Постанова № 31849708, 13.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 червня 2013 р. Справа №820/3602/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Макаренка О.М.,

представників відповідача - Доценко Н.В., Єферової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Олан" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Олан", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, у якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000232200 та №0000242200 від 24.04.2013 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Зміівському районі Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Олан» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Вел -Траст», а також з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємодносинах з ТОВ «Вінкап» за перевірений період, з посиланням на які були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими. За твердженням позивача тих порушень, які відображені в названому акті, ПП «Олан» не вчиняло, суму ПДВ і податку на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ «Вел -Траст» та ТОВ «Вінкап» обрахувало правильно, а тому підстави для покладення на нього обов'язку здійснити додаткові платежі з зазначеного податку відсутні.

У судовому засіданні 13.06.2013 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд тільки скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача, без визнання їх нечинними.

Відповідач, ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач зазначив, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Вел-Траст» та ТОВ «Вінкап» у перевіряємому періоді. Оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення №0000232200 та №0000242200 від 24.04.2013р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача - ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС - заперечували проти позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях, та просили суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Позивач - ПП «Олан» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.03.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи - 32506594.

ПП «Олан» перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, що не заперечується сторонами по справі.

Також, згідно довідки АА №594048 Головного управління статистики Харківської області, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; виробництво продуктів нафто перероблення; роздрібна торгівля пальним; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.77.1 ст.77 Податкового Кодексу України з 20.01.2012р. по 23.01.2012р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Олан» (код ЄДРПОУ 32506594) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 16.04.2013р. №337/22/32506594.

На підставі акту перевірки від 16.04.2013р. №337/22/32506594, керівником ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 384663,00грн. та № 0000242200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 214044,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 107022,00грн., на загальну суму - 321066,00грн.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС про порушення ПП «Олан» вимог п.п. 138.1.1. п. 138.1. та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139, п.п. 185.1 ст.185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

Перевіряючи дані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дослідивши викладені в акті перевірки мотиви судження податкового органу про порушення ПП «Олан» вимог п.п. 138.1.1. п. 138.1. та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139, п.п. 185.1 ст.185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, суд приходить до наступних висновків.

Вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази суд встановив, що між позивачем, ПП «Олан» (в якості покупця) та ТОВ «Вел Траст» (в якості продавця) 12 травня 2011 року було укладено договір поставки №26/11.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За даним договором було здійснено поставки газу скрапленого марки СПБТ, про що свідчать акти приймання-передачі до даного договору №70 від 07.07.2011р., №76 від 12.07.2011р., №99 від 24.08.2011р., №122 від 27.09.2011р. Отриманий за даними актами прийому-передачі скраплений газ був в повному обсязі оплачений позивачем, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача в ПАТ «Мегабанк».

Доставка скрапленого газу здійснювалася залізничним транспортом, у вагоно-цистернах, про що свідчать надані позивачем товарно-транспортні накладні, виписані 09.07.2011р., 26.08.2011р., 29.09.2011р. на адресу вантажоотримувача ПП «Род-Ник», з яким у позивача укладено договір про надання послуг з приймання та перекачки скрапленого газу від 01.10.2008 року.

Підставою віднесення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, видані ТОВ «Вел Траст» №13 від 16.05.2011р., №11 від 06.07.2011р., №17 від 24.08.2011р.; № 27 від 26.09.2011р., №31 від 26.09.2011р., №33 від 27.09.2011р.

Судом встановлено, що товар був у повному обсязі оплачений позивачем, про що свідчать виписки з особового рахунку позивача в ПАТ «Мегабанк».

Крім того, між позивачем, ПП «Олан» (в якості покупця) та ТОВ «Вінкап» (в якості продавця) було укладено договір поставки №7-11/В від 12.05.2011р. на поставку скрапленого газу.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За даним договором та додатковими угодами було здійснено поставки газу скрапленого марки СПБТ, про що свідчать акти приймання-передачі до даного договору №69 від 02.07.2011р., №76 від 12.07.2011р.

Доставка скрапленого газу здійснювалася залізничним транспортом, у вагоно-цистернах, про що свідчать надані суду позивачем товарно-транспортні накладні від 04 та 12 липня 2011 року на адресу вантажоотримувача ПП «Род-Ник», з яким у позивача підписано договір про надання послуг з приймання та перекачки скрапленого газу від 01.10.2008р.

