Рішення № 31851225, 10.06.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

10.06.2013

Справа № 0818/12458/2012 2/335/439/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі Марусій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення; зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в обґрунтування якого вказав наступне. 19.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 19.07.2017 року.

Позивач зазначає, що Відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконує своїх зобов'язань за договором, тому станом на 12.11.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 136214, 57 доларів США (що за курсом НБУ складає 1 088 763, 02 грн.), яка складається з наступного: 56511, 42 доларів США - заборгованість за кредитом; 31917, 23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5400 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 35869, 72 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов Договору: 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина); 6484, 92 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 19.07.2007 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на ст. 33, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку» позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири, яка є предметом іпотеки.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом та просить суд на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України визнати припиненим договір іпотеки від 19.07.2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2

Ухвалою суду від 25.01.2013 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позові та уточненні до позовної заяви, просить позов задовольнити. Зустрічний позов вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечує проти первісного позову на підставах, викладених у письмових запереченнях на позов. Зустрічний позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, надала письмові заперечення на позов, відповідно до змісту яких проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов ОСОБА_2 просить задовольнити.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та при ухваленні рішення врахувати інтереси неповнолітнього ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень на позовну заяву та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір ZPA2GA00000042, відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_3 отримала кредит під заставу житла у розмірі 60 000 доларів США.

Відповідно до п.7.3. Договору забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, в рахунок погашення якої банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

19.07.2007 року між Банком та Відповідач ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1 Договору іпотеки предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Пунктом 33.4 Договору сторони визначили, що вартість Предмета іпотеки складає 404 000 гривень.

Так, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 1 088 763, 02 грн.

В обґрунтування розміру заборгованості за кредитом позивачем наданий розрахунок заборгованості станом на 12.11.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2010 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь Банку заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 587 823, 55 гривень, що в еквіваленті становить 74 190, 14 доларів США.

У рішенні Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 31.08.2010 року, зазначена загальна сума заборгованості станом на 12.05.2010 року без розмежування складових заборгованості. Позивачем у судовому засіданні не надано розрахунку суми боргу Відповідача ОСОБА_3 після винесення судового рішення.

Отже, при визначенні суми заборгованості на час розгляду справи суд виходить з наступного.

Позивач зазначає, що сума заборгованості складається з наступних складових:

- 56511, 42 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 31917, 23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 5400 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 35869, 72 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,

- 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 6484, 92 доларів США - штраф (процентна складова).

З пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що Боржник ОСОБА_3 не виконувала зобов'язань за кредитним договором з 2009 року, отже сума основного боргу залишається незмінною та складає 56 511, 42 доларів США.

З розрахунку заборгованості наданого банком, вбачається, що при винесенні судом рішення про стягнення заборгованості станом на 12.05.2010 року були стягнуті також штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, з метою уникнення подвійного стягнення штрафних санкцій, суд приходить до висновку про необхідність визначення суми боргу за кредитним договором станом на 12.11.2012 року, яка складається з суми основного боргу, відсотків за користування кредитом та заборгованості по комісії та становить 93 828, 65 Долар США (56511, 42 + 31917, 23 + 5400), що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.11.2012 року складає 749690, 91 грн.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника Відповідача щодо виконання судового рішення від 31.08.2010 року про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, тому доводи представника Відповідача щодо подвійного стягнення заборгованості є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Стаття 38 ЗУ «Про іпотеку» встановлює наступну процедуру продажу предмету іпотеки: шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві.

Таким чином, ст.ст.33,38,39 ЗУ «Про іпотеку» надають право іпотекодержателю одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки на підставі рішення суду, в якому буде зазначено один із способів реалізації, а саме: продаж іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

В п.27 Договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом…на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку».

Таким чином, вимога позивача звернути стягнення на квартиру шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, основана на вимогах ст.ст.33,38,39,41 ЗУ «Про іпотеку» та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про виселення з квартири, яка є предметом іпотеки, відповідача ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таке попередження має бути після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення. Тільки після цього всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Та, якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачені ч.3 ст.109 ЖК України. Оскільки такого рішення не приймалось, та вимога мешканцям не направлялась, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Таким чином, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення договору іпотеки, суд виходить з наступного.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимоги посилається на те, що Банком попущений 6-місячний термін пред'явлення вимоги до відповідача, тому на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України вважає іпотеку припиненою.

Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Таким чином, до правовідносин, які склалися з приводу майнового поручительства, норми ст. 559 ЦК України не підлягають застосуванню, в даному випадку повинно застосовуватися спеціальне законодавство, а саме ЗУ «Про іпотеку».

Отже, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України з Відповідача ОСОБА_2 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZРА2GА00000042 від 19.07.2007 року, в розмірі 93 828, 65 Доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.11.2012 року складає 749690 (сімсот сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто ) грн. 91 коп. - звернути стягнення на квартиру загальною площею 67.80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZРА2GА00000042 від 19.07.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою- покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1- відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення договору іпотеки - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.В.Калюжна