та здійснення за нього оплати, як і доказів на підтвердження подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивачем суду надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не було надано суду первинної документації, яка мала бути складена відповідно до умов договорів укладених з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" та доказів на підтвердження здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача був отриманий від ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" та здійснення за нього оплати, як і доказів на підтвердження подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності, та при цьому не було зазначено про причини неможливість надання зазначених доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

20.05.2011Святошинським районним судом міста Києва винесено вирок в кримінальній справі № 1-130/2011 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч. 2 Кримінального кодексу України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч. 2, ст. 364 ч.3 Кримінального кодексу України, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком встановлено факт придбання ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" ОСОБА_3 без мети здійснення господарської діяльності за вказівкою чоловіка ОСОБА_4, який ввівши її в оману щодо дійсною мети придбання підприємств схилив дружину придбати зазначені підприємства маючи на меті використання їх з метою прикриття незаконної діяльності, а саме, надання послуг з переведення безготівкових коштів в готівку.

Відповідно до відмітки на копії вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20.05.2011 у кримінальній справі № 1-130/2011 він набрала законної сили 06.06.2011.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.05.2011 у кримінальній справі № 1-130/2011, який набрав законної сили 06.06.2011 встановлено факт придбання ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), а саме, надання послуг з переведення безготівкових коштів в готівку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що документи складі ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" не можуть бути належними доказами реальності та товарності господарських відносин між зазначеними підприємствами та позивачем, а фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС" не носять реального характеру

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами ПП "ПОЛІХІМ" та ПП "ФЛОРАТЕКС".

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквацел" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування висновків акту № 4052/22-222-23538191 від 10.10.2012, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0002022220 від 16.11.2012 та №0002032220 від 16.11.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов