Рішення № 31849245, 31.05.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/2-223/11

Провадження № 2/645/30/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Горпинич О.В.

за участю секретаря судових засідань - Бережної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова", треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просе стягнути з ПАТ „Страхова компанія „Нова" на користь ПАТ „Інвенстиційно - фінансовий консалтинг" суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 24990 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Інвестиційно - фінансовий консалтинг" матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 54428 грн. 50 коп., судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 28 липня 2008 року відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, під його же керуванням, та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4. Згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою ВДАІ з обслуговування міста Харкова та АТІ 06 серпня 2008 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог п.8.4 Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_4. Вина ОСОБА_4 також була об'єктивно встановлена постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2008 року, відповідно до якої особою, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є водій автомобілю ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_4. Автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що отримав пошкодження внаслідок вищевказаної ДТП, знаходиться під страховим захистом ЗАТ СК „ВУСО" згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № НОМЕР_4 від 19 травня 2008 року. У зв'язку з настанням страхового випадку було виплачено страхове відшкодування в розмірі 79418 грн. 50 коп.. Сума збитку підтверджується рахунком-фактурою № 1-01025675 від 29 серпня 2008 року ТОВ „АвтоАрт" та № 1-01025868 від 08 вересня 2008 року ТОВ „АвтоАрт". Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3, який виданий ВАТ „Страхова компанія „Нова", цивільна відповідальність водія ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у ВАТ „Страхова компанія „Нова". Таким чином, сума регресної вимоги до ВАТ „Страхова компанія „Нова" становить 24990 грн., а до ОСОБА_4 54428 грн. 50 коп.. Відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його правонаступником є дружина - ОСОБА_2. Згідно з Договором відступлення права вимоги від 23 грудня 2009 року ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" набуло належне ЗАТ СК „ВУСО" право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. Однак, не зважаючи на свій обов'язок відшкодувати позивачу заподіяну матеріальну шкоду, відповідачі не реагують на законні вимоги ВАТ „ІФК".

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні представник позивача Клюс О.О., що діяла на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, повідомлялася про час та

місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ПАТ „Страхова компанія „Нова" Бригадир І.В., що діяв на підставі довіреності, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, просивши про відмову у їх задоволенні, посилаючись на те, що вони не згодні з розміром завданої матеріальної шкоди, яка була спричинена автомобілю Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача не заперечував, пояснивши, що дійсно 28 липня 2008 року відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є він, під його же керуванням та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4. ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди. В зв'язку з настанням страхового випадку страховою компанією „ВУСО" на підставі страхового акту № 6524-02 від 26 вересня 2008 року було виплачено страхове відшкодування в розмірі 79 418 грн. 50 коп..

Представник третьої особи ПАТ „Страхова компанія „ВУСО" до судового засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника ПАТ „СК „Нова", ОСОБА_3, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов ПАТ „Інвестиційно - фінансовий консалтинг" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 28 липня 2008 року відбулася ДТП, за участю автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 а.с. 6), під його же керуванням та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.

Згідно довідки ДАІ в Харківській області № 6192 від 06 серпня 2008 року зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 8.4 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_4 об'єктивно встановлена постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2008 року (а.с. 8).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована в Закритому акціонерному товаристві „Страхова компанія „Нова" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія НОМЕР_6 (а.с. 25). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 25000 грн., при цьому франшиза - 510 грн..

Автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 19 травня 2008 року № НОМЕР_4 було застраховано Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „ВУСО". 30 липня 2008 року страхувальник ОСОБА_3 звернувся до ЗАТ СК „ВУСО" з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 11) на підставі настання страхового випадку згідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, яке 26 вересня 2009 року здійснило виплату страхувальнику ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 79148 грн. 50 коп. (а.с. 23).

Відповідно до ст.8 Закону України „Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування).

Згідно Договору страхування страховим випадком визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настанні страхового випадку

матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

В результаті противоправних дій ОСОБА_4 автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав пошкодження, що нанесли майновий збиток власнику автомобіля - ОСОБА_3. Розмір страхового відшкодування був визначений страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування згідно п. 5.2 Договору страхування став рахунок станції технічного обслуговування. Відповідно до рахунків-фактури № 1-01025675 від 29 серпня 2008 року ТОВ „АвтоАрт" та № 1-01025868 від 08 вересня 2008 року ТОВ „АвтоАрт" вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 80018 грн. 50 коп.. Але відповідно до п. 11.3.1 Договору страхування із суми страхового відшкодування було виключено вартість робіт по дефектовке автомобіля вартістю 600 грн. Отже, сума, що підлягала виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування, складає 79418 грн. 50 коп., про що було складено страховий акт № 6524-02 від 26.09.2008 року.

