Ухвала суду № 31849653, 14.06.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 0107/2248/2012

Провадження по справі 4-с/122/53/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Злотнікова В.Я.

при секретарі - Мехтієвій А.Ш.,

за участю прокурора - Куликова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії заступника начальника Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ Затрубченко О.О., що виражені в організації ним примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19.06.2012р. без додержання п.4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція), та зобов'язати державного виконавця усунути зазначене порушення та звернутися за попереднім дозволом до органів опіки та піклування до реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19.06.2012р. задоволені вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить заявниці, 14.08.2012р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного рішення суду. 03 грудня 2012р. заявниця звернулась до державного виконавця зі скаргою, в якій довела до відому державного виконавця, що в квартирі проживає її неповнолітня дочка 2001 року народження, у зв'язку з чим, державний виконавець має звернутися за отриманням попереднього дозволу до органів опіки та піклування, але, ж після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, заявниця дізналась, що вищевказані вимоги Інструкції державним виконавцем не виконанні.

У судовому засідання заявниця та її представник підтримали заявлені вимоги по тих же підставах.

Прокурор прокуратури Залізничного району м. Сімферополя у судовому засіданні вважав скаргу обґрунтованою.

Заступник начальника Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ Затрубченко О.О., а також представник стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19.06.2012р. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2007р. за реєстровим номером 1433 - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.04.2000р., з метою погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №2203/07/КИ-283 від 25.07.2007р. у сумі 3 904 023 грн. 80 коп., шляхом проведення прилюдних торгів даної квартири з початковою ціною предмета іпотеки в 685 854 грн., рішення набрало законної сили.

14 серпня 2012р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання даного рішення суду.

Пунктом 4.5.9. Інструкції передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Так, Закон України "Про виконавче провадження" в главі 4 визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі і на нерухоме майно. Зокрема, приписами статей 54, 63 цього Закону визначений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, в тому числі яке є предметом застави (іпотеки). При цьому частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Відповідно, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки в порядку примусового виконання чітко визначено статтями 41 - 49 Закону України "Про іпотеку".

Суд зазначає, що ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Законом України "Про іпотеку" не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Більше того, не вказано його і у переліку документів, необхідних для проведення прилюдних торгів, відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5.

Звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку (преамбула та ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і неповнолітні діти. Таке правило застосовується як до звернення стягнення (реалізації) нерухомого майна, у порядку статей 54, 63 Закону України "Про виконавче провадження", так і щодо реалізації майна, яке вилучається у боржника внаслідок конфіскації, в порядку, передбаченому статтею 64 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже посилання прокурора на те, що підпункт 4.5.9 Інструкції спрямований на захист прав дитини, охорона яких є пріоритетним напрямом будь-якої правової держави, на думку суду, є необґрунтованим, оскільки в першу чергу розглядуваний нормативно-правовий акт прийнятий на виконання Закону України "Про виконавче провадження", який отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, - не передбачає.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31.10.2012р., яка набрала законної сили та відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для вирішення цієї справи, встановлено, що неповнолітня дитина була зареєстрована в спірній квартирі після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, а прав власності на квартиру вона не має, отже доводи про порушення її прав ухваленням судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відхиленні.

Також суду вважає за необхідне зазначити, що заявка на реалізацію арештованого майна подана державним виконавцем 02.11.2012р., 14.11.2012р. документи щодо реалізації квартири направлені спеціалізованій організації, отже, у листопаді 2012р. квартира вже була передана державним виконавцем на реалізацію, проте з повідомленням про те, що в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина заявник звернувся до державного виконавця лише 03.12.2012р., тобто вже після передачі на реалізацію нерухомого майна.

На підставі всього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволення.

Керуючись ст.ст.383,387 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя