Ухвала суду № 31851207, 11.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 202/4198/12 Провадження № 22-ц/772/1517/2013Головуючий в суді першої інстанції:Жарун А.П.Категорія: 32Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Іващука В.А., Колоса С.С.,При секретарі:Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоров'ю малолітньої дитини,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 4726 грн.94 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди завданої здоров'ю.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 1196 грн. витрат за надання юридичної допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_6 229 грн.40 коп. судового збору на користь УДКСУ у Бершадському районі, код ЄДРПОУ 37908394, банк одержувач ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, р/р 31210206700041, МФО 802015, КЕКД 22030001.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивачів - ОСОБА_10 подала заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що кінь, якого вів ОСОБА_6 додому з пасовища, вдарив малолітню дочку позивачів ОСОБА_9 копитом у голову, спричинивши їй тілесні ушкодження у виді важкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася забоєм, стисненням, розривом головного мозку; скольчато-вдавленим переломом кісток склепіння черепа; внутрішньо-мозковою гематомою та забійною раною правої лобної ділянки, які згідно акту судово-медичного освідування № 266 відносяться до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя. Даний факт не оспорюється ОСОБА_6

Після отримання вказаної травми ОСОБА_9 отримала першу допомогу у Бершадській центральній районній лікарні, а потім у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні, де вона знаходилася тричі: з 18.06.2011 року по 01.07.2011 року, з 15.09.2011 року по 04.10.2011 року, з 17.01.2012 року по 03.02.2012 року.

Під час першого перебування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні ОСОБА_9 за життєвими показниками була проведена операція: декомпренсивна трепанація черепа, видалення уламків кісток, видалення внутрішньо-мозкової гематоми праві лобній ділянці. Зазначена операція потребувала накладення ферзевого отвору на кістки склепіння черепа, що в свою чергу призвело до утворення дефекту в кістках та незахищеності ділянки головного мозку кістковою тканиною, а тому даний факт явився підставою повторної госпіталізації ОСОБА_9 у вересні-жовтні 2011 року з метою проведення операції по протезуванню дефекту кісток склепіння черепа титановою перфорованою пластиною. Третя госпіталізація ОСОБА_9 у Вінницьку обласні дитячу лікарню була викликана необхідністю проведення відновлювального лікування та реабілітаційних заходів.

Задовольняючи позовні вимоги у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі понесли витрати на придбання медичних препаратів, засобів гігієни для дитини, продуктів харчування та транспортні витрати, що підтверджується копіями листів призначень до історії хвороб, копіями виписок з історій хвороб, довідками лікарень, копіями накладних квитанцій та чеками.

Задовольняючи частково позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що отримана травма та оперативне лікування спричинили ОСОБА_9 нестерпний фізичний біль, про інтенсивність якого свідчить неодноразові призначення потужних знеболюючих засобів, аж до наркотичних. Неможливі фізичні страждання дитини викликали у позивачів, як у її батьків важкі душевні страждання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону, при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

У судовому засіданні апеляційного суду, колегією суддів встановлено, що відповідач не забезпечив належне утримання коня, внаслідок чого виникла загроза життю та здоров'ю малолітньої дитини позивачів. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін в судовому засіданні та матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відсутності його вини у заподіянні шкоди малолітній дитині, оскільки судом першої інстанції встановлена наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями заподіювача такої шкоди та виною останнього в її заподіянні, а тому суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачів матеріальну та моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги про те що суд не врахував вимоги ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено безоплатне надання медичної допомоги дітям, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки витрати понесені позивачами на лікування малолітньої дитини підтверджені відповідними доказами (а.с. 34, 35, 36), а тому підлягають підлягають стягненню з винної особи у повному обсязі відповідно до вимог ч.4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини поширюються положення ст.ст. 9, 12, 22 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», оскільки вказані норми регулюють відносини щодо відшкодування шкоди внаслідок неналежного забезпечення безпеки оточуючих людей від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, тоді як Правила дорожнього руху України поширюються на відносини учасників дорожнього руху, якими ні потерпілий ні відповідач у цьому конкретному випадку не являлися, а тому твердження відповідача про неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив надані сторонами докази, вірно встановив обставини заподіяння шкоди та винну особу і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді : (підписи)

З оригіналом вірно :