У судовому засіданні представник ПАТ „СК „Нова" зазначав, що він не згодний із сумою матеріального збитку, який був завданий власнику автомобіля - ОСОБА_3.

У судовому засіданні, суд, виконавши вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, неодноразово роз'яснив представнику ПАТ „СК „Нова" право, передбачене ст. 143 ЦПК України, але представник відмовився у судовому засіданні проти призначення по справі відповідної експертизи.

Всупереч принципу змагальності цивільного процесу, представником відповідача ПАТ „СК „Нова" заперечення проти позовних вимог належними доказами не підтверджені, тому що доводи та заперечення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені лише належними, допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Як вже зазначалось раніше, постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2008 року винним в ДТП було визнано ОСОБА_4.

На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3, який виданий ВАТ „Страхова компанія „Нова", цивільна відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ВАТ „Страхова компанія „Нова".

У зв'язку з настанням страхового випадку, страховою компанією ЗАТ „СК „ВУСО" на підставі страхового акту № 6524-02 від 26 вересня 2008 року було виплачено страхове відшкодування в розмірі 79418 грн. 50 коп..

Відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_7 від 21 січня 2011 року (а.с. 95).

Згідно відповіді Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, 28 січня 2013 року після смерті ОСОБА_4, на підставі заяви дружини спадкодавця - ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за р. № 3-51 на її ім'я видано свідоцтво про право на спадщину на суму компенсації днів невикористаної відпустки, яка належить до виплати. Сума компенсації становить 3 656 грн. 48 коп..

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідної частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

На підставі ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який сплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за нанесений збиток.

Згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до договору відступки прав вимоги від 23 грудня 2009 року від ЗАТ СК „ВУСО" до ВАТ „ІФК" перейшло право вимоги, що виникли на підставі ст. 27 Закону України

„Про страхування" у зв'язку з виплати страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземних транспортних засобів, до осіб, відповідальним за спричинені збитки (а.с. 26).

Тобто у позивача виникло право вимоги - суброгації, а не регресу.

Так, пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України „Про страхування" від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР, який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, а також Главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові виплати та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За загальними правилами Страховик, який виплатив страхове відшкодування, набуває право вимоги (регресу чи суброгації), що страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за збитки.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а також ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Право регресної вимоги (подачі регресного позову) у відповідних випадках встановлено й для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо (ст. 38 Закону України № 1961-IV).

Для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України, яка кореспондується з положенням статті 27 Закону України „Про страхування", встановлено особливий правовий режим. При чому суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Так, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, інститути (суброгація та регрес) мають не тільки різний режим правового регулювання, а між цими поняттями існують і суттєві відмінності, які мають істотне значення при їх застосуванні на практиці.

Зокрема, у випадку суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває

прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Тобто, при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При регресі, навпаки, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Таким чином, суброгація не передбачає переходу права вимоги до страховика в порядку регресу (в цьому випадку новий кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання в повному обсязі). Право вимоги, що переходить до страховика, здійснюється відповідно до правил, які регулюють відносини між страхувальником (вигодонабувачем) та особою, яка є відповідальною за збитки.

Крім того, регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

На підставі вищевикладеного ПАТ „СК „Нова" повинні відшкодувати позивачеві різницю між його фактичними витратами та страховим відшкодуванням, яке відповідно до лімітів відповідальності страховика становить 24490 грн., а ОСОБА_2, відповідно до ст. 1282 ЦК України - 3 656 грн. 48 коп..

Згідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11, 57, 60, ст.88, 174, 208-210, 212-216, 218 ЦПК України, ст.ст.993,1166,1188, 1191 ЦК України, Законом України „Про страхування", Законом України „Про обов'язкове страхування обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова", треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО" про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньої транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (п/р: р/р 26008200100396 в відділенні „Донецька дирекція ПАТ „Банк КАМБІО", МФО 380399, ЕДРПОУ 33792667) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 3656 гривень 48 копійок.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (п/р: р/р 26008200100396 в відділенні „Донецька дирекція ПАТ „Банк КАМБІО", МФО 380399, ЕДРПОУ 33792667) судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на суму 14 грн. 69 коп..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхової компанії „НОВА" (м. Київ, вул. М. Раскової, 11) на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" п/р: р/р 26008200100396 в відділенні „Донецька дирекція ПАТ „Банк КАМБІО", МФО 380399, ЕДРПОУ 33792667) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 24490 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхової компанії „НОВА" (м. Київ, вул. М. Раскової, 11) на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг" п/р: р/р 26008200100396 в відділенні „Донецька дирекція ПАТ „Банк КАМБІО",

МФО 380399, ЕДРПОУ 33792667) судовий збір у розмірі 244 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 105 грн. 31 коп..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: