Рішення № 31849402, 13.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2013 року Справа № 913/1096/13

Провадження № 30/913/1096/13

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", с. Дубівський, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 30550 грн. 00 коп.

Суддя Голенко І.П.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Поета А.І., довіреність № 01/127 від 24.01.2013;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30 550 грн. 00 коп. за невірне зазначення в залізничних накладних №№ 53349676, 53308441 маси вантажу у вагонах №№ 65808149, 66939844.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничних накладних №№ 53349676, 53308441 під час здійснення перевезення вантажу у вагонах №№ 65808149, 66939844, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 30 550 грн. 00 коп.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16383498 від 23.04.2013 належним найменуванням відповідача є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", а юридичною адресою відповідача є: 94637, Луганська область, м. Антрацит, с. Дубівський, вул. Гагаріна, буд. 51, що судом приймається до розгляду.

Згідно статуту відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" (а. с. 48-49).

Представник відповідача у судовому засіданні від 16.05.2013 подав відзив на позовну заяву № 05/599 від 14.05.2013, в якому заперечив проти позову посилаючись на те, що спірні вагони доставлялись до станції призначення на дві доби понад норми та за час простою у тупиках велика ймовірність виймання вугілля з подальшим розрівнянням та скрапленням, а також на те, що вантажоотримувачем та станцією Бердянськ не було запрошено представників відповідача для сумісного переваження спірних вагонів.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні від 16.05.2013 подав клопотання № 05/602 від 15.05.2013 про зменшення розміру штрафу до 1/5 від заявленої позивачем суми на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується поданими відповідачем 11.06.2013 через канцелярію суду звітом про фінансові результати за 2012 рік та договором про розстрочення від 15.12.2009, укладеним відповідачем з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрацит про розстрочення сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 3 627 546,88 грн.

Позивач у судове засіданні не прибув, проте 11.06.2013 подав до канцелярії суду клопотання № 13-11/59 від 07.06.2013 про розгляд даної справи без участі його представника на підставі вже поданих документів.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У жовтні 2012 року зі станції відправлення Карахаш Донецької залізниці на станцію Бердянськ (експорт) Придніпровської залізниці за накладними №№ 53349676, 53308441 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагонах № 65808149, 66680554, 65338839, 66939844, одержувачем за накладними був зазначений Бердянський морський торговий порт; вантаж маркований вапном жовтого кольору, висота завантаження відзначено фарбою всередині вагонів.

На станції призначення за заявками вантажотримувача від 16.10.2013 було проведено контрольне переваження вагонів №№ 65808149, 66939844 на 150-тонних тензометричних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагоні № 65808149 в накладній № 53349676 вказана маса вантажу 62300 кг, фактично ж встановлено - 57400 кг, тобто на 4900 кг менше, ніж вказано у накладній, в вагоні № 66939844 в накладній № 53308441 вказана маса вантажу 67000 кг, фактично ж встановлено - 63400 кг, тобто на 3600 кг менше, ніж вказано у накладній.

Викладене підтверджується випискою з книги зважування вантажів на вагонних вагах по станції Бердянськ (експорт).

По даному факту складено комерційний акт серії АА № 043497/552 від 16.10.2012 та комерційний акт серії АА № 043498/553 від 16.10.2012.

В комерційному акті серії АА № 043497/552 від 16.10.2012 містяться відомості про те, що, вантаж прибув у технічно справних вагонах, завантаження рівномірне по всій площині вагону нижче бортів на 25-30 см, двері люка зачинені на запірні пристрої, ознак течі вантажу немає, вантаж маркований вапном жовтого кольору, маркування не порушено.

В комерційному акті серії АА № 043498/553 від 16.10.2012 містяться відомості про те, що, вантаж прибув у технічно справних вагонах, завантаження рівномірне по всій площині вагону нижче бортів на 20-25 см, двері люка зачинені на запірні пристрої, ознак течі вантажу немає, вантаж маркований вапном жовтого кольору, маркування не порушено.

Належність відповідачеві вантажу у вагонах №№ 65808149, 66939844 на момент відправлення відповідачем не оспорюється.

На станції відправлення зважування спірних вагонів здійснювалось без участі залізниці.

За невірно зазначену в накладних масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 30 550 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладних №№ 53349676, 53308441 (вагони №№ 65808149, 66939844) вантажовідправником вказана маса нетто вантажів, відповідно, 62300 кг та 67000 кг, спосіб визначення маси - на 200-тонних вагонних вагах, у графі «Відправник» вказано найменування відповідача у справі, та вказано спосіб маркування вантажу - вапном жовтого кольору.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, вагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 п. 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Таким чином, доводи відповідача в частині відсутності зауважень на станції відправлення щодо кількості вантажу судом відхиляються через їх безпідставність.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних тензометричних вагах (повірка яких проведена 15.08.2012, контроль придатності проведено 15.10.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагонах №№ 65808149, 66939844, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 62300 кг та 67000 кг відповідно, фактичній масі вантажу - 57400 кг та 63400 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено комерційним актом серії АА № 043497/552 від 16.10.2012 та комерційний акт серії АА № 043498/553 від 16.10.2012, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 11, 13).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничних накладних №№ 53349676, 53308441 за вагон № 65808149 становить 3030 грн. 00 коп. та № 66939844 становить 3080 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 30550 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Доводи відповідача про те, що спірні вагони доставлялись до станції призначення на дві доби понад норми та за час простою у тупиках велика ймовірність виймання вугілля з подальшим розрівнянням та скрапленням відхиляються судом з огляду на п. 3.20 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", яким передбачено, що прибуття вагону з порушенням строку доставки не свідчить про вину залізниці у недостачі вантажу. Причинний зв'язок між простроченням доставки вантажу та його недостачею може бути встановлено, якщо відправник завантажив вантаж у комерційно непридатний вагон, а залізниця доставила вантаж з порушенням строку доставки, внаслідок чого вантаж висипався і втрачався не тільки за час нормативного строку перевезення, а й після закінчення терміну доставки. За таких обставин суд має з'ясувати ступінь вини кожного у втраті вантажу та покласти відповідальність на відправника та залізницю у відповідній пропорції. У даному випадку спірні вагони на станцію призначення прибули у справних, комерційно придатних вагонах.

Доводи відповідача про те, що вантажоотримувачем та станцією Бердянськ не було запрошено представників відповідача для сумісного переваження спірних вагонів, спростовуються з огляду на те, що таке не передбачено чинним законодавством.

Відповідач у судовому засіданні від 16.05.2013 подав клопотання № 05/602 від 15.05.2013 про зменшення розміру штрафу до 1/5 від заявленої позивачем суми на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується поданими відповідачем 11.06.2013 через канцелярію суду звітом про фінансові результати за 2012 рік та договором про розстрочення від 15.12.2009, укладеним відповідачем з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрацит про розстрочення сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 3 627 546,88 грн.

Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу судом задовольняється частково з огляду на наступне.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Судом приймається до уваги те, що встановлений факт недовантаження не завдало загрози залізничному руху, а також важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено, у зв'язку з чим є можливим застосування до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 18 330 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп. покладається на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», смт. Дубівський м. Антрацит Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 51, ідентифікаційний код 00179648, на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, ідентифікаційний код 01073828, одержувач коштів - ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця», р/р 26007000215001 в ДФ АБ «Експрес-банк», МФО 306964, код 04713145, штраф у розмірі 18 330 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 17.06.2013.

Суддя І.П. Голенко