Підставою віднесення сум по даному договору до складу податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні: від 01.07.2011р. №3, від 08.07.2011р. №11.

Судом встановлено, що отриманий товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчать виписки з особового рахунку позивача в ПАТ «Мегабанк».

Досягнення економічного ефекту від укладення вищезазначених договорів з контрагентами позивача ТОВ «Вінкап» та ТОВ «Вел Траст» підтверджується фактом подальшої реалізації скрапленого газу в роздріб, що підтверджується накладними на переміщення №0907/1 від 09.07.2011р., №26/08/1 від 26.08.2011р. та №2909/1 від 29.09.2011р., накладними на переміщення №0407/1 від 04.07.2011р. та №14/07/1 від 14.07.2011р., звітами про використання РРО при продажу товару за липень, серпень та вересень 2011 року, касовими звітами про реалізацію газу скрапленого за липень, серпень, вересень 2011 року на АГЗП, що належать позивачу на праві власності або оренди, що підтверджено відповідними свідоцтвами про право власності та договором оренди.

Реалізацію скрапленого газу позивачем здійснено з прибутком, про що свідчать виписки з особового рахунку позивача та даний факт не заперечується відповідачем.

У зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Усі доводи, які містяться в акті перевірки обґрунтовані посиланням на інформацію, яка надійшла до ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС від інших податкових органів та не ґрунтуються на доказах у відповідності до вимог КАС України.

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань позивачем за правочином з його контрагентом.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України,- податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

В акті перевірки встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними, отриманими позивачем.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивач надав усі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Суд встановив, що наявність належно оформлених первинних документів, а також факт використання ПП «Олан» придбаного скрапленого газу у власній господарській діяльності фактично не заперечується відповідачем у акті. Правильність сплати податку на прибуток від подальшої реалізації газу скрапленого, також не заперечується відповідачем та є підтвердженням факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог ПК України.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що відповідач безпідставно та з порушенням чинного законодавства визначив рівень звичайної ціни, за якою позивач придбавав газ скраплений у ТОВ «Вел - Траст».

З цього приводу суд зазначає, що згідно зі ст. 3, 6, 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року. Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 ПК України.

Відповідно до п.1.20.1. ст. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги), передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарів.

Для визначення звичайної ціни товару, згідно з п.п. 1.20.2. Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Відповідач при визначенні рівня звичайної ринкової ціни та застосуванні для цього довідки ТОВ «Черкаси-газснаб», який є лише одним з учасників ринку, отриману від іншого податкового органу, порушив вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в діючий частині), оскільки не дослідив жодного укладеного договору купівлі-продажу скрапленого газу. Такі дії відповідача на думку суду не можуть свідчити про повне дослідження та співставлення діючих цінових пропозицій та умов договорів на всьому внутрішньому ринку України.

На підтвердження реальної вартості газу скрапленого позивач надав суду довідку Торгово-промислової палати України від 24.09.2012р., відповідно до якої в період травень-червень 2011 року ціна на скраплений газ марки СПБТ складала 8300-8500 грн. за 1 тонну.

Суд вважає даний доказ допустимим та достатнім при вирішенні питання стосовно ціни.

Суд також зазначає, що позивачем були надані суду копії постанов Харківського Апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі №2а-3278/12/2070 та від 31.01.2013р. по справі №2а-9589/12/2070 щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вел Траст» по договору поставки №26/11 від 12.05.2011р., які були предметом перевірки та судового розгляду у спорі між позивачем та відповідачем.

При цьому суд зазначає, що згідно ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено наявність ділової мети та фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності сторін перелічених правочинів, використання товару у власній господарській діяльності ПП «Олан», відсутність підстав для висновку про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами за перевіряємий період.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 24.01.2012р. №41/23/32506594 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, суд вважає недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000232200 та №0000242200 від 24.04.2013р., прийняті ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС на підставі акту від 16.04.2013р. №337/22/32506594 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Олан" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби №0000232200 від 24.04.2013 року та №0000242200 від 24.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Олан" (61080, м.Харків, пр. Гагаріна, буд. 316-Ж, код ЄДРПОУ 32506594, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв