Рішення № 31849383, 21.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/15283-2012(зустр) 21.05.13

За позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»Простягнення 28 292 163,88 грн. по первісному позові, та про зобов'язання виконати умови договору - по зустрічному позові

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Паровченко М.А.- за дов.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» 3 492 163,88 грн. пені, 24 800 000 грн. частини суми передоплати за договором, а всього 28 292 163,88 грн. заборгованості за договором № 65/Т від 30.01.2012р.

До початку розгляду господарським судом справи по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» подана зустрічна позовна заява, про зобов'язання Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» виконати умови Договору та прийняти нові туристські автобуси ЛАЗ 5208 в кількості 10 (десять) одиниць та стягнення з Комунального комерційного підприємства «Донелектроавтотранс» 28 292 163,88 грн. суму пені та частини суми недоплати за договором

Відповідно до ст.ст. 22, 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву від 22.03.2013р. суд відзначив, що зустрічний позов відповідає ст. 60 ГПК України, тому Ухвалою суду від 22.03.2013р. прийняв зустрічну позовну заяву від 22.03.2013р. до спільного розгляду з первісним позовом.

16.04.2013р. Комунальне комерційне підприємство «Донелектроавтотранс» надало відзив на зустрічну позовні заяву, в якому не визнає зустрічні позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про збільшення суми позову, в якій просить стягнути з відповідача 3 738 065,57 грн. пені та 24 800 000 грн. частини суми передоплати за договором, а всього 28 538 065,57 грн. заборгованості за договором № 65/Т.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 28 538 065,57 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

21.05.2013р. представник Відповідача в судове засідання не з'явився, через відділ діловодства Господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому просить не проводити розгляд судового засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», у зв'язку з неможливістю його участі в засіданні Господарського суду міста Києва.

Позивач заперечує проти клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, стверджує, що Відповідач не добросовісно користується належними йому процесуальними правами.

Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи не задовольняється судом, оскільки суду не надано належних доказів неможливості бути присутніми в судовому засіданні 21.05.2013р. уповноважених представників Відповідача, та погоджується з твердженням Позивача, що Відповідач дійсно недобросовісно користується належними йому процесуальними правами.

Крім того, 22.05.2013р. закінчується строк вирішення спору (по зустрічному позову), встановлений ч.1 ст.69 ГПК України. Клопотань сторін про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 цієї статі до суду не надходило.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012 року між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» за результатами проведення процедури закупівлі у вигляді відкритих торгів відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» був укладений договір №65/Т про закупівлю автобусів, згідно якого Відповідач зобов'язався поставити автобуси ЛАЗ в кількості 30 (тридцяти) міських автобусів та 10 (десяти) туристських автобусів, а Позивач зобов'язався прийняти та сплатити за товар за рахунок бюджетних коштів та власних коштів (коштів підприємства).

Закупівля автобусів здійснювалась Позивачем відповідно до Програм з поліпшення якості транспортного обслуговування пасажирів на маршрутах м. Донецьку на 2011 рік та на 2012 рік, що затверджені рішеннями Донецької міської ради від 14.01.2011р. №3/10 (зі змінами відповідно до рішення ради від 23.09.2011р. №8/13) та від 29.12.2011

В розділі 10 Програми на 2012 рік передбачався такий захід, як придбання автобусів: 30 одиниць міських, 10 одиниць туристських (Євро 2012), головний розпорядник бюджетних коштів - виконком Донецької міської ради, одержувач - ККП ДМР «Донелектроавтотранс», сума фінансування - 71 600 000,00 грн. з спеціального фонду міського бюджету.

В пункті 3.1 Розділу 3 Договору та в Додатку №3 до Договору зазначені ціни автобусів:

- ціна одного міського автобусу - 1 560 000,00 грн. з ПДВ;

- ціна одного туристського автобусу - 2 500 000,00 грн. з ПДВ. Загальна ціна - 71 800 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 Розділу 4 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем фактично поставленого товару на підставі видаткової накладної Постачальника або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» в розмірі 71 600 000.00 грн., у тому числі ПДВ.

Суду доведено, що відповідно до абзацу 3 пункту 4.1 Договору на підставі розпорядження Донецького міського голови від 28.02.2012р. №207 в березні 2012 року Покупець здійснив попередню оплату в сумі 71 600 000,00 грн. з ПДВ, а саме:

- 03.03.2012р. перерахована на рахунок Відповідача сума 5 632 460,00 грн. з ПДВ (платіжне доручення №32),

- 26.03.2012р. перерахована на рахунок Відповідача сума 65 967 540,00 грн. з ПДВ (платіжне доручення №59).

Сума, що залишилась до оплати за Договором, - 200 000,00 грн. підлягає перерахуванню за фактично поставлений товар на підставі видаткової накладної Постачальника, що відображено в абзаці 2 пункту 4.1 Розділу 4 Договору.

Згідно з додатковою угодою №1 від 06.02.2012р. до Договору строк поставки автобусів - до 18 травня 2012 року (п.5.1 Договору).

Проте, як свідчать матеріали справи, 18 травня 2012 року Відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання з постачання 30 (тридцяти) міських і 10 (десяти) туристських автобусів.

30 міських автобусів загальною вартістю 46 800 000,00 грн. Постачальником доставлені в м. Донецьк та передані у власність Покупця лише в серпні 2012 року:

- 11 міських автобусів - за актами прийому-передачі від 15.08.2012р. ,

- 19 міських автобусів - за актами прийому-передачі від 27.08.2012р.

Відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

Суду доведено, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою вирішити питання стосовно поставки 10 туристських автобусів (або повернення передоплати у разі неможливості виконання поставки) та сплатити пеню за прострочення поставки автобусів за Договором (претензії від 24.05.2012р. №04/2391, від 30.05.2012р. №04/2499, від 07.06.2012р. №04/2623, від 15.06.2012р. №04/2790, від 01.08.2012р. №04/3426 ).

Листом від 10.08.2012р. №582-л, який отримав Позивач 20.08.2012р., Відповідач повідомив, що поставка 10 туристських автобусів планується до кінця вересня 2012 року. Щодо сплати суми пені ніяких відповідей на зазначені претензії від Відповідача не надходило.

На час звернення Позивача до суду, 10 туристських автобусів Відповідач не доставив у м. Донецьк та не передав у власність Позивача.

За твердженням Позивача, у зв'язку з цим, а також враховуючи вимогу головного розпорядника бюджетних коштів щодо повернення суми передоплати за туристські автобуси, сума, що була перерахована Відповідачу за договором в рахунок оплати за туристські автобуси - 24 800 000,00 грн., повинна бути повернена Позивачу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги по первісному позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що покупець здійснив попередню оплату в сумі 71 600 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з додатковою угодою №1 від 06.02.2012р. до Договору строк поставки автобусів - до 18 травня 2012 року (п.5.1 Договору).

Суду доведено, що 18 травня 2012 року Відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання з постачання 30 (тридцяти) міських і 10 (десяти) туристських автобусів.

Матеріали справи свідчать, що Постачальник (Відповідач) здійснив поставку 30 міських автобусів загальною вартістю 46 800 000,00 грн. Постачальником доставлені в м. Донецьк та передані у власність Покупця лише в серпні 2012 року:

- 11 міських автобусів - за актами прийому-передачі від 15.08.2012р. ,

- 19 міських автобусів - за актами прийому-передачі від 27.08.2012р.

Частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 254, 530 Цивільного кодексу України, графіку поставки та дати надходження коштів, відповідач був зобов'язаний поставити товар у строки передбачені п.5.1.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки України, що діяла в період за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожний день прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну поставки товару з відповідача належить стягнути пеню у сумі 3 738 065,57 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи свідчать, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою вирішити питання стосовно поставки 10 туристських автобусів (або повернення передоплати у разі неможливості виконання поставки) та сплатити пеню за прострочення поставки автобусів за Договором (претензії від 24.05.2012р. №04/2391, від 30.05.2012р. №04/2499, від 07.06.2012р. №04/2623, від 15.06.2012р. №04/2790, від 01.08.2012р. №04/3426 ).

Листом від 10.08.2012р. №582-л, який отримав Позивач 20.08.2012р., Відповідач повідомив, що поставка 10 туристських автобусів планується до кінця вересня 2012 року. Однак, на час звернення Позивача до суду, 10 туристських автобусів Відповідач не доставив у м. Донецьк та не передав у власність Позивача.

Тому, Позивач також правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення - 24 800 000,00 грн. суми передоплати, що була перерахована Відповідачу за договором № 65/Т від 30.01.2012р. в рахунок оплати за туристські автобуси.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

По зустрічному позову:

Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Львівські автобусні заводи» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказаний позов ґрунтується на договорі №65/Т від 30.01.2012р. про закупівлю автобусів, згідно якого ТОВ «Львівські автобусні заводи» у 2011-2012 роках повинен був поставити автобуси ЛАЗ, в тому числі туристські автобуси ЛАЗ 5208 в кількості 10 (десяти) одиниць (п.1.1 Договору).

Виходячи з преамбули Договору ця закупівля здійснювалася відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 № 357, з метою забезпечення організації і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Тобто, суду доведено, що туристські автобуси планувалось використовувати при проведенні в Україні (у місті Донецьку) фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що стало неможливим із-за порушення Договору з боку ТОВ «Львівські автобусні заводи».

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Зобов'язанням з боку ТОВ «Львівські автобусні заводи» по договору є передбачене пунктом 1.1 Договору зобов'язання у 2011-2012 роках (згідно п.5.1 Договору - до 18 травня 2012 року) поставити автобуси виробництва не раніше 2011 року, визначені в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 3 до договору).

В зв'язку з тим, що фінальна частина чемпіонату Європи 2012 року з футболу пройшла та 2012 рік закінчився, а ТОВ «Львівські автобусні заводи» не виконало своє зобов'язання за договором щодо поставки у 2011-2012 роках десяти туристських автобусів, суд погоджується з твердженням Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» щодо необґрунтованості зустрічних позовних вимог ТОВ «Львівські автобусні заводи» щодо прийняття ККП ДМР «Донелектроавтотранс» туристських автобусів замість повернення зі свого боку суми передоплати за них.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тому, суд прийшов до висновку, що Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» правомірно виразило своє право вимагати повернення суми передоплати (замість передання оплаченого товару), про що свідчить первісний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення суми 28 538 065,57 грн. за договором.

Судом при прийнятті рішення також прийнято до уваги наступне.

Відповідно до п. 5. 4 Договору Покупець повинен в дводенний строк після отримання відповідального повідомлення від Постачальника прибути на завод -виробник для перевірки готовності товару до поставки.

Однак, суду не надано доказів повідомлення про прибуття на завод виробника для перевірки товару і підписання акту на поставку, відповідно до п. 5.4 договору.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» довело суду, що в період з 08 по 11 квітня його представник знаходився у відрядженні на заводі виробника автобусів у м. Львові та побачив лише корпуси шести туристських автобусів ЛАЗ 5208, не готових до поставки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд прийшов до висновку, що зазначене свідчить про відсутність в даному випадку належних правових підстав для застосування господарським судом судового захисту позивача за зустрічним позовом, що зумовлює відмову у задоволенні зустрічного позову.

Витрати по оплаті судового збору по зустрічному позову, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 33894928) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (83086, м. Донецька, вул. Донецька, 39, код ЄДРПОУ 03328250) 24 800 000 (двадцять чотири мільйони вісімсот тисяч) грн. попередньої оплати, 3 738 065 (три мільйони сімсот тридцять вісім тисяч шістдесят п'ять) грн. 57 коп. пені, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 10.06.2013